«Вона (М.Вовчок) немов колекціонує у своїх писаннях поетичні образи, народні приказки, рідкісні слова й граматичні форми, а звідси прянощі, поетична напруженість, піднесеність її стилю». М. Зеров. Оця піднесеність, напруженість є саме ознаками романтизму.
Стильову народність в творах письменниці доведено до найвищого ступеню. Читаючи сторінки творів авторки, українець немов перебуває в багатющому музеї, але такому музеї, який настроює його душу, розбуджує його рідне, успадковане від дідів і прадідів, в унісон з його естетичним переживанням. Зовсім не випадково те, що М. Вовчак вплинула на модерно-романтичну школу в українському мовознавстві 20-х p.p. (Курило О. й її послідовники). Ця школа себе не вичерпала і надіємося, після всіх хвиль потворної русифікації, з традицій письменників типу М. Вовчка та лінгвістів типу Олени Курило постане могутній потік, що відродить психічну суверенність українського мовного процесу. Ю.Бойко.