Рет қаралды 34,124
2 мільйони людей були вимушені покинути свої рідні міста. Багатьом доводиться не жити, а виживати. А їхні діти звикають спати у підвалах під звуки артобстрілів. Тисячі будинків зруйновані, сотні шкіл та садочків, десятки лікарень та храмів. Але найстрашніше те, що війна руйнує не лише будівлі. Війна руйнує життя, родини, долі. Кажуть, що рідні стіни допомагають. Але в багатьох людей більше немає рідних стін. А в цей час більшість з нас живе звичним мирним життям. Ми ходимо на роботу, дивимося телевізор, зустрічаємося з друзями.
Хоча б на мить спробуємо сьогодні уявити, що відчувають люди, для яких рідний дім перестав бути домом.
Свято не може бути лише для частини країни! Свято має бути для всіх. І ми дуже хочемо, щоб вже через рік у цей самий день усі громадяни України могли зустріти свято у рідних містах і селах. І щоб ніхто не відчував себе чужим у рідній країні. З вірою в це виконує пісню корінна донеччанка Ольга Ракицька