Підтримати нас: ПриватБанк: 5168 7573 3271 2670 Patreon: www.patreon.com/undergroundhumanities

Я корінний харків'янин-міленіал. По матері українець, по батькові поляк. Але якщо діди-баби ще зберігали традицію, то матір і батько вже були майже повністю зросійщені. Вчився в школі з російськомовним викладанням дисциплін. Повністю на українську перейшов в 2012. Останньою краплею став мовний закон Ківалова-Коліснічєнка. Але поступово готувався до переходу повністю на українську ще з 2010 року. Тоді до влади прийшли реґіонали, а я як раз захопився правими поглядами. За рідні мови визнаю українську і польську. Проте українська першочергова для мене, бо в Україні треба забезпечувати її всебічний розвиток тотально в усіх сферах. Респектую всім хто перейшов на українську чи зберіг її. Тим, хто ще чомусь не перейшов - передаю полум'яний заклик не боятись та принаймні спробувати поступово перейти. Принаймні в якійсь сфері чи в якомусь колі спілкування.Україна буде українською або безлюдною. Амінь)

Херсон.Російськомовна, народилась на кордоні з Росією в Сумській області- середовище виключно російськомовне, українська в школі на уроці української та по радіо.Перейшла в 2014-му році, через російськомовну подругу з Середньої Азії, якій було цікаво навчитися української і був потрібен співрозмовник, сподобалося!. Зараз в деяких місцях мене вважають виключно україномовною! Виявилося, що наше геть російськомовне місто не таке вже і російськомовне! Українською відповідають без проблем, російська - це просто звичка і намагання стати "городськими "...

Я перейшов на українську бо відчув, що це мені дуже потрібно. Для мене цей перехід був як ковток свіжого повітря. Довгий час знаходився у ворожому для мене середовищі, на окупованій території. Мене там все гнітило, було складно дихати одним повітрям з тими людьми... переїхав. Почав розмовляти українською. Взагалі якомога подалі дистанціювався від усього проросійського. І о диво, мені це допомогло. З'явилося відчуття, що все стало на свої місця. Поки писав, пригадав, як вперше за довгих два роки, побачив український прапор на кордоні... ці відчуття не можливо словами передати. Тепер ціную кожну мить свободи.

Я з Харкова, перейшов на спілкування українською пів року тому і це КОРДИНАЛЬНО змінило моє життя. Я вже 4-й рік навчався у Словаччині і, знайомлячись зі словаками, постійно чув від них фразу "Na Slovensku poslovensky", що означає "У Словаччині словацькою". Я достатньо довго не приділяв належної уваги цьому вислову і аж на 4-й рік мого перебування там, я зрозумів, про що йшлася мова. Я зрозумів, на скільки цей маленький нарід в цій маленькій країні поважає та цінує свою мову. І це враховуючи те, що поруч велика Чехія(з якою раніше Словаччина утворювала одну державу(нічого не нагадує?)), велика Польща, ну і з рештою велика Україна. Навіть літні люди, які в більшості своїй прекрасно знають чеську принципово розмовляють словацькою, хоча здавалося б, мови схожі, "яка різниця"? Ці міркування стали для мене вирішальними. На третьому курсі міжнародних відносин я забрав документи з ВИШу і повернуся до України поступати в рідному місті та, одночасно з цим, перейшов на українську. Звісно, це трішки спрощена версія моїх трансформацій але, меньше з тим, думаю, що все одно комусь буде цікаво це почитати. Дякую за ваш контент, хай щастить. Слава Україні.

Жодного разу не чув "яка різниця", але чув "какая разніца"..

Я народився в середній Словаччині, де прийшли мої предки, через погані економічні обставини, зі Снинщини (це "словацька" бойківщина), оточення більшістю словацькомовне, винятком є декілька Україномовних друзів. Українську мову я почав вчитися десь пів другого року тому, бо як свідомий Українець захотів знати мову своїх предків. Спочатку я вивчався за допомогою інтернету, пізніше собі десь знайшов Україномовні книги та декілька Україномовних друзів, які мені останнім часом допомогають. Планую переїхати в село на снинщині, та повністю перейти на українську мову.

Я перейшла на українську більше півроку тому. Це було непросто. Друзі і знайомі дивувалися такою раптовою зміною у моїй поведінці . Мати не приймає мій перехід на солов'їну досі; вона підтримує проросійські ідеї і дуже пишається (на відміну від мене) нашим російським корінням. Чому я раптом почала спілкуватися українською? Насправді, це сталося не раптом. Я змалечку плекала у собі любов до рідного слова, ще в початкових класах мала спроби перейти на українську, але часто такі спроби сприймалися однолітками вороже (далеко не останню роль тут грає місце мого проживання - сонячні Херсонські землі), бо "шо ти випєндрюєшся? ми ж не на Закарпатті", тому я вирішила чекати на слушну мить, коли зможу вести соцмережі, листуватися, говорити рідною мовою і, на щастя вона все ж таки настала

Пишаюся людьми котрі свідомо переходять на українську мову. Ви робите величезний внесок та зміцнюєте нашу незалежність. Дякую велике!

"Друга історія буде про сміття. І ні, не про сортування сміття, не про ОПЗЖ, не про ..." Дякую, сміявся довго

Перейшла на українську після того як почала вчитися в британському універі. Мені не хотілося спілкуватися с росіянами та з їх мижебраттяшовитамнаукоаінєнаделалі. Плюс ще мене надихнули латиші, вони між собою латвійською спілкуютьчя хоча і російську знають. Плюс надихнули індуси які спілкуються між собой мовою свого регіону а не англійською, хоча в них там англ мова насаджена ще більше ніж у нас російська

Ніхто: Абсолютно ніхто: Підпільна гуманітарка: et cetera

Почав переходити на українську через прохання майбутньої (на той час) дружини. Продовжив переходити (і зрозумів, що це дуже важливо) через події 14го року. Закріплюю перехід україномовною літературою)

Дякую вам за контент, Живе Українська Культура! Я з Запоріжжя, тому кожне таке відео має для мене велике значення та надихає продовжувати говорити виключно українською.

Мова має значення, про це й дискутувати зайве. Якщо я розмовляю українською, ніхто не сумніватиметься в тому, хто я. І тим більше не переплутає мене з росіянином.

Почав розмовляти українською, коли поїхав навчатися у Нідерланди і як почало мене плющити тугою за батьківщиною... Вже повернувся.

Перейшов на українську через історію з івритом, цікаву людину, що спілкується українською та український ютуб.

Технічне: друзі, ми нічого не маємо проти вашої реклами інших українських ютуб-каналів, але якщо ви кладете цю рекламу під кожним коментарем, будемо банити. Майте повагу до себе та до інших. Дякуємо.

Про свій-чужий це прямо в точку. Особливо це відчутно десь закордоном. От сиджу я в умовній Венеції на лавочці і чую поряд хтось українською говорить і уявна лампочка в голові "тут є свої" загорілась, а коли те саме але люди балакають на рос (але по контексту зрозуміло, що вони з України), то ця підсвідома лампочка не реагує ніяк))

Я перейшов у публічному спілкуванні на українську, бо вважаю, що в країні default language має бути її власним. Дякую за вашу аргументацію, вона доповнить мій погляд на проблему.

Вау, так послідовно викладена думка. Аргументовано і структуровано, цікаво слухати

Перемкнувся на українську в 2005. Вирішив відправити у небуття постколоніальний контекст дефолтного вжитку рос мови. У Києві це стало не швидкою справою. Декілька років я відчував, як скресали ті совково-гарадські комплекси, це було відкриттям для мене, наскільки та маячня глибоко сидить. Дуже довго відверто бракувало практики мовлення, адже я тут виріс. 2 рази на день вимовити "на зупинці будь ласка" -- цього замало для прогресу. Добре, що пощастило з нашою викладачкою в школі #1. Василенко Віра Дмитрівна, сама з Тернопільщини, даруй їй доля здоров'я і долголіття. З граматикою завдяки їй в мене проблем не було. Хоч школу я закінчив у 1993му, але всі ці гжз хчц та інші яюєї, як виявилося, інсталювалися в мені намертво. Багато читав українською з 2005го, переважно українською, але впевненість у висловленні думок прийшла лиш в 2011. Прогрес пішов, коли почали спілкуватися в родині, з 2008го. Поступово змінилося і оточення, як коло знайомих, так і старі друзі теж поміняли своє ставлення, переважна більшість тепер практикує українську. Вибухово збільшилася кількість охочих до цього після початку війни. Поступово пробують свої сили мої батьки, принаймні зі мною і в україномовному середовищі. Підсумовуючі, повний перехід є тривалою справою. Особливо для балконних киян. Якщо без курсів та спікін клабів. В моєму випадку, 6 років. А я мав міцний підмурок шкільного навчання, правда без серйозного ставлення, навіть на негативі інколи, бо дрючила нас Віра Дмитрівна пристрастно. До того ж я гуманітарій, ще й до мов маю хист. Тож я буду останній, хто кпинитиме за суржик, або дорікатиме з роду-віку російськомовним за те, що вони продовжують послуговуватися російською. І я від усього серця роздаю лящів у каментах таким україномовним, які здобули власну україномовність лиш завдяки місцю народження, або середовищу, де зросли, але полюбляють закинути російськомовним мовляв що ж ви манкурти, переходьте на солов'їну, це ж на раз-два. Будьмо!

Я українка, але російськомовна від народження. Я добре розумію та читаю, але не вмію розмовляті. Зараз я почала вчитися розмовної мови на курсах онлайн. Я трохи стидаюсь, бо у нас в Одесі українська мова - це незвично. Але не хочу, щоб десь хтось міг подумати, що я москалька! Я хочу повернутися до свого народу!

Згідний з кожним словом, я звичайно не лінгвіст, але те, що пояснено зрозумілою мовою, буде донесено до будь-якого глядача, за що і дякую цьому каналу.

Яке задоволення слухати вас і Остапа!а А користі!!

Вчасно попередили, я вже за калькулятор схопився, мав намір піти на жертву заради науки, бо те мурчання мене до фізичних симптомів отруєння доводить коли чую його :-)

Дякую! Коментар для підтримки каналу та української мови.

мова має найважливіше значення для самоідентифікації особистості. Саме тому у всіх діаспорах найголовніше це збереження мовного осередку.

Мій перехід на українську відбувся у 2014 році. Це моя особиста війна і мій спротив агресору. Рішення, яке ми прийняли разом з дружиною, змінило нас і всю нашу родину. Сподіваюся, що діти виростуть справжніми дітьми своєї країни.

"публічні виступи зе - небезпечні для вашого здоров'я" - це треба титрувати (величезними буквами )перед трансляціями цих виступів на тб

Народився у Миколаєві і все життя думав, що українська -мова села. Однак як переїхав до Києва то з'явились україномовні друзі і я навчився мовити. З часом став зазначати українську як рідну мову. А за роки ерефної агресії почав принципового не переходити на російську, незалежно від мови співрозмовника.

Значить діло було так. Ріс я в Ужгороді, такий город на Закарпатті. І всьо було норм. Ходив, в школу особої мотивації вчитись не було. Я виступав більше по гуманітарним предметам. Батьки говорили на суржику (дякуючи нашим "братушкам-освободітєлям"), ровесники тоже. Деколи попадалися різні діалекти української мови, яких так много в нашій області. Україна була для мене чимось дуже і дуже дальоким. І даже українську мову і літературу я в школі учив почті як іноземну. А говорити "що" замість привичного "шо" - общє стидно було. Після школи включав тєлік і дивився такі сєріали як букіни, вороніни та всякі там мєнти. В бібліотеці були книги восновному на руській. Да, так і лишались ми десь по середині української мови і русского языка. І всім було всьоровно і нікого це не волнувало. Пак пузніше почав цікавитися, місцевими гірськими діалектами гуцульщини, верховини та ін. Але то вшидко було лем такоє хоббі. Файно... Повім так: в кожному районі, в кожнуй страні ружна мова людська, фрас ногу зломить. Potem po raz pierwszy odwiedziłem Polskę na dłużej. Zakochałem się w tym języku i ludziach. Tak odmienni, a tak podobni w tym samym czasie. (Потім вперше відвідав Польщу. Закохався в цю мову і людей що нею розмовляють. Наші мови і різні і однакові водночас.) Thеn i started to travel as a volonteer using only english. That's a really language for all around the world. Everyone speak it. I Love it! (Потім я почав подорожувати як волонтер використовуючи тільки англійську. Це дійсно мова для всього світу. Майже кожен нею розмовляє. Люблю це!) Jets ich learne deutsch. Ich mag Deutschland. Das ist großer land . Ich liеbe studiren here. (Зараз я вивчаю німецьку. Я люблю Німеччину. Це велика країна. Я обожнюю тут навчачись.) Cet automne je continuerai à apprendre le français. En effet, j'ai appris cette langue pendant 5 ans à l'école et je ne peux pas la parler. La honte. (Цієї осені я почну вчити французьку. Вивчав цю прекрасну мову в школі 5 довгих років, а заговорити так і не вийшло. Сором.) Давайте згадаєм чудов українську приказку яку люблять у всьому світі: "Скільки мов ти знаєш - стільки разів ти людина." Але час, він невгамовний. Відгриміли два майдани, дві революції. Я саме закінчував школу, коли цвіт нації вкотре за Україну, за садок вишневий коло хати, пішов під кулі. Багато тоді людей полягло на майдані, а пізніше ще більше, в запеклих боях на сході, в ганебних "котлах", ганебних, для нових, від тепер постійних жителів Донбасу - офіцерів російської армії. Трясця, трясця їх матері! Я тоді саме навчався на першому курсі. Одного разу, йдучи після пар, випадково побачив поховальну процесію, в якій ховали відразу трьох закарпатських вояків. І тоді в мені щось тьохнуло. Щось вмерло.... І це був той самий суржик, який так підступно розчавив наш місцевий, русинський діалект української мови ще багато років тому. Відтоді я зрозумів що неспілкуватись українською всерівно що не дихати. Тому що з Україною ми сила! А ще це потужна зброя, насамперед тут, в тилу. Так як військовим які на фронті потрібна не тільки наша матеріальна підтримка (гроші, амуніція,смаколики.) Їм насамперед потрібна наша політична підтримка. Наша чітка громадянська позиція. Яка не дасть новообраній нами владі приймати закони проти наших бійців, проти нас - народу. Мова це не просто інструмент, частина екосистеми. Мова це те що нас творить, робить нас людьми. Це відповідальність найвищої міри. Ох і люблю ж я цю мову солов'ну!.. Просто покохав її. Чорт забирай..., Забирай все лихе і нас не чіпай, бо буде тобі лихо. І пам'ятаймо: всі ми колись будемо однією великою країною, вся планета Земля. Нам просто потрібен час щоб це усвідомити, багато часу.

Мова має значення! Дякую за дуже цікаву розповідь.

Якщо не важливо яка мова, то нехай це буде українська! :)

Перейшли на українську всією сім‘єю (я, дружина, двоє дітей), тепер заохочую інших родичів. Тригером стала ситуація, коли дочка не захотіла розмовляти українською, бо «мнє нє нрівіца». Після цього було 2 роки моральної підготовки і домовленість з дітьми, про повноцінний перехід на українську під час відпустки на Закарпатті, мовляв «там російську не розуміють)))»! І вже дорогою назад ніхто не хотів послуговуватись російською! Тепер борюсь щоб в оточені однолітків не переходили на російську, а навпаки навертали до нас!

""Друга історія буде про сміття. І ні, не про сортування сміття, не про ОПЗЖ, не про ..." Дякую, сміявся довго" - не я написав, але стовідсотково згоден!

Щиро дякую за такі відео. Дуже доречне. #БЛУ

Виросла в україномовній родині. До 2014 року, якщо співрозмовника був російськомовний-переходила на російську. Не замислюючись, на автоматі. Після 2014 не в мовила російською жодного слова, тепер мої російськомовні знайомі в розмові зі мною переходять на українську. Бо МОВА МАЄ ЗНАЧЕННЯ ❤️ Дякую за чудове відео. Щастя для душі

Неймовірно корисна інформація! Дякую!

Виняткове корисне відео. Більше, більше прикладів по сюжету для технарів.

Лайк за стьоб ОПЖопників! (а нова рубрика шикарна)

Ще є слово "дискус" - це акваріумна рибка. Хоч і маячню написав але в підтримку)))

Дуже дякую за відео! Якраз недавно чув, про назви напрямків по сторонах світу в корінних жителів Австралії. Дуже цікаво було це почути знову. Чекатиму на нові випуски!

Обожнюю українську мову! Стовідсотково перейшла на українську, користуюсь будь якою можливістю задля вдосконалення своєї української .... Заважає лише те що мене ніхто не розуміє у місті дє живу вже п’ятдесят років, а саме у Москві 😢

Обов'язково опрацюйте тему якості перекладу і те як визначити її. і як визначити чи переклад є прямим, чи перекладали з іншої мови. Також цікава тема того як російський переклад цензурує, підмінює сенси, і часто дописує того що ніколи не було у творах.

Переходжу, бо, по перше, закон спонукає (а через роки зодва ще й зобов'яже); по друге - бо треба з чогось починати виправляти становище у країні та суспільстві. Чому б не з себе?

Я з Дніпра і слово "уматовий" означало в моєму дитинстві "кльовий" (якраз у дев'яності)

Дякую!!!! Я з Криму. І зараз в Криму мешкаю. Перейшла на українську в 2014 і мені це було складно зробити, розмовляла повільно, збівалася, плуталася в словах. Але перемогла і через півроку десь проблем вже не було. Те, що мова має значення- відчувала це, але пояснити не могла б спочатку. У вас в відео все просто розкладено по полицях. Здорово. За шість років відстоювання своєї україномовної позиції я ще не знаходила такой бази для пояснення. Сьогодні випадково побачила це відео. Здорово! Дякую!

Доброго Дня, пане Лір! Вельми дякую за таку чудову інформацію на «подумати»! Вам вітання з рідного Мелітополя і ФФ МДПУ, зокрема👏🏻

Обожнюю ваші гумористичні твісти)

Українська це чудово 🇺🇦💪

Я етнічна болгарка, вдома ми розмовляємо болгарською говіркою. За законом у нас є право, окрім української та іноземної мови, вивчати також і рідну мову. Але чомусь ми вчили також і російську. Більше того, мовою навчання в мене також була російська. І це в державній школі. Думаю не важко здогадатись, яку мову я вивчила найкраще у школі. Не вміти нормально спілкуватись літературним варіантом рідної мови - це не є нормально. У цьому я звинувачую мовну політику держави. Чому з 1го класу ми вчили не тільки російську мову, а ще й літературу, а болгарська література була тільки в останніх класах і тільки один урок на тиждень? Я вважаю, що етнічні росіяни, що є громадянами України, мають вивчати рідну мову у школах, але не розумію, чому інші етнічні меншини, зокрема болгарська, також її вивчають. Почуваю себе деякою мірою ошуканою. А у переході на українську мені найбільш заважає почуття ніяковості. Кколи звикаєш з якоюсь людиною розмовляти російською, неймовірно складно змусити себе перейти на будь-яку іншу мову. Може, психолінгвістика має якесь пояснення :)

Це цікаво. Вас приємно слухати) Дуже чекаю анонсований вами випуск)

Сприйняв цей випуск як найкраще відео на каналі за рівнем концентрації інформації, серед тих випусків, котрі дивився. Про дещо вперше почув. Дякую!

18:36 в залежності від того, якою мовою користується та чи інша особа, змінюється її мислення (стиль, спосіб, тощо), а потім змінюється й ментальність!

По-перше, дуже дякую за Ваш канал. Я сама - росіянка за національністю. Мої батьки переїхали до Донецьку, коли мені було 3 роки. Вже 7 років я поширюю свої знання української, бо тих знань, що я отримала у школі мені не достатньо. Я дуже грамотно спілкуюсь російською, пишу, багато читала у дитинстві, саме російською. З математичним складом розуму мені складно переходити на українську, бо я соромлюсь, що вона в мене погана. Потім якось по роботі я спілкувалась з колегою з Західної України, і вона мені просто сказала - не соромся, а просто розмовляй. Зараз я на тому рівні, що спілкуюсь по робочих питаннях з тими, хто розмовляє українською - українською, але хто розмовляє російською - російською. Перевела більшу частину гаджетів, додатків, програм, в яких працюю саме на українську версію. В мене постійно відкритий словник. Це відео підштовхнуло мене далі, хочу почати зі своєї родини - почнемо розмовляти вдома українською, тим більше, що вони не проти. Ще раз дякую!

Давно хотів описати свій мовний досвід в ком'юніті якому це буде цікаво і доречно. Я родом з містечка шепетівка хмельницької області. В сім'ї основною мовою спілкування був рос-укр суржик, з якого української. приблизно, 70%-80%(в залежності від тематики розмови). Повністю російськомовною була бабуся по маминій лінії з якою мама спілкувалась також російською, але з дітьми спілкувалась українською. Якшо в розмові брали участь ми(діти) та наша бабуся, мама переключалась з мови на мову. Папа(саме папа а не тато) російською спілкувався рідко але міг. Читати я міг на обох мовах, писати також. В школі, так як підручників українською не вистачало , деякі предмети я вчив за російськомовними підручниками(по наповненню вони були ідентичні). Російською мовою я не спілкувався взагалі, приблизно, до 18 р., хоча практично 95% літератури яку я читав, була російською. Коли я познайомився з дружиною(російськомовною), я почав розмовляти з нею російською, було дуже ніяково довгий час. Зараз з домашніми я спілкуюсь російською 100% часу. Частина друзів російськомовна, хоча україномовних більше. Коли я знаходжусь в компанії різномовнних людей я очень легко в одном и том же разговоре можу переходити з мови на мову в залежності від того з ким в данний момент спілкуюсь, починаю речення однією мовою, продолжаю на второй, і закінчую знов першою(просто приклад). На данний момент(як я це розумію), завдяки тому що я довгий час спілкуюсь російською з домашніми, я почав відчувати себе неосвідченим мудаком, так як моя російська стала чистішою за мою українську, і це стимулювало мене зайнятись очисткою української від русизмів. Це трохи важко так як мій основний словниковий запас це російська, але зараз моя українська стала набагато краща, і тепер я можу переключатись між російською, українською, і рідним суржиком). Якось так) ПС: я махав писами всі власні назви з великої літери, тому кому ріже, той нехай страждає)

Дякую за цікаве відео!

Дякую, дуже цікаво!

Рік тому перейшов на українську мову і відчув на собі цей вплив дискурсу, про який розповідалося у відео. Я помітив, що мені підсвідомо хочеться більше вірити інформації і споживати контент саме українською. А зі зміною мовного середовища, змінилися і погляди на життя. Дякую за чудове відео!

я не перейшов на українську. я просто перестав говорить по русски. сам із ЗП, ріс в Херсоні та Києві. Школи були повністю україномовні, але українською поза заняттями не розмовляв. дзвіночок продзвенів, коли я був у гостях у колишньої однокурсниці. Вона з Лисичанська (російськомовна), її хлопець киянин (рос) і решта гостей - подолянин (укр), волинянка (укр), львів'янин (укр). виходило ніби три на три, але на на російську не перейшла тільки волинянка. і якось вийшло п'ятеро на одного. я на це звернув увагу і час від часу думав, чому так сталося і як це масштабується на ціле суспільсто. і прийшов до висновку, що просто мало бути не три на три, а чотири на два.

Власне, я перейшла на українську як не дивно з тих самих причин, які ви тут назвали. Я не філолог (фізик за освітою), але інтуїтивно розуміла, що мова це фаєрвол. Зараз ми робимо в Харкові науково-популярний проект. Який починався на 90% як російськомовний, а зараз наші лектори вільно читають наукові лекції українською. Особливо був смішний випадок, коли астрофізик, доктор наук якого я попрохала через третю особу виступити, суворо сказав: у мене умова -« читати буду українською! На що співрозмовник розсміявся, і зауважив: ну для них це "не кидай мене в терновий кущ!"

Просто чудове відео, дякую, Євгене! Є багато про що подумати

Мова - далеко не тільки "засіб спілкування", тобто передачі "вже готових думок", як нас усіх учили в імперській школі. Куди серйозніша її місія - бути способомнародження тих думок: коли "нема мови", людині просто-напросто "нема чим думати" (Оксана Забужко).Гречно дякую за контент!

З народження спілкуюсь одночасно двома мовами, але завжди позіціоную себе українцем, та рідною мовою - українську. Людина, яка любить і поважає себе - любить і поважає все своє рідне, тому вважаю, треба розвивати українську культуру. Російська мова мені потрібна лише, щоб працювати з людьми (доводиться бути клієнтоорієнтованим), бо живу в переважно російсько-мовному середовищі (Одеса). На щастя, сама робота ведеться українською, та й з часом дедалі більше людей переходять на українську.

Бомбезне відео! Я б ще додав, що не завжди навіть якісний переклад тексту з однієї мови на іншу може чітко передати зміст, який вкладають у нього носії оригінальної мови. Приміром, східна філософія - Чжуан Чжоу, Лаоцзи - зміст тексту і значення метафор настільки складно пояснити нашому читачеві, що до кожної книги потрібно долучати ще одну книгу з трактуванням. Тому - безперечно, різниця є, а особливо якщо гідність також у наявності.

а я вже давно просуваю думку, що мова це файєрвол. Дяка, тепер я маю наукову базу.

Народилася і живу на Харківщині, в родині завжди розмовляли українською, коли пішла вчитись, а вчилася у Слов'янську, довелося розмовляти російською, щоб не цькували. Якось звикла, якщо до мене звертаються російською - і я відповідаю російською. Після військової агресії на сході, світ змінився, тепер не переходжу на російську ніколи. Виключно українська з місцевим колоритом, по типу: "того" замість тому що, "скіки" замість скільки, "кукургуза" замість кукурудзи😉. Так балакали мої предки, часто доводиться думати яке слово використати, бо в голову лізуть російські слово-форми, які багато хто використовує, тоді доводиться викручуватися.

Думаю, англійська. Змінив усі українські слова на англійські, та фраза в голові пролунала коректно, нормально, ніби так і було в оригіналі.

Дякую за додаткову мотивацію і обгрунтування для оточуючих що "мова має значення"!

Народився на Донеччині, оточення російськомовне було на 99,9 %, із україномовного тільки телебачення (і то, не дуже, бо нульові) вчителька мови та кілька книжок. Іноді українською намагалася розмовляти мама, але тоді це тільки дратувало. У 2011 році переїхав до Росії, там закінчив школу і пішов до університету. Станом на 2014 рік я вже був студентом і події цього року дуже сильно вплинули на мене. Я почав розмовляти українською з матір'ю, знайшов україномовних друзів в Україні і став марити поверненням на Батьківщину... що і зробив :) Зараз я виключно україномовний, російською розмовляю погано і дуже рідко, хоча і розумію її без проблем

Моя подруга сказала мені що я в відео, але я не знав точно про що вона говорила. Але зараз я бачу)) дуже цікаво канал, і я радий що я зміг б приклад для вас.

Ті, хто вивчав Історію України, українську літературу, не ставлять собі чи іншим таке дурне питання. Коли знаєш, скільки за неї полягло протягом століть, в тому числі й твоїх друзів за останніх кілька років, то це питання стає риторичним. Дякую вам за відео. За гарні теми. За чисту мову. За логічний виклад думок.

7:48 майже впевнений, що англійська. Якась германська точно

Завжди кажу що неможливо бути українцем не володіючи українською мовою. Мова це інструмент сприйняття і вираження. Це ж те саме що бути токарем з ручкою або скрипкою в руках...

Велика подяка каналу,дуже своєчасна та корисна програма👍👍👍

Хто міг подумати, що ця тема актуальна й зараз. Дякую за ціквезний випуск!

Уматовий в луганській області вживалося як ну дуууже крутий, або дуже цікавий і веселий (про людину)

Євген, тобі б подкасти записувати чи працювати на радіо. В тебе гарний голос.

Я з Києва, більшість з тих з ким я зустрічаюся кожен день, всі російсько мовні, це пригнічує

Із жовтня 2018 я пишу виключно українською мовою. Почала, бо усвідомила і дуже розізлилася, що мені складно у своїй рідній країні говорити рідною мовою, яка тут ще і державна (ну, так співпало). Говорити українською намагаюся і розумію, що це важливо, але у спільноті тих, "каму так удобнєє", це таки важко =/

Відчуття того, що час потрачений на перегляд не пропав даром! Дякую Євгене, за вашу таку важливу і потрібну роботу!

Дякую. Знайшла для себе пояснення (ще, крім очевидних) навіщо слід вчити англійську. Я ще на етапі переходу. Раніше я підлаштовувалася під мову людини, з якою спілкувалась. Аж поки раптом зрозуміла - що можу цього не робити. Можна сказати, що мій перехід почався через усвідомлення себе вільною людиною.

Десь починаючи з 17:20 йдеться про розподіл порогів фільтрування інформації відповідно до мови співрозмовника. Справа в тому, що в нашій (в сенсі країни) мовній ситуації може трапитись так, що різні мови будуть асоціюватись з принципово різними сферами життя. Наприклад, я все ніяк не можу позбавитись звички спілкуватись російською в родинному колі та з друзями, але майже будь яка інформація російською від сторонніх осіб викликає значно менше довіри, аніж та сама інформація українською. І я розумію, чому це відбувається - і це дуже цікаво, особливо тепер, коли я почув обгрунтований опис. Отакі собі подвійні стандарти. Але, на мою думку, це є природнім елементом відродження та зміцнення нашої мовленнєвої культури.

Дякую! Натхнення на добрі справи!

дякую за відео! і за цікаву інформацію!

Дякую! Може щось про пасивний стан і його стосунок до української мови?

Йой, які на цім каналі розумні і гарні мужчини! Я вмліваю. :)

Вінницьа область. Україномовна родина. Зросійщена радянська школа: російською розмовляли на уроках російської, початкової військової підготовки, фізкультури; "нормальне" ТБ і газети російські, більшість художньої, наукової і популярної літератури російські, навіть порнографія (а ми тоді її читали). Під час мого навчання у Віннцькому педінституті російськомовним викладачам (їх було менше половини) запропонували перейти на українську або звільнитися. Після 1990 року російською розмовляла тільки з іноземцями (киргизами і деякими росіянами, які ну зовсім ні-ні) Мої діти-дошкільнята не розуміли російської, а я не переймалася, то така мова, що де посій, там і вродить. Постійно виправляю русизми у своїх дітей і дратуюся, бо не смію виправляти чужих. Українська мова - засіб самозбереження українців

"На публічному мурчанні..." :))) От нізащо не повірю, що це випадкова обмовка. У прикладі, скоріш за все, носій американського варіанту англійської мови. Дуже вже характерний синтаксис. А взагалі, панове, вам величезний уклін і повага за якісний і цікавий контент.

Дякую за таке логічне пояснення такого складного питання.

перейти на українську давно мріяв і завжди хотів, але що підштовхнуло перейти від абстрактних мрій до конкретних дій? багато чинників, включаючи російську агресію, але останньою краплею було раптове усвідомлення: я раптом зрозумів що хочу щоб для моєї доньки українська була рідною мовою -- якою вона була для мого батька (а не мовою "якою навчають в школі і якою спілкуються в державних установах" -- як це часто сприймають діти, близькі родичі яких спілкуються російською в повсякденному житті) коли хтось питає про це моє рішення, я напівжартівливо відповідаю: моя мати росіянка, батько українець; так склалось що сорок років я розмовляв переважно російською, тож я для себе вважаю "борг" російській мові/культурі сплаченим і маю намір наступні сорок (принаймні) років користуватись українською :)

Луганськ/Харків. Чому саме перейшов відпости важко: проукраїнські погляди, симпатія до україномовних, почуття якогось обов'язку перед історичною спадщиною, тощо. Перейшов нещодавно, і не за один місяць/день. Спочатку змінив мови для сайтів/додатків, якими часто користуюся (ютуб, телеграм тощо), потім знайшов україномовну тусовку в своєму місті і багато спілкувався з ними, згодом, чат за чатом, переходив на українську, аж поки і в повсякденному житті не почав говорити українською

Ех, шкода! Треба було трошки раніше. Такий дискурс... до Дня Незалежності ми мали завантажити найпотужніше русофобське відео, щоб показати, які ми сильні. Відео переглядається - будем всіх узкоязичьних бамбіть.

Дякую за розповідь. Цікаво. Чекаємо ще.

Дякую за чудове відео, шановні! Повернувся до української після подій 08.08.08. Дякуючи ворогу, я зрозумів, що не хочу мати з ними нічого спільного. Ми переможемо! Слава Україні!

Яка цікава наука філологія. І як важлива для реальних проблем. Дякую

Це дуже крутий контент, я обожнюю Вас! Я вивчаю декілька мов: англійську, німецьку, польську. Ваші відео дуже доречні. Вподобайка і комент :)

Дякую дуже за коректність висловлення думок і логіку побудови відео

Перейшла на українську мову у травні цього року. Народилася в Бердянську, але в Харкові живу 24 роки. До школи середовище було виключно російськомовне. Вперше почула українську завдяки дубляжу 1+1, тому опановувати її в українській гімназії було трохи легше. До гімназії мене віддали виключно тому, що вона була платна, і у 90х не була замішана у скандалах з наркотиками, як звичайні російські зош на райчику. Для моєї мами, російської філологіні, саме це було важливо:) Потім навчалась культурології на філософському факультеті харківського університету, після 3го курсу вибрала спеціалізацію українознавство. Тоді ж почала читати сучасну українську прозу. Але мій перехід зумовив навіть не Майдан (який я зустріла наляканою розгубленою та аполітичною), а зміна дискурсу та розуміння свого та чужого, які відбулися після нього. Поки що дуже важко не переходити на російську, коли до мене звертаються, це вимагає постійної сконцентрованості та виснажує, не завжди виходить. Але радію, що знайомі теж переходять, практикують в розмовах зі мною і соцмережах. І з мамою також розмовляємо українською)