Я згадую жахіття перших днів,
Коли війна вривається в свідомість.
Ти враз втрачаєш все, за чим ти жив
Й невибудовне вибудовуєш натомість.
Я пам’ятаю черги до крамниць
За хлібом, за водою, знов за хлібом,
Як вони зяяли порожністю полиць,
І ми прощалися приречено з обідом.
І як вивозили у перші дні дітей.
А я? А ми? Та ж я не можу їхать,
Бо чоловік мій (справді?) офіцер!
І хтозна: це на щастя чи на лихо?
Так день у день ми вчилися війні.
Вже третій рік. Хтось вижив, хтось загинув.
А бєлгородці думали, що ні,
Що лиш вони стрілятимуть у спину.
І ось війна прийшла і в їхній дім,
І їхні діти гинуть, як і наші.
Ходім дорогою війни, брати, ходім,
Щоби під зав’язку наїстись разом каші.
Ви так хотіли легких перемог,
Чи пак земель, трофеїв і наживи,
Що геть забули, що на світі є ще Бог,
І ще горить у каганці олива.
І що ж ви будете, затемнені, робить,
Коли на суд постанете із часом?
Чи доведеться все на Путіна валить,
Бо це ж не ви, ні, це не ви були з ним разом.
Це хтось лихий нас КАБами бомбив,
Ні, це не ви ракетами стріляли,
Це не від вас мільйон нових могил,
Це нам подобається жити у підвалах.
Але, на щастя, Бог іще Живий,
І Божий суд настане неодмінно,
І всякий, хто невинного убив,
Перед Суддею впаде на коліна.
Покайтесь, вбивці, поки є ще час,
Від крові української омийтесь!
Поки ще Бєлгород горить і не погас,
Ворожі сльози покаяння, лийтесь, лийтесь!
19-20.03.2024
Світлини взяті із наступних джерел:
www.dw.com/uk/...
konkurent.ua/p...
www.radiosvobo...
hromadske.ua/p...
flot2017.com/b...
На світлині в кінці відео вибух у житловому будинку в Маріуполі після обстрілу російськими танками (фото: Evgeniy Maloletka, взяте на вебсторінці: tvoemisto.tv/news/15_foto_viyny_v_ukraini_yaki_obletily_ves_svit_129390.htmltvoemisto.tv/news/15_foto_viyny_v_ukraini_yaki_obletily_ves_svit_129390.html).
Відео створено за допомогою Clipchamp