Запрошуйте будь ласка Макса якомога частіше! Цей суперовий контраст концентрованого інтелектуального душнізму та живого, алкоромантичного вайбу свіжого погляду. Це кайф, марожено) обожнюю і поважаю обох Богдан, обожнюю пана Перлину-Щілину-Хустину)))

Дякую

Чудовий книжковий клуб вийшов. Запрошуйте Макса частіше) Люблю Зебальда 🧡

я дуже довго читав цю книгу. Насолоду отримував майже під кінець книги. Дуже важко зануритися у цю книгу, але можливо. Щиро дякую за обговоренння цієї чудової праці Зебальда. Отримую насолоду від Ваших роздумів.

Дякую за розмову. Мені здалося, що він не беззмістовно блукав. Герой, маю на увазі. Він шукав себе, хотів знайти місце, де у нього, трирічного рухнуло звичне життя: його забрали від батьків, яких він дуже любив, няні (вона його чекала, скільки? Сорок років?? - в якій любові він народився і жив перші роки свого життя!!, це неможливо забути, він це шукав), привезли на вокзал, завантажили у вагони з іншими дітьми і вивезли з його дому, до якого він був дуже прив’язаний. Так, це травма. Він знайшов цк місце. Сильний твір.дякую, що знову про нього згадали. Можливо, видавництво зробить додрук

дуже крута розмова! і гость - слухати Макса завжди цікаво, а тут ще й про цікаву книгу - читатиму неодмінно

Роман моєї мріі і його течії.Моя історія і Зебальд.. В мене був схожий з Богданою Неборак досвід читання: я дуже довго не могла увійти в текст,попасти в його енергетичну течію,хоча за ідеєю текст містив в собі все,що я люблю: рефлексію на тему пам`яті,яку я глибоко вивчаю в літературі,культурологічні медитативні роздуми і медитативні подорожі культурною картою світу,всю цю метафізику культури ,беньямінівську (Беньямін Вальтер) Але енергетично я не могла зловити струм тексту,ввійти в його енергетичні хвилі.Хоча я люблю Музіля,Пруста,Джойса.Порпатися в складних текстах. Перший раз я читала ДО повномасштабного.Але одного разу я зловила цей вайб і проплила усіма хвилями роману.Він прекрасний!Отримала неймовірну насолоду від вивчення травматичного досвіду за допомогою культурного повільного рентгену.Плила текстом,вдивляючись у його повільні води як у дзеркало ,намагаючись роздивитись те,що на дні,своє відображення і їх дивні поєднання Це роман моєї мріі. Другий раз я намагалась читати ПІСЛЯ повномасштабного .І зрозуміла,наскільки я травмована:останні роки я багато читала на тему війни ,геноцидів ,війн Моя психіка потребувала цієї терапії І я звикла жити в ритмі турбулентності критичного стресу,в стані сконденсованого болю І моя психіка не здатна повернутись до інших ритмів Мені не вистачає душевної врівноваженості ,нервова система протестує Бо медитативне письмо Зебальда потребує терпіння,а травма цьому заважає.Не можу насолоджуватись так як раніше. Текст має струм меланхолії ,ця річка смутку витікає з точки матеріального і безпекового комфорту,за яким приховується безодня та пустка.У мене все-антиподне: В мене відчайдушна вітальна енергія, яка витікає з точки жахливого стресу усвідомлення прірви Ці оптики і світовідчуття важкопоєднувальні

кльове обговорення! може, таки варто дати ще один шанс Аустерліцу і таки дочитати:)

Послухала Макса і вдруге?втретє?берусь до цієї книги😂😂😂

Невже так складно було поставити Максима по центру превʼю, щоб він зміг загадати бажання?((

Мене прикро вразили репліки про те, що ви почали не співчувати бомбардуванню Дрездена щойно по вторгненню 2022 року. Я нагадаю, що німці знищили мільйони українських життів, але ви про це виходить не думали. Про те руйнування України німцями так швидко забули, отже і про сьогодні забудуть. І ще запитайте себе де рефлексія німців про нищення України і чому ми про неї ніколи не просили?

Романцова вагітна??