Дивацтва зі шпиталів | Реддіт українською

Рет қаралды 23,762

4 ай бұрын

Тред з Реддіт: Що найбожевільніше ви бачили або пережили в лікарні як пацієнт або працівник - українською!
Друзі, з вас лайк та підписка. Бажаємо гарно провести час з нашими відео!
Підтримати гривнею:
Приватбанк - 4149 6293 1581 6876
Монобанк - 5375 4114 1638 5073
Донат-сервіс - donatello.to/babynealoe
Патреон - / babynealoe
Горнятко кави - www.buymeacoffee.com/babynealoe
Посилання на соцмережі:
Telegram - t.me/babynealoe
УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!
Найсвіжіші треди, найнеймовірніші факти, найхтивіші секрети, найстрашніші історії, видобуті з глибин Reddit
#бабинеалое #реддітукраїнською #історії #україномовний

Пікірлер: 38

@babynealoe 4 ай бұрын

www.reddit.com/r/AskReddit/comments/1ahpinu/as_a_patient_or_an_employee_whats_the_most_insane/?sort=top

@vitalife9140 4 ай бұрын

Про потоп в морзі, це сильно😅😊

@lestaomela6620 4 ай бұрын

А та історія, де шкіра живота луснула? 😅

@PetsoRin 4 ай бұрын

Перша історія про наркоту дуже схожий на опис дезоморфіну, або як звичайні люди кажуть "крокодил". Дуже небезпечна наркота, продовжуваність життя під ним в середньому становить рік, в окремих випадках 3. Все це супроводжується язвами, гноєм, гангреною та постійним болем, з постійною жагою добавки, оскільки її дія не довга.

@user-qf1re1ik4c 3 ай бұрын

Думаю, то певно коаксил.

@WordPress-for-everybody 3 ай бұрын

Знаю людей що живуть з ним роками. Ви подивилися 1-5-10 відео та не маєте реального досвіду. Читайте пабмед, а не хєрню якусь дивіться.

@laylalayla1560 Ай бұрын

@@user-qf1re1ik4cтеж так думаю

@velesakrutik7939 4 ай бұрын

Містер Сміт такий драматичний 😁

@user-ht7rr5tc3q 4 ай бұрын

Ну це не страшне, але було цікавим відкриттям для мене, коли проходила практику, то потрібно було робити пацієнтам внутрішньо-м`язові ін`єкції тобто одне з таких місць це сідниці. Так от для старших людей це було звичною справою і вони не боялися цих процедур дякували якщо медсестра робила укол не боляче, а от діти і підлітки це окрема категорія зашуганих до смерті. Як я не заспокоювала хлопця підлітка, але до мене вже хтось постарався заподіяти йому психічну травму, що не дивно в наших лікарнях немає делікатного дбайливого лікування, так от ліг він слухняно на живіт, але від страху так напружився, що аж почервонів. Намагаюся я ввести голку в тканини, а вона зустрічає супротив напружених тканин, таке відчуття наче я голкою рву м`язові ткакнини голка проходить з характерним хрустом кріз тканини. Ще мінус в тому, що якщо голка коротка, то напружені м`язи виштовхують ліки назовні. Ох, бідна дитина потрапити в такому віці в наші лікарні, то травма на все життя.

@user-qf1re1ik4c 3 ай бұрын

Починайте з фрази "Діставай дупу". Завжди веселить.

@A_Shamanova 3 ай бұрын

Дітям зазвичай роблять травму саме батьки, адже в дитинстві вони часто казали: "ти або здоровий, або ми їдемо до лікаря й робимо укол". І саме цією процедурою дітей завжди лякали. Ну й впринципі, те який вигляд мали колись медсестри й лікарні, це було видовище не з найкращих. Але скажу одне. В Україні уколи роблять краще, ніж у Німеччині. Це досвід мого знайомого військового, який проходив тут лікування та й інших українців. Казав, що це був жах, попадали з 3-го разу, ще й з таким виразом обличчя, наче вони собою капець як задоволені 🤣

@user-sg9pw4rf3z 4 ай бұрын

Повчальна перша історія про наркоту. Слухайте, дітки

@tetiana_silver_peony 4 ай бұрын

Більше 10 років тому потрапила в лікарню з апендицитом. І от везуть мене в операційну накрили якоюсь простинею і залишили лежати під дверима операційної на хвилин 20. А в цей час в сусідній операційній оперують чувака кавказької народності після поранення в перестрілці (і це бляха в Києві). А всі його дружбани, а потім ще й міліція ломляться в двері коридору, під якими я лежу майже гола, і надто бурхливо обговорюють стан його чоловічих органів бо поранення було в паховій зоні 😅 Кароче, обурювало мене це все вже після, а на той момент я була під заспокійливим тож все було пофіг.

@user-sg8wv6wr5c 4 ай бұрын

Як смішно і Цікаво!!! Дякую Вам за Вашу роботу!!!💙💛💙💛💙💛

@melina.bondarenko 4 ай бұрын

Я тричі лежала в лікарні. І єдине що мене там здивувало це те що за все потрібно платити. Якщо в пацієнта нема грошей то на нього всім байдуже.

@olenabondarenko7448 4 ай бұрын

Коли я лежала у лікарні, до нас в палату привезли дівчину після хірургії з розривом кісти. Перше що вона почула коді відійшла від наркозу це скільки вона винна лікарям. Коли вона сказала що у неї немає таких грошей почався скандал. Наступного дня вона віддала гроші лікарю і сказала що це все що внеї є, він жбурнув ці гроші у неї і сказав «залиш собі». Більше його вона не бачила навіть на оглядах.

@blackhistory6442 4 ай бұрын

@@olenabondarenko7448це диво що її нирку продати не змусили Бідолашна дівчина, сподіваюся в неї все нормально

@Alex_Ostroushko 4 ай бұрын

В минулому році я лікувався 3 місяці,+1 місяць після операції ще відвідував лікарню. І те, що за все треба платити, і все буде "на мазі", то це не зовсім так. Платив, а коли приїздив на лікування (денний стаціонар), лікар постійно говорив почекати, просто сидів у кабінеті, хз чим займався, постійно приймав якихось людей, що приходили без черги, просто щоразу, щодня приходять незрозуміло хто і він їх брав одразу. Бувало я перший в черзі, а заходжу до лікаря через годину чи півтори очікування. Корупція, не спорю, але без цього в на тебе йух заб'ють просто абсолютно. Але лікував доволі добре, і багато чим, тільки хронічна форма захворювання дуже погано піддавалась лікуванню, тож довелось робити операцію. Зараз все норм.

@sapriniti 3 ай бұрын

Не знаю, де це Вам так "пощастило", проте наші лікарні поділяються на дві великі категорії. Я сьогодні виписуюся з адекватної державної лікарні. Тут добре прибирають, мають потрібні ліки, є добрий душ із гарячою водою, а лікарям подобається їхня робота. За кілька кілометрів від мене розташована инша лікарня, до якої запроторили були мою маму. На четвертій стадії раку вона мала ще й анемію й потребувала переливання крови й нормального догляду. От там усе було так, як Ви собі уявляєте: облуплені стіни, холодна палата, жадібний персонал... Фактично саме вони "посприяли" тому, що у мами різко розвинувся пролежень із інфекцією. А коли я робила перев'язки, то старша медсестра мене діставала запитаннями про роботу, бо так, мовляв, тільки лікарі вміють (я літературна редакторка). Типово, що вона-таки до мене чіплялася, нащо ми доглядальниць найняли: мовляв, якби дали медсестрам по двісті гривень, то вони б до мами ЗАЗИРАЛИ. Типово також, що в тій божевільні працюють якісь кацапуваті нечупари, а тут - відповідальні люди. Сподіваюся, що з часом усі наші державні лікарні стануть як оця, де мене вилікували, а не як ота, де мою маму добивали!

@alinapisenko5331 2 ай бұрын

Це той самий відос, під який краще не хавати 🤝🏻

@lindafromdream 2 ай бұрын

та норм

@MAndarinka_27804 4 ай бұрын

Дякую за неймовірний редіт

@user-qi6bf7vy6p 4 ай бұрын

Найкращий редіт українською!

@sapriniti 3 ай бұрын

Бачила чимало всячини. Цікаво, що лікарня, до якої я нещодавно загриміла з запаленням трахеї, цілком пристойна. Лікування на високому рівні, чистота, уважність, гарячий душ і НЕ БЕРУТЬ ХАБАРІВ. Уявляєте, який кайф? Це державна лікарня, себто можна таке зробити, якщо захотіти! Зате в сусідньому районі є лікарня, до якої втрапити боронь Боже. Теж державна, тільки страшна, холодна й там гребуть стільки, що повіситися дешевше. Мама померла два місяці тому, себто "лікували" її там три місяці тому. Це недовго, тож можемо порівняти лікарні, бо в тій нічого не змінилося. Чуваки, там повний гаплик. Цікаво, чому якість лікування залежить від району? Утім, у Польщі ще й не таке бачила. Ви ж розумієте, що це означає, коли скаржишся колегам на зубний біль, а вони беруться знайти людей, які тобі швидко зуби повисмикують, або цілком серйозно радять знайомого трунаря? Якщо то були такі жарти, то трясця б їх ухопила, тих жартівників! Перед моїми знайомими лікар узявся шукати діагноз ув інтернеті. Я сама, доки там працювала, підписала декларацію з дико крутим медичним центром, бо з їхньої поліклініки просто втекла, так там було страшно і брудно. Вирішила не ризикувати рештками здоров'я і скористалася статусом "Ukr" на песелі. Инакше не знаю, чи дожила б до повернення додому... А працювала я там у школі з нашими дітьми, допомагала їм навчатися й адаптуватися. Якось попросила мене мати одної з учениць про супровід: дівчині треба було зробити певні процедури, яких вони не встигли зробити вдома. Для нас це звична річ, а в Польщі - справжня вистава. Ми приїхали перед восьмою ранку, а виповзли звідти о третій із гаком ледь живі, ще й задоволені як зарази, що вдалося добитися результату. Спочатку це була кілометрова загальна черга, а далі - вже дитяча, теж чимала, до якої нас не зразу пустили. Організація роботи рівня "ідеальний Усесвіт", трясця! Один чувак заповнює кожну картку тричі, а семеро колег за його спиною голосно чаює, хоча робочих місць на реєстрації кілька. Тож ми чекали в черзі, потім у черзі на реєстрацію, далі в черзі до палати... Мала нудьгує, лікаря ніде нема, навколо діти плачуть... Іще й після операцій привозять малечу тим самим коридором, шкети отямлюються після наркозу й бояться, кричать, ридають, а хто ще не був на операції, ті все це чують... Кайф, одне слово, для садистів. А я ще й помітила, як певної миті одна з медсестер прийшла до реєстратури шукати ліки (там кілька шаф стояло). Облазила все, стукаючи шухлядами, й гайда репетувати, мовляв, хто куди ліки запроторив. Инша краля їй на те, щоб іще в он тому кутку пошукала, бо, здається, вона їх кудись туди ховала. А допомогти колежанці, звісно, не можна, бо ж чай вихолоне! А для наших процедур іще й потрібне приміщення, якого тупо НЕМА. От нема місця - й хоч скач, хоч плач. Той чувак, спасибі йому, нарешті сам узявся за організацію дій і викопав кімнатчину, яку ремонтували, схоже, у вісімдесяті. Нарешті дівчинці вкололи все, що було треба, й почали її виписувати - а це ще окремий цирк був, бо документи має професор, а професор десь бігає... Й типово, що впродовж усього цього часу в коридорі біля реєстрації сидів дуже сумний хлопець із торбою й терпляче чекав. Він прийшов туди ще до нас і весь день так і сидів, не ївши й не пивши. Коли ми виходили звідти, то я йому зичила одужання й успіху. Малий так дякував, що ледь не плакав... Я була першою людиною за сім годин, яка до нього озвалася. До речі, медсестри на той час чаювали вже вчетверте, здається. А тепер найстрашніше. Наступного дня я спілкувалася на роботі з керівницею класу, до якого ходила та дівчина. Звісно, що я була обурена, бо не тямила, як це так, що дитяче відділення працює мов якась в'язниця. І знаєте, що на це почула? Що для Польщі це нормально і що нам дико пощастило! Себто якби той чувак не взявся за пошук приміщення, то ми б там ночували! Й це - тільки один такий дрібний епізод. Я знайома з людьми, котрі справді ночували в чергах із болем і ризиком для життя - свого чи родичів, яких супроводжували. Там навіть купа грошви нездатна гарантувати Вашого виживання...

@marikopaster6416 3 ай бұрын

Уявляю, якщо в них буде війна то скільки людей загине через таку «медицину « 😬

@user-hm6ew6si5y 2 ай бұрын

Оце б почитали люди,які думають ,що в Україні медицина жах.

@sapriniti 2 ай бұрын

@@user-hm6ew6si5y Так, це було б веееееельми для них корисно! До речі, я зараз лікую вже ногу (через дикий стрес після маминої смерти, Царство їй Небесне, повилазили боком наслідки всього, на що я взагалі хвора була). Вранці маю процедури, ввечері лікувальну фізкультуру, тож до поліклініки приходжу як на роботу. Й уже донесхочу надивилася на любителів поскаржитися. Сидить ото таке в коридорі й буквально шукає поглядом "жертв". Якщо почати з кимось із них розмову, то мозок аж болить! І якщо я ще маю якісь аргументи (атож, таке кляте відьмисько завжди мусить знати, що сказати!), то скільки є наївних бідолах, із яких приємно кров пити й нерви сотати? Добре принаймні те, що цих любителів дедалі меншає, а людей адекватних дедалі більшає. Бо це просто гаплик...

@alexandrholovko6772 3 ай бұрын

У мене епілепсія. Я лежав у лікарні, і лікар переплутав дозу ліків, через що я проспав півтори доби. Я дізнався про це, коли той лікар сказав мені: скажи своїй мамі, щоб була не такою нервовою і нормально з нами спілкувалась. Ну подумаєш, ну переплутали дозу. Чого вона одразу тут паніку підіймає

@nadiiatarasova 3 ай бұрын

Я працювала майже 10 років в психіатричній лікарні. Там було багато кумедних вирадків, але були і такі, які я би за ходних обставин не хотіла би пережити повторно!

@summer1272 4 ай бұрын

З медбратом та бабцею сильно😂😂😂😂

@LusyElfenLied 3 ай бұрын

я мабуть жахлива, бо мене посмішила історія про потоп) розумію, що вживу це було жахливо, але коли уявляю, як випливає тіло в коридор, стає смішно)

@maxradba 4 ай бұрын

zombie drug - Alpha-Pyrrolidinopentiophenone

@user-wv4lk5ri4f 4 ай бұрын

погуглила, виявляється, як мінімум 3 різних наркотика мають таке "звання", крокодил в тому числі: en.wikipedia.org/wiki/Zombie_drug

@maxradba 4 ай бұрын

@@user-wv4lk5ri4f я только один нашел, просто разные названия, но я только на инглише смотрел всё. Vice хорошо делает интервью. Второе название популярное Flakka кажется