21 грам моєї душі
Невагомість розкладена на обличчя і вулиці
Атоми щастя і як вийде тобі
Забігай якось в гості, поділюся й не зчуєшся
Як розкаюся я у словах ще не сказаних
І як правда моя стане світлом вечірнім
Стали іншими ті з ким хотів та не склалося
і історія наша все по колу й не вірю я
що на поверхні спокійніше ніж на дні
запам'ятай ці дивні і бентежні дні...
випадкові авто зблиски світла фіксують
легкий щем відчуття ніби я це не я
ніби просто мозаїка з музики й років
ніби ти стала скраю і нема вороття
й перехрестя столичні кличуть ночами й спокій
розкладаєш на атоми щастя життя
стали іншими ті з ким хотів та не склалось
все по колу й по колу... і не вірю їм я
що на поверхні спокійніше ніж на дні
запам'ятай ці дивні і бентежні дні...
білі стіни як сканером бачу крізь і немає
тої легкості й чаю на двох на даху
зупиняємо перші таксі і тікаємо
десь подалі від всього й я ніяк не прийму...
що на поверхні спокійніше ніж на дні
запам'ятай ці дивні і бентежні дні...