Дякуємо Вам, що робите подібні ролики українською. Подібного наукпоп контенту дуже не вистачає в україномовному ютубі. Вболіваю за те, щоб у Вас набралося якнайбільше підписників. Думаю тисячі українців, що раніше дивилися умовного Топу, в скорому часі перейдуть на Ваш канал. Успіхів Вам у популяризації здорового мислення серед українців!

Досі пам'ятаю свою істерику коли вперше усвідомив власну невідворотню смерть. Це було жостко, 🤯 але нічого, живу. Завжди можна потрапити у в' язницю де дуже швидко усвідомиш що заїбешся чекати на ту смерть 😵

Що після мене залишиться, мене взагалі не турбує. Мені вже буде пофіг. Єдине чого я хотів би, це щоб моє тіло спалили і розвіяли. Щоб як можна менше людей заробило грошенят на моїй смерті. Починаючи від попів зі своїми надгробними піснями і закінчуючи ритуальними службами. І щоб мої родичі не гаяли своє коротке життя на те, щоб їздити на кладовище і прибирати там могилу.

єдина причина по якій я не хотіла б жити вічно -це неминуча втрата всих людей яких ти любиш. і вони будуть помирати, а ти відчуватимеш нестерпний біль і сум за ними

Пересадка голови на інше тіло звучить, як повна фігня: мозок же ж залишиться старим, з відмираючими нейронами. Копіювання свідомості - теж не те саме, що вічне життя, оскільки житиме копія, а оригінал помре разом зі своїм внутрішнім всесвітом. Заморозка - це вже значно цікавіше, бо хоч і вмреш за 200...300... 1000 років підніше, але принаймні взнаєш, що буде з людством і планетою в майбутньому. Особисто мене в темі неминучості смерті завжди дратувало ще й те, що я ніколи не взнаю, що тут буде далі, без мене))

завжди, коли хтось бісе, заспокую себе тим, що людина колись помре

Супер!!! Ми всі в цьому світі на одинакових умовах поки що, якщо ти родився то ти і помреш, і час як ресурс він обмежений. Дякую за Вашу роботу!!!!

Ми вийшли з Нічого та тримаємо шлях у Ніщо. Навіть всі зірки у Всесвіті колись згаснуть. Зростання ентропії не зупинити.

Серце терпне аж від цієї теми. Хоч я і ставлюся до смерті по-філософськи спокійно. Вразила мене дуже потужно🫠 Особливо на самому початку.

Співчуваю вам, вічна пам‘ять заглибим. Тримайтеся

У одній відомій ігровій космоопері "Mass effect" теж зачіпалось питання строків буття і наслідків того в діях різних рас. Там були такі, що жили сотні і тисячі років. Майже не змінюючись культурно. На противагу їм - люди, що живуть недовго, але дуже амбітні, проривні, прагнучі завжди більшого. Під гаслом: треба діяти, рефлексія для довгоживучих). Не знаю, чи все це можна пояснити лишень обмеженим строком життя. Не певен. Але подібні роздуми цікаві.

Мені дуже подобається спокійний темп відео про настільки хвилюючу тему

Ви казали про враження і що вічне життя може притупляти це. Але, як на мене, головна проблема вічного життя це те, що прийдеться вічно боротися з стражданнями, вирішувати проблеми. Вічне життя не забезпечює грошима чи відсутністю ментальних проблем, а смерть це свобода від усього. Жити іноді буває страшніше, ніж померти😢

Шанс на те, що ви будете народжені складає трильйону частину. З вашим народженням кількість енергії у Всесвіті залишається незмінною, як і після вашої смерті, лише ентропія збільшується)

Яніно, Дякую Вам За Працю!!!

Змістовно...до сліз😢

Кайфове відео 🤩 Важке для усвідомлення, але таке цікаве. Дякую!🤜🤛

Почала дивитися ваш канал з нових відео, дослухавши до відео 7ми місячної давнини помітно чути різницю у мікрофоні. Так тримати! Приємно дивитися, шо людина покращує якість своєї роботи. Дякую вас за ваші відео, кожне захоплює ❤

Дякую! Резонує...

Дякую, чудова тема. Щодо смертності: я би точно не хотіла жити вічно

Насолоджуюсь переглядом! Високий рівень контенту. Дуже цікаво і пізнавально!

👋😊 щодо цифровізації свідомості - тут виникає дилема двійника, коли при створенні цифрової копії, по-суті, буде створена ще одна така ж людина. Свідомість оригіналу при цьому лишається в фізичному тілі і помре разом з ним. А цифрова копія стане симулякром Я дійшов до висновку, що подібну проблему можна вирішити поступовою частковою цифровізацією різних частин мозку, що дозволить організму асимілюватись до імплантів і не вб'є людину раптовими змінами, і з рештою, дозволить повністю замінити органічний мозок на механічний імплант (який в теорії може бути безсмертним, по принципу звичайного комп'ютера)

Дуже сильне відео як на ваш молодий вік! Як чудово знати, що є люди, які реально дивляться на речі і живуть теперішнім, а не в минулих спогадах чи майбутніх мріях. 👍👍👍

«Обмежитись свідомим або шукати істину» - ця фраза має настільки глибокий філософський посил, що я ніяк не можу його зрозуміти. Відповідь яка лежить на поверхні є хибною, тому що суперечить цьому висловлюванню.

Ідея з оцифрування свідомості нагадує мені серіал "WestWorld" 👍🏻

мотиваційні книжки і всілякі коучі стверждують - що люди перед смертю жалкують що щось не зробили.... так сталось - я був присутній на предсмертному одрі обох своїх бабусь (які пішли від нас в поважному віці природнім шляхом) і обидві жалкували, що все життя "херачили" несамовито і кудись бігли, а результат праці був здебільшого надлишковим і нікому не потрібен (а треба було частіше відпочивати в тіньку)

Нет смысла бояться смерти, это естественный конец живого организма.

Колись дивився матеріал про палеативних хворих та хоспіси, і тоді мені врізалась у свідомість фраза, так нам просто потрібно померти.

Прекрасна робота і важлива тема 🤩🤩🤩🤩🤩🤩🤩 пані на відео шикарна

Особисто у мене після початку повномасштабної частіше виникають думки щодо того, як я помру, а не коли. Кінечність життя якось легше усвідомлюється, хоч і досі тревожить. Коли ж настане час піти, то хочеться, щоб це було швидко і без зайвих страждань (не буду перелічувати, якої саме смерті я боюсь, це досить травмуюча тема). А так, поки використовую факт кінечності життя як один з мотиваторів хоч щось робити) Дякую за відео, пам'ять вашим близьким😔🙏

Христос воскрес!

Спочатку подумала, що хотіла б жити на комп'ютері, не відчувати тіло, тільки мати доступ до книг, фільмів і новин. А потім зрозуміла, що я вже у 15 після вивчення теорії побудови сюжетів трішки втомлена від них. Змінюються персонажі, місця, конфлікти, але структури одні й ті самі. А жити тільки заради новин (коли історія теж доволі циклічна) напевно немає сенсу, тому я просто вдячна що отримала шанс відчути життя в свідомості і стати частиною еволюції.

Відео - супер. Пересадка голови на молоде тіло не допоможе, бо залишиться стара голова зі старим мозком, який буде дуже гальмувати і забувати. Потрібні ліки, які б омолоджували все тіло, кожну його клітину. Це тільки питання часу, коли ці ліки будуть винайдені.

Маю так чи інакше постійну тривогу, і часто боялась саме смерті. Але смерті стало так багато навколо, що це стало ніби більш звичним.

У вас чудові відео. Дякую за вашу працю! Один з топових україномовних ютуб-каналів Бажаю вам побільше підписників :)

Раджу усім до перегляду серіал "Вічність", про чоловіка, який у 30-літньому тілі живе 200 років, працює патологоанатомом, бачив війни, смерті близьких і втомився від життя, але не може померти

Дякую) дуже крутий контент)

Мене настільки вразило ваше відео. Усі слова відгукнулися в душі. Дякую💛

Треба повноцінно прожити життя , щоб у кінці мати гарну Смерть. Смерть - це кульмінація життя! (цитата з Аніме) щоб насолоджувалися життям без набридання, нам потрібна постійна Амнезія)) Втрата пам'яті кожні 10 років...

Давайте, так....Не стільки заперечуючи те, що було сказано у цьому безперечно цікавому і цінному відео, скільки доповнюючи його ще однією мислиннєвою схемою скажу як філософ (за освітою), що смерть певним чином взагалі є поза нашим досвідом. Тобто, згадуючи Епікура, то у дійсності, коли ми є (життєві процеси, які роблять нас живими), то "нашої" смерті (процеси які настають після "живої" роботи мозку і тіла) немає, коли ж наступає "наша" смерть, то нас вже немає. Тобто можна спокійно сказати, що "наш" смерть нас не стосується. Вона ніяк не впливає на наше тіло як на живе, що ж стосується мертвого тіла, то по суті у момент появи такого тіла, то живого тіла немає як і нас. Тому фактично можна навіть стверджувати, що ми ніколи не стикаємось із "власною" смертю. Вона поза нашим досвідом і апріорі не дає нам її пізнати, а тому і перейматись через неї немає сенсу, тож і страх "власної" смерті онтологічно не можливий у тому сенсі як можливе переживання страху від сприйняття висоти, відповідальності, павука.... Але наврядчи це дійсно когось заспокоїть. Тут проблема полягає у тому як ми концептуалізуємо смерть. Фактично, єдина смерть, яка нам доступна це зовнішнє спостереження смерті іншої людини. І оскільки вона більше не може дарувати нам ті ж стимули, що й раніше, то це нас може засмучувати як мінімум. Це може створювати стереотип негативного сприйняття чужої смерті, що смерть завжди погано (що насправді не так, оскільки якби Путін помер, то можна навіть спробувати порахувати наскільки це добре). Такий стереотип, як і смертність загалом за АНАЛОГІЄЮ ми можемо переносити на себе, бо ми схожі на тих людей, які померли, тож і ми маємо ЙМОВІРНІСТЬ померти. Але справа у тому, що ніхто ніколи не переживав суб'єктивно смерть. Так, можна казати про переживання клінічної смерті і згасання візуального сприйняття у вигляді тунелю зі світлом, але сам факт такого сприйняття і переживання говорить, що людина все ще була жива і згадуючи тунель є такою й далі. Тому перенесення смерті на себе є дещо сумнівною річчю з точки зору суб'єктивного переживання. Так, якщо говорити про те, що є і науково точно, то є велика ймовірність, що всі ми помремо, але це означає для нас ПЕВНИМ ЧИНОМ НІЧОГО. Немає сенсу тривожитись через те, що на нас ніяк не вплине. Наша (у сенсі тіла загалом (живого і мертвого)) смерть це подія, яка нам же недоступна і ніяк на нас не впливає. Але, повертаючись до концептуалізації, то оскільки культурно і стереотипно смерть пов'язана із негативом, то і власну смерть ми можемо так же сприймати. Також ми асоціативно можемо сприймати власну смерть як втрату хорошого життя і щастя, якщо таке життя і щастя у нас є. Але питаючи деяких потенційних самогубців можна дізнатися, що власна смерть може сприйматися і як позитивна річ, оскільки певним чином позбавляє проблем, які і змушують прийняти рішення про самогубство, що з точки зору відображення дійсності є помилкою, оскільки певним чином хотіти зробити щось це знати на суб'єктивному рівні, яке воно, а власна смерть не пізнавана. Тому не дивлячись на те, що ніби самогубець розуміє, що він робить, то швидше він має уявлення про щось (як і всі ми) і фактично не може знати, що робить, коли здійснює спробу самогубства. Хоча, звичайно, це навряд чи може когось зупинити від самогубства, оскільки знаходячись у ситуації негативних стимулів мозок потенційного самоубивці шукає як позбутись цих стимулів і вирішити ситуацію, тож його не сильно може турбувати і переконувати логічний аналіз понять. Це ж до речі означає, що ми й не зовсім можемо розуміти, що говоримо, коли ухиляючись від машини, яка нас могла збити, говоримо, що не хотіли померти...Тут швидше справа могла бути у тому, що ми уникали болю від можливого удару на інтуїтивному рівні або смерті, яка культурно сприймається негативно, але все одно залишається СУБ'ЄКТИВНО непізнаваною ніким за самим визначенням. Також якщо ми говоримо про культурне сприйняття смерті, то воно також не завжди є негативним і наприклад релігія і прості метафізичні спекуляції можуть надавати йому позитивного відтінку як, наприклад, у фінікійців для яких смерть була позбавленням страждання. Якщо ж продовжувати говорити про негативне культурне сприйняття смерті, то варто зазначити, що все таки не зовсім вірно говорити, що наша смерть нас не стосується. Насправді у іншому розумінні ймовірність нашої смерті прямо може вплинути і на нас, якщо наприклад повідомити про це наших близьких. Якщо ми не хочемо їх засмучувати, а наша смерть може це зробити, то ми будемо уникати ситуацій, які б спричиняли нашу смерть і тому і від машини будемо ухилятися. Формуючи для себе таку настанову, ми перетворюємо його на загальний імператив і таким чином формуємо суспільство, де смерть сприймається негативно, а життя є цінністю. Хоча, знову таки, з точки зору мислення реального, то про власну смерть ми нічого не знаємо і знати не можемо апріорі. І навіть говорити про неї не можемо, якщо наші слова позначають те, що є у нашому досвіді. І тут як говорив Вітгенштайн: "Про що не можна говорити, про те варто мовчати") P.S. І, до речі, питання чому 13.7 млрд років смерть не турбувала авторку певним чином не має сенсу, бо її НЕ БУЛО. Це ж стосується хотіння чи нехотіння помирати і сенсу існування (і, навіть, сенсу життя)

Я б хотіла жити вічно при умові що в мене б н певному етапі тіло зберігалось молодим і здоровим. Оскільки для мене характерна цікавість до всього; постійний дослідницький тип розвитку; вивчати все на практиці і робити помилки - я б хотіла щоб в мене було вічне життя - я б змогла з цікавістю заглянути в майбутнє. Відчувати як мої цінності змінюються під ту чи іншу епоху; реалізувати свої сміливі бажання які реально лише маючи вічне життя - це пов'язано з класовими і людськими системами які існують глобально у світі. Коли настане справжня Демократія в якій править народ - тоді настане найбільше процвітання. Я хочу застати період, коли суспільство стане психологічно здоровим і зможе пояснювати свої прагнення словами через рот; коли пропаде необхідність в брехні; коли будуть екологічні системи менеджменту а світ відмовиться від екологічно-шкідливих виробів і зможе здійснити ривок в напрямку екологічності матеріалів. Я б більше того, хотіла бути частиною цих змін і не почуватись більше білою вороною, коли прагну зробити все відкрито, а мені сміються в обличчя бо я виказую емоції і чітко говорю про свої наміри.

Класно, що Ви залишите по собі багато дуже цікавих відео. Не зупиняйтесь.

В той же час, як багато всього не зроблено, бо людське життя коротке. Можливо, життя занадто коротке, і тому ми боїмося його проґавити? Якби життя було довше, десь до 200, або 500 років, можливо було б все зовсім інакше? Ніколи не дізнаємось, та й все що ми можемо - жити. Перенесення свідомості в інші тіла - це цікава ідея. Наприклад, з нового, в Altered Carbon доволі цікаво описано. Але, про це можна тільки мріяти, бо подібні технології ще дуже далекі)

Дуже дякую Вам за такі чудові відео і за такі важливі теми!💙

Дякую

Сильне відео, прямо база. Не знаю чому, але до мене чогось часто вночі приходить екзистенційний страх, стрьомне відчуття. Доводиться засинати під ютуб)

Дякую за відео дуже глибоко

Сильно 👍

Дякую, тепер я боюся смерті 😀😀

Дивлячись на котів закралась думка в голову, що якщо у людини було дуже важке життя в людській подобі то в наступному житті щоб відпочити від людського життя ми переродимось котами)

Маю друзів різного віку та статі. Один друг, який по віку міг би бути татом, дивлячись на то як я багато вже де побував, чого спробував, розказав мені, що жаліє про те, що всю молодість потратив на роботу, ні сам ніде не був, ні сім'я його. І каже, що вже і не знає чи хоче кудись. З подіями які в нас кожен день через рашу, то вже часом я думаю, що ті хто ще живе, можливо скоро будуть заздрити тим, хто загинув одразу. Чи хотів би вічне життя? А сенс, якщо в ньому не буде дорогих мені людей і того, що я люблю

#комент4ібільшеслів Дякую за черговий крутий випуск! І ще кілька слів у коментар длякращого просування відео ютубом! В мене думки з відеосформувалися в жарт (який практикував і до перегляду відео) - «ти так щось робиш, наче в тебе буде наступна мить»😅😂

Я за двадцять один рік не думала стільки разів про смерть,як за період токсикозу і чотирьох років материнства. Кажуть,що це був найкращий період життя жінки!)😅 Короче,мені двадцять вісім,і я вже стомилася жити цю жизнь. І навіть думка,що я б жила вічно мене лякає.

Кожен день думаю про смерть. Корисна практика

Дякую за відео я постійно думаю про те що має свідомість така класна мені хотілося свідомістю жити вічно або просто думати та щоб вона була корисна для суспільства але на жаль я поступово починає змиритися з тим що моє життя кінець І також ці втрати воєнного часу суицид из-за рік я втратила сімох людей і одного хом'ячка і мені дуже сумно

Мої співчуття 😥

Коментар для просування відео

Тільки після того як пережив відчуття "ну ось, здається це і є кінець" починаєш розуміти що всі відкладання свого життя на потім, на кшталт "а, зроблю потім" повна фігня. Тобто якщо ти хочеш щось зробити - зроби. Краще жалкувати що зробив, ніж що не зробив. Життя надто коротке і завтра може не бути.

Такий фільм про оцифровану свідомість здається вже є. Здається називається - Превосходство (Transcendence).

Вічно може й не треба, але принаймні разів в двадцять довше, це треба щоб принаймні на до світлових швидкостях колонізувати галактику. А ще є занадто багато справ що я хотів би зробити

В відео на таку тематику край важливо ще давати наприкінці якесь заспокоєння, психологічний прийом тощо, бо після перегляду накриває сильна тривога, від якої приходиться довго відходити. Мені сьогодні виповнилося 28 (всього лише 28, якщо подумати, сама молодість), але все життя, починаючи з малечку, я думаю про смерть. Це проявлялося через захоплення потойбічним, привидами, пошуками відповідей в окультизмі та філософії, а зараз, через війну - через сильний паралізуючий страх. І я постійно питаю себе: "Що буде далі, після смерті? Як це - коли ти є, і ось тебе нема?", і дивуюся оточуючим, які байдуже ставляться до цього питання, бо: "Всі ми смертні, то нащо про це перейматися?". Чесно, я б дуже хотіла думати так, як і вони - не паритися над тим, що не можна змінити. Але все одно боюся. От і зараз подивилась відео і сильно злякалася, бо починала дивитись його в надії почути про якісь механізми протидії страху. Піду тепер шукати щось позитивне, щоб відволіктися.

👍👍👍

коментар просування! гарне відео

Дякую за тему! Думки про смерть вводять в ступор, потім йде активна фаза дій, щоб відволіктись та забути. І так гойдає постійно

Дуже довго мало суміш так званого синдрому відкладеного життя та неусвідомленого страху смерті. Нічого більш паралізуючого ви не знайдете. Можна боятися смерті у 18 і нічого з цим не робити. Далеко не завжди це штовхає щось робити

Дякую, пам'ять близьким .. Ви робите щось неймовірне

Обожнюю ваші відео, вони цікаві, пізнавальні і дають мотивацію

Наш мозок не схожий на комп'ютерну програму, це комп'ютерні програми є спрощенням алгоритмів, які відбуваються у нашому мозку.

❤

Гадаю у всіх українців виникали і виникають ці питання. В мене брат на фронті, а з вересня 2021 потрапив до армії. Війну зустрів на кордоні з єблорусією. Підписав контракт та служить, він живий. Але я хоч попри те, що мама та баця померли я не була з ними близька та не багато про них пам'ятаю чи знаю, та з братом ми однолітки та разом виросли і я не знаю як я буду переживати його смерть. І здається з усієї родини лише я про це думаю як щось майже вже як факт і ні я його не ховаю я просто розумію реальність бо ні солдат на фронті ні цивільний на разі не є в 100% безпеці, у воїнів так ці 100% це 0,01% тож краще не жити з думкою "Та ні, він/вона виживуть, вони ж не хтось там а мої ...." чи "Та за 1,5 майже активної війни не прилетіло і вже не прилетить" ви недооцінюєте бажання росіян нас знищити та їх ненависть до всього українського, ви не особливі, ви такі як всі українці в Україні в небезпеці де б на території держави ви не були. Тож живіть з цим і якщо (як і я ідіоти які навіть в коридор не виходите) то це на вас як це на мені, бо якщо я помру під уламками (не факт що 2 стіни мене врятують від стелі яка на мене впаде, але все ж краще) то це на мені.

мені від відео боляче, але не шкодую про перегляд

Чудові думки і відео. Дякую ❤

А чи є сенс у вічному житті ? Наступне народжене покоління буде кращим за попередні, буде більш пристосованіше , з новими поглядами на світ і ідеями тобто буде прогрес і розвиток суспільства, а не топтання на місці. Це моя суб'єктивна думка.

Залишаю коментар для просування твого чудового каналу!

Дуже цікаве і якісне відео. Побільше би такого контенту в українському ютубі. Хотів би побачити вашу колаборацію з Клятим раціоналістом.

дуже дякую за якість. але показ мертвих людей в кінці мене дуже розчулив

👏🏻👏🏻👏🏻

Дякую Вам за цікаве відео!

Дякую. Дуже гарне відео. Вас приємно слухати❤

З нетерпінням завжди чекаю на ваші відео.

Яно, дякую! Дуже чудове відео і дуже важливі і потрібні теми підняті. Успіхів!

Дякую за відео. Дуже чекала новий випуск 🎉

Думаю що завантажувати дані з мозку не позбавить смерті. Тому що справжня людина все одно помре. Просто буде ходити копія людини з такими самими спогадами і думати, що подовжила собі життя, а насправді це просто копірка. І так по кругу

Цікава тема, класний ролик. Власне, я не хочу жити вічно. І якби була можливість, я б із задоволенням протягом певного часу опинявся у різні епохи часу на території України, умовно тиждень в одному сторіччі, наступний тиждень в наступному сторіччі і так рік в минуле на 5 тис. років.

Це круте відео, але його зрозуміють по-різному, все залежить від стану людини в момент перегляду

Шкода що ви так далеко, хотівби поспілкуватись вживу, думаю колись таки зможу це зробити...

Цифровая копия невозможна, Вы просто создадите своего клона. А Ваше «я» исчезнет. Рекомендую пройти игру SOMA

Готова жити вічно якщо і мій чоловік буде жити також вічно

Що як є щось після? Але звідти немає визоду назад. Необоротне рівняння, так би мовити. Хто знає? Можна або здогадуватись, або вірити.

Цікаво

Так-собі "відпустка" 😅 і часу оклигати від неї у нас не буде. А скільки не робиться через страх і чи робилось би воно, якби знали що завжди буде час спробувати знов? З оцифровкою взагалі незрозуміло як буде, адже наш організм максимально сильно впливає на нашу свідомість. Відніми його і як це змінить свідомість? Точно можна сказати лише одне, якби люди жили вічно, це були б зовсім інші люди і ці питання можливо були б незастосовними до них

А в якій ти стоуктурі?(SL)

Усе має початок і повинен бути фініш. Це нормально, бо природа так влаштована. Безсмертя? Навіщо? Це було б скучно й набридливо.

F

люди хочуть жити вічно.... і здебільшого незнають що робити завтра =)))))))))

Нічого окрім дітей

Міцне відео

👍👍👍