00:00 - Інтро
00:40 - Володимира Лободюка виховували бабуся з дідусем
01:35 - «Коли помер дідусь, він одразу подорослішав. Отак у 15 років він став дорослим»
01:48 - «Це - така дитина з вогником в душі»
02:42 - Був у рейтингу найкращих студентів Національної академії сухопутних військ
03:25 - «Я їду в зону ООС. Моліться за мене»
04:11 - Від командира міномета - до командира мінометної батареї
05:12 - «Він нашу батарею підняв з колін на ноги»
05:42 - «У нього позивний був Дикий. І я думаю, що така вдача була в нього»
06:42 - «Люди вірили йому, довіряли і йшли за ним»
07:00 - «Ми визволили Херсон»
08:25 - «Завжди озвучують втрати росіян, 1% - це робота нашого Володі»
08:59 - «Останні слова Володі були: «Я прийняв бій на себе»
11:15 - «Людина, яка швидко згоріла, але була дуже яскравою» - Герой України Володимир Лободюк
22-річний Герой України Володимир Лободюк на позивний Дикий був командиром мінометної батареї 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Його кар’єра у війську розвивалася дуже стрімко. Спершу в підпорядкуванні він мав п’ятьох людей, згодом - 20, а коли очолив мінометну батарею - 80. Побратими пригадують його як суворого та запального й водночас доброго та дбайливого командира, який коригував вогонь не з тилу, а постійно перебував з піхотою, який вмів відстояти своє і своїх. А ще - пожартувати, смішно, тонко й елегантно. Кажуть: "Це - людина, яка швидко згоріла, але була дуже яскравою".
Володимир Лободюк загинув 16 грудня 2022 року в бою з російськими військовими. Останнє, що сказав: "Я прийняв бій на себе". 24 лютого 2024 року Володимир Зеленський присвоїв Володимиру Лободюку звання "Герой України" з наданням ордена "Золота Зірка".
Про дитинство, любов до спорту, наполегливість, шлях у війську та останній бій Володимира Лободюка дивіться на Суспільному.
Instagram: / suspilne.ivano_frankivsk
Telegram: t.me/suspilneivano_frankivsk
Долучайтеся до спільноти у Viber: bit.ly/3aiJQzV
Політика взаємодії з аудиторією на цифрових платформах АТ "НСТУ": bit.ly/3ddHyB8