Автор: Мартинюк Наталія
Музика: t.me/poemeanngrapess
Білим голубом з Неба спустився до мене,
І звільнив грішну душу від горя і мук,
Я Твоєю любов'ю навіки спасенна,
Ти Отець є , Ти- Син, Ти - мій Бог , Святий Дух.
Ти є скеля моя , Боже, Ти не людина ,
Ти наповнюєш радістю , мир подаєш.
Над бідою несеш мене, наче дитину,
І долинами смерті за руку ведеш.
Як порою душа моя сповнена страхом,
І тривожить питання:"Як бути ? Як жить?"
Ти на поміч щоразу спішиш білим птахом ,
І ніхто так так, як Ти ,нас не зможе любить.
Дні бувають важкі, розбиваються мрії,
Часто падаю я , спотикаюсь без сил..
Але знову в душі воскресає надія ,
Коли чую я шелест Твоїх вірних крил.
Ворог ходить слідами, бажає втоптати,
Мою душу в болото , кричить: "Не змогла,
Знову впала й тобі вже на ноги не встати ,
Ти одна , у душі твоїй стільки є зла.
Подивися на себе , твій одяг нечистий,
Дух Святий відступає, і щастя нема,.
Не простить Бог тебе.. Ти спіткнулась навмисно
Твоє серце як камінь, у ньому зима..."
Але з тихого Неба Ісус промовляє:
"Я ж за тебе, дитино Моя , постраждав,
Кожен раз у падіннях тебе підіймаю,
Як овечку ,не раз з хижих лап рятував.
Бачиш рани Мої? Це , дитино, за тебе ,
Я одежі білішими снігу зроблю ,
Як наднизько впадеш, підійму аж до Неба...
Все тому що люблю , все тому що люблю.
Неосяжна любов , як її зрозуміти ,
В ній є стільки тепла , до людини жалю...
Кров пролив на хресті , мусів болі терпіти,
А тому що люблю, все тому що люблю...
Твоє серце Я скарбом безцінним вважаю,
Ще не раз благодать Я на нього зіллю ..
Бережу Я тебе і скорботи всі знаю ,
все тому що люблю, все тому що люблю!
І Святим Духом Я потішаю, рятую,
А над міру страждання тобі не пішлю...
Днів прекрасних твоїх Я шедевр намалюю,
Все тому що люблю, все тому що люблю...
Небо нині відкрите. Тебе там чекаю,
Ти дійдеш . Лиш тримайся за Руку Мою.
Я для тебе вінець вже готовим тримаю ,
Бо навічно , безмежно , і щиро люблю.
(Наталія Мартинюк 2012 р)