На відео - коробочка смаколиків, яка поїхала до наших захисників на фронт.
Люди кажуть, що добрі справи треба робити тихо. Не афішуючи, не виносячи на широкий загал. Воно і справді так. Якщо ти поступився місцем літній людині, допоміг перенести дитячий візочок по сходах у підземному переході і тому подібне. Хоча і це просто нормальна поведінка свідомої людини. Добрі діла це щось більше і глибше.
Але те, що ми робимо зараз, це не добрі діла і гарні вчинки, це навіть не допомога! Це наше сьогодення, наша реальність, обовʼязок і першочергова потреба!
Закинути донат - це не добрі діла які мають ходити тихо! Про це треба казати і нагадувати щодня!
І якщо, раптом, Ніна сьогодні про це сказала, то Галя, наприклад, згадала - «О, точно! Це ж і собі треба не забути, банку на дрон поповнити, у цій робочій метушні!». Олена подумала, що сьогодні треба бляшанки дівчатам завезти на окопні свічки. І Володимир зібрався ввечері зайти до сусіда і занести, те що гуртом зібрали.
Це не добрі діла! Це наше сьогоднішнє і майбутнє, це наше життя.
Ми ж не думаємо, коли щодня йдемо у магазин по хліб, що це добра справа. Це буденність і потреба.
У хлопців і дівчат, що на нулі в окопі без хліба і одна фляга води на 10х - зовсім інші відчуття добрих діл, які ходять тихо.