Колись однокласниця розповідала про свого двоюрідного брата - студента-медика. Довелося йому проходити інтернатуру у морзі. І так склалося, що в новорічну ніч його поставили чергувати. Проте чергування не стало йому та його колегам на заваді для святкування. Вони накрили невеличку поляну і сіли зустрічати новий рік. Та в цей момент до них привезли мертвого безхатченка. Щоб не псувати свято, вони на каталці завезли того нещасного до холодильників (не знаю як правильно називається таке приміщення) і продовжили випивати-закусювати. Їхня імпровізована вечірка була в самому розпалі, коли до них в кабінет зайшов той самий, привезений раніше безхатченко, і запитав: "Хлопці, чому у вас тут так холодно?", а далі німа сцена. Коротше, він виявився не мертвий. Чому так вийшло не згадаю. Проте брат однокласниці розповів, що аж увечері наступного дня помітив, що цілий день тримав у руці недоїдений квашений огірок

Працюю в лікарні, загальний стаж 33 роки, тому смерть бачила, бачу і буду бачити з точки зору немедика досить часто. Взагалі то ми таких хворих спускаємо в реанімацію, але трапляється всяке. Особливо вночі. Хворі важкі, заснула людина і просто не прокинулася. Тоді треба викликати чергового лікаря, офіційно констатувати смерть і вивезти тіло. Так от щодо ерекції... Таке справді буває, і знаєте, коли тіло просто накрите простинею, то це дуже помітно) доводилося брати на посту широкий скотч, і просто приклеювати ерегований член до ноги. Як уже там дівчата вправлялися у морзі, не знаю) всякого бачила... І при мені помирали не раз. Звикнути до цього можна, це захисна реакція психіки. Але мабуть не треба... Бо тоді потрібно йти з професії. Ні, ми не ридаємо, не психуємо, не нервуємо, принаймні при пацієнтах, але так, для більшості з медиків смерть це такий самий травмуючий фактор, як для більшості немедиків. Особливо, якщо ми дуже добре знали людину. Вчора померла сестричка, Тоня. Серце. Не прямо у нас, в реанімації, але то таке... Хороша людина була, царство їй Небесне...

Мій дідусь за професією обслуговує і ремонтує холодильне обладнання, в молодості йому довелось ремонтувати холодильні камери у МОРзі і він товаришував там з місцевим патологоанатом. Він часто після виконаної роботи сідав з ним і любив випити закусивши чимось. От одного разу вони сіли випити і закусити пиріжками з лівером, які напередодні дружина патологоанатома приготувала, проте в той час до МОРГу прибули на стажування з університету студенти, почавши те пияцтво, спитали що мій дід і той експерт п'ють і їдять. Патологоанатом не розгубився і спокійним тоном сказав: та от залишився спирт як покійнику ноги обмивав, тай трохи вирішили хильнути, а пиріжки з лівером, то я як розтин робив, шлунок вийняв, тай жінка наліпила пиріжків, ну не пропадати ж добру. Після цих слів як казав мій дідо: лишилось з тих 25 студентів п'ятеро, 3 в шоці стояло, двоє ледь стримувались аби вміст вже їх шлунків не вивалився, а решта 20 на паркані висіли, зі спокійною душею бл"вали. А патологоанатом на те все подивився і сказав: оці 5 ще тут попрацюють, а решту можуть спокійно йти геть. Перевірка жорстока, але ефективна

Сподіваюсь, автор поста про Ейджей помстилась. Повільно та болюче.

Я дивився це відео обідаючи) це виявилось помилкою)

Щиро вдячна за роботу, приємно переглядати та прослуховувати реддіт саме українською))) успіхів та наснаги)

Моторошні моменти є. Але що вдієш- це життя. І смерть.

Так, ти знаєш, що покійник вже нічого не зробить, але мені завжди моторошно дивитись на труп, і не важливо, молода була людина чи стара. Коли я бачу на похоронах тіло у труні, серце просто завмирає на мить... Я бачив ці всі церемонії не мало разів, але ніяк ще не звик до цього всього...

Оце я сів поснідати

Якщо хтось працює в цій сфері, розкажіть як довго звикаєш до такої роботи і чи можна до неї повністю звикнути?

Жесть😳

За остані кілька років до війни відчув (хоча в містику і подібну єресь не вірю) як померло троє моїх родичів - нкприємне відчуття.

4:01 "Вугор Мюррея" то ти так переклав moray eels?? Якщо так , то українською це буде мурени

Батько працює лікарем вже 30років, розповідав як працював + практикувався в морзці. Розповідав, як будучи студентами діставали трупи на препарацію з замурованої в підлогу ємності з (консервуючим?) розчином за допомогою великого гаку. Думаю видовище не з простих.

Остання розповідь показує, як мають поводитися справжні люди. Натомість розповідь про ту дурепу з її жартами - про те, як зазвичай поводяться істоти кацапського типу. Була на похоронах кількох старших родичів і щоразу не могла їх упізнати. Тіло двоюрідного діда ховали взагалі в зачиненій труні, бо помер через корону. І щоразу мене лякав... Похорон. Не знаю, як саме це можна пояснити. Шок? Неприйняття? Не знаю... До всього я ще й, трясця, відьма, тому дико ненавиджу цвинтарі. Там на таке можна повитріщатися... Ну, хоча є ще один варіант: що я навіжена з серйозними глюками. Втім, це не змінює фактів - цвинтарі я ненавиджу.:(((

Не знаю, як ти перекладаєш, але... Murray ееl перекладається як мурена. Якщо ти через гугл транслеїт перекладаєш, то то взагалі крінж, чуваче

Цікаві історії! Вже чекаю на наступну частину)

Моя бабушка когда-то сказала "Не нужно бояться мёртвых они нечего плохого тебе не сделают а вот живые могут" что-то в таком духе

Там, де мертві навчають живих)

В Польщу прилетіла ракета ну що ж я поїду знову Прип'ять заради безпеки я впевнений що Польща точна щось зробить того що вони не терпіли

Хлопець з паралельного класу помер в класі 3 учителя не змогли його відкачати потім виявилося що у нього була хвороба при якій йому не можна перебувати надто гучному місці або ж сильно злитися якщо він буде сильно злитися або ж перебувати в дуже гучному місці у нього може трапитися всяке від «закрутилась голова» до такого Так і невідомо чи він помер від того що сильно злився чи від того що був надто гучному місці

6:25 фу, як же се огидно 🤢

Бееее!

Божештимій навіщо я це подивилася... Відео не відповідає опису "чи варто боятися мертвих людей" Це просто огидні і моторошні історії з приправою деякої аморальності і не етичності працівників цієї галузі.

Я не националист но заметил то что на русском переводе бумага белая а на украинском выцветшая