Мені книга дуже сподобалась,дуже моторошно було,чесно.Але кінець,як і у всіх книгах М.Кідрука такий,що ще декілька днів ходиш "в шоці"😱😈

В коментарі є спойлери. Прочитав цю книгу кілька днів тому, це було перше знайомство з автором. Після цього прочитав Зазирни у мої сни і Де немає бога. Мені книга і автор сподобалась, хоча деякі "але" і невдоволення є. В історію я повірив, тут все ок. Соціальні теми теж ок. Наукові вкраплення і деталізація дрібниць - це сильна сторона автора, бо книга в результаті читається, як цікава документалістика. І ти просто губишся в тому, де наукові факти, а де вигадка. Це класно. Але от фінал тут абсолютно зжований. Далі СПОЙЛЕРИ!!! Той старигань, що розказав хлопцю про суть ліфта, якийсь не справжній. Ліниво продуманий хід, сюжетна милиця, аби розказати нарешті суть. Історія з, власне, "не озирайся і мовчи", так і залишилася не розкритою. Чому страж стоїть на вході, а не на виході - не зрозуміло. Чому на нього не можна дивитися і з ним розмовляти - не зрозуміло. Куди і навіщо він забирає тих, хто порушив правило - не ясно. Фактично, хлопець типу правило не порушив - він не озирався і не говорив, то чому його забрали? Бо не можна було дивитися. Але і тут питання: чому і який сенс? Таке відчуття, що автору треба було неочікуваний поворот, а книгу завтра вже у друк здавати... От і дописав на швидкоруч. Як на мене, то набагато краще було б, якби в ліфті виявилася стражем не онука Соломії, а подруга Соні, яка першою (з нам відомих) порушила правило. А потім Марк заняв би місце стража. Тобто той, хто порушує правило стає стражем, а старий страж звільняється. Це не дуже оригінально, але хоча б сенс має. А тут не зрозуміло на фіга порушника просто викидають в якусь іншу не зрозумілу реальність. Яка, до речі, якось не дуже вписується у історію з однією конкретно взятою і створеною Соломією часовою бульбашкою. Після прочитання трьох романів автора у мене склалося стійке враження, що у нього постійні проблеми з фіналом. Загалом, автор мені до смаку, тож всім рекомендую.

Це мій перший і поки що єдиний роман Макса. І він мені сподобався. Але іноді складалось враження, що він написаний нашвидкоруч. І бездіяльність Арсена у кінці трохи дивує.

Прийшла одразу після прочитання книги, бо думала, що щось не зрозуміла. Читала зазирни у мої сни, було просто моторошно і захопливо, тут же взагалі не зачепило, жодна з піднятих тем не розкрутилася до кінця, ні булінг, ні домашнє насилля, ні безнаказовість злочинців, хоча вони займали більшу частину тексту. Персонажі наче не мають «характеру», тобто їх дії не мають якоїсь передбачуваності на основі їх рис, розумний і активний дід Арсен навіть не спробував розібратися, товстенький хлопчик, який боїться фізкультури лізе на гірський карниз, а маленька дівчинка поступово губить своїх друзів і ніяк не вчиться нічому. Не знаю, відчуття, як у марка на горі, що ти так довго і важко дерся вгору, а там лише гола пустка. Твір виглядає як нашвидкуруч написана чернетка, яка тільки мала б стати твором

Складається враження, що Ти читала книгу дещо неуважно. Питання ж не в ліфті. Так вже трапилося, що часово-просторова бульбашка існувала на тому місці, де побудували будинок з ліфтом, а вдова геніального фізика-теоретика використала його знання і приховала просторовий перехід лабіринтом з послідовності поверхів у ліфті. З тим самим успіхом перехід у бульбашку міг би з'явитися в туалеті, шафі чи будь-якому іншому місці. Спочатку, до речі, перехід існував просто у підвалі будинку Соломії, завдяки чому вона на нього й натрапила.

Не гони, це класна книга!

Насправді у книзі дві історії: про Марка та його взаємодію у реальному житті (школа, дідусь), та про Марка та його взаємодію з тим світом. Але проблема книги в тому, что замість досить швидкого переходу с першої історії до другої, автор майже всю книгу розповідає про першу історію, а вже під кінець дуже квапливо (хоча й змістовно!) розповідає про той світ, його виникнення, цілі та роль у книзі. Хоча - і це про завищені очікування - хотілось би сторінок за 150-200 прочитати всю історію зі шкільним цькуванням, експериментами з дідусем, а вже потім перейти до того світу, показати його перші шаги та взаємодію з ним. Фактично, розумові здібності Марка залишилися у цьому світі, у той час як була надія, що вони повністю розкриються у тому; я до останнього вірив, що дідусь також побачить той світ та вони з Марком з цього приводу матимуть декілька пригод (можливо навіть моторошних та жорстоких, але). Фінал книги також дуже квапливий та... ніякий. Тобто це і поганий (гіркий) фінал, але нічого і не зрозуміло: де залишився Марк (добре, це нова бульбашка, до якої істота з 5 поверху втекла у ліфті, але), чому дідусь так і не розговорив Соню, чому дідусь якось не наблизився до розгадки та не попав за Марком, що трапилось з тим світом (старою бульбашкою) з домом та пагорбами, чи працюватиме ліфт далі, або з ним все було закінчено, навіщо істота поїхала, а потім захотіла забрати Марка, тощо. І це не всі запитання, які виникають після читання, це лише верхівка. Маю думку, за яку мене можуть зацькувати, що саме одруження М. Кідрука призвело до такого собі «розм'якшення».

Читати цю книгу набагато цікавіше, коли є реальні такі дід Арсен і його онук Марк (імена звісно інші). І в кінці реально починаєш жаліти Арсена😢

мені ДУЖЕ сподобалась книга, після неї я замовила ще 2 книги автора. І особисто мені "Зазирни у мої сни" менше сподобалось ніж "Не озирайся і мовчи". я думаю, ще повязано з тим, які проблеми у ній підняті, певно мені вони ближчі.

Та лааадно, ця книжка класна) Я помітив що чувак реально працює зі своєю художністю викладу, з кожною книжкою зараз все краще. В цій книжці поки що - найбільш художня мова в Кідрука. Сюжет також як на мене - цікавіший за ЗУМС та Жортокого неба. Але загалом за цікавістю поки що з Ботом-1 нічого не зрівнялося :)

Автор скотився починаючи з ЗУМС, шкода, Бот і Твердиня це прекрасні книги. Хоча читати все одно легко і досить цікаво, все-таки письменник він майстерний.

Thank you for the very good review.

НІОМ перша моя книга, ознайомивша з Кідруком. Добре, що цю рецензію я побачив після перечитування самої книги. Перше, що я зробив це побіг до бібліотека як в магазин алкогольних напоїв за ще однією бутилкою пива, бо відразу збагнув, що хочу перечитати всі книги прекрасного автора. Раджу прочитати. Відеоканал має право на власну думку, ґрунтовно її пояснив, однак поставлю дизлайк, щоб у людей не відбилося заохочення прочитати книгу.

Книга мені сподобалася, але мені не сподобався кінець ( Кінцівка це єдини, що зіпсувало моє враження про неї, але загальна оцінка хороша.

Зараз якраз читаю))

Читав .Сподобалась

це ж наукова фантастика з вкрапленнями інших жанрів. Невже треба свято вірити, що це дійсно моливо? Склалось враження, що у вас важкувато з уявою) Сам Кідрука не читав, але розумію що він пише. Не ображайтесь, але раджу трішки почитати фантастів класиків. Тоді ви зрозумієте наскільки "приземлені" і обгрунтовані твори Кідрука

Не знаєш коли Макс Кідрук буде в Тернополі з цією презинтацією?

Є помилки в наголосах деякі: роблЮ, а не роБлю, чотирнАдцять, а не чотИрнадцять, новИй (новА), а не нОвий (нОва), рАзом, не разОм, замість непересічнА в даному випадку буде непересІчна, не дОбу, а добУ, лІфтом, а не ліфтОм. Плюс, "не особо то є з ким дружити", коли правильно - не особливо. І замість вартісний я би використав прикметник дорогоцінний або важливий. І раджу в майбутньому не робити таких екстрених оглядів. Краще витратьте трохи часу, але максимально все продумайте Щодо книги - погоджуся, що події, пов'язані з ліфтом та світом трохи відірвані від реальності, але вони компенсуються реальністю інших подій, які часом не кращі за події у тому світі

А мені книга сподобалася. Я у фейсбуці запитав Макса Кідрука чи не читав він невеличке оповідання російського письменника Олександра Іванова "Стереоскоп" 1905 року. Він відповів що ні, але я порадив йому всеж прочитати. У кого є бажання даю посилання. booksonline.com.ua/view.php?book=53048

Сразу прошу прощение, что выскажу свое мнение на русском языке, но я, к сожалению, думаю на нем и общаюсь на нем в жизни... Макса я хорошо знаю, встречался с ним на книжном форуме во Львове и на презентациях у себя в Харькове. С нетерпением ждал новой книги от Макса, и настолько был ей разочарован, что даже не пошел на ее презентацию в своем городе ... В общем, сама идея интересная, роман читается легко, но совершенно не понятно что же является солью данного произведения. Если идея заключается в существовании другого Мира и возможности туда попасть из нашей реальности, то почему эта интересная идея так и не доведена, или не раскрыта до нашего понимания и логического конца, а 2/3 произведения посвящено описанию проблем подростков и единственного решения этих проблем - переход в другую реальность, где нет ни только одноклассников, но и родителей, и вообще чего-нибудь живого. А если книга посвящена проблемам подростков, то неужели решение всех проблем это бегство в другой Мир? На презентацию я так и не пошел, так как сказала Annika - зачем писать такие книги, чтобы для их понимания надо ходить на презентации?! Это мое субъективное мнение, от этого Макса уважать, как интересного и увлекательного писателя, я не перестал. Просто не хотелось, чтобы ожидание от нового произведения было эмоционально более насыщено самого произведения....

Крута книга!!!) Ти просто малявка ще мала і нічого не розумієш) Як дорослішою станеш, то все і зрозумієш!)