Дуже цікава розмова. Хотілося б продовження таких розмов із поглибленням теми форми будови та марок стали для язичка інструменту. Сталь язичка, з якої роблять карпатські дримби та сталь язичка доромб, мунхарпи, хомуса, досить різні. І можливо, тут криється секрети форм. Різні марки сталі, які характеризуються різною жорстокістю, пружністю та вібраційними властивостями і підлягають різною формою підтримки та обрамлення. Язичок це серце і мотор інструменту, форма дек важлива для підтримки його фізичних, технічних властивостей, вона вибудовується для обслуговування характеристик язичка. Подивіться як і з чого зроблено язичок, і по ньому ви зможете оцінити професійність майстра. Якщо язичок не відповідає фізичним, технічним властивостям для отримання звуку, найкрасивіша форма буде «порожньою». Можна захоплюватися формою, але як тільки почуєш звук, все стає на свої місця. Тому багато майстрів бояться викладати звук свого інструменту, форма красива, а секрети язичка для них не доступні.

Якщо я не помиляюся то у хомуза форма кола, а те що схоже до нашої то алтайські та татарські шанкобизи тощо. Ще мені цікаво чи роблять язичкі форми кола на початку, де вони прикріплені, а потім розклепані на кінці?