Безоплатна психологічна підтримка для дітей і батьків, які постраждали від війни 0800 210 106. Або залишайте заявку в Telegram за номером: +38 099 198 57 95

Я живу в Ізраїлі , і моїм діткам починаючи з дитячого садочка розповідають про людей, дітей з особливостями. В дитячий садочок, приходив чоловік слаблобачачий з собакою поводирем. В школі ідуть дальше, дітей садять в інвалідні крісла і разом з людьми з особливостями, вони разом грають в баскетбол. Для України це дуже важлива тема, це все треба було робити, ще вчора.❤

ДЯКУЮ! Прослухав на одному диханні. Я батько аутиста і був приємно здивований, що в Україні знайшлися Люди і в такому форматі висвітлили це питання.

В мене у дитини синдром дифіциту уваги з гіперактивністю і розлад мовлення. Дівчинці 8 років, дуже висока. І я до 6 років від усих чула, що це вигаданий діагноз. Дитина не вихована, мама не займається і.т п. Коли я почала вивчати цей діагноз, а він теж на все життя, у нас він дуже складний. Ми пройшли дуже великий тяжкий шлях, і ще багато треба пройти. Але, дуже хочеться щоб суспільство сприймало дітей з різними розладами і батьки говорили про інакшість своїм діткам. Дякую за тему і за гостю, це дуже важливі питання. Це про гуманність❤

Якби я була на дитячому майданчику та сказала, щось на кшталт «такий великий і не розмовляє» а мені у відповідь прозвучало , що дитина має аутизм-я б відчула страшенний сором та недолугість. Мабуть я б випарувалась впродовж менш ще ніж 5 хвилин. Думаю, що люди просто можуть відчувати ніяковість і тому йдуть. В мене немає дітей, але працюю з ними. Слухаю Вас і це схоже на підказку, ключик, як діяти, коли зустрічаємо таких людей, великих або малих. Дякую !

Я спеціаліст з сенсорної інтеграції, дякую кожній людині, яка дізнається про особливих людей 🩵

Дякую за тему. Для мене це дуже близька тема. Донечці зараз 5 років.СДВГ, РАС. Вже півтора року знаходимось за кордоном. Донька ходе вже рік в садочок. Є різниця у відношенні суспільства до людей з такою проблемою. Я не знаю скільки часу повинно пройти щоб знищити "совок" в нашому суспільстві...

Дивлюсь відео. Дитині 1 рік і 7 місяців. Плачу, бо сумно і стадія прийняття ще не прийшла...зберусь і будемо працювати далі. 2й день думаю про це. Дякую за відео. Відчуваю, що це челлендж на роки. То й так і буде - доля така...

Про туалет 57:13 це прям травма дитинства. В моїй школі також були туалети не лише без дверей а і без перегородок. Як у тюрмі. Спробуй зробити усе що тобі потрібно коли ПЕРЕД ОБЛИЧЧЯМ стоїть черга із дівчат і палить на тебе.

В нас внук з таким діагнозом не розмовляв до 4 х років . Але розмовна мова , була каша . Ці діти забирають у всієї сімї дуже багато часу , уваги , терпіння і нервів . Дуже тяжкі роки були з першого по четвертий клас . Не мав терпіння сидіти на уроках, був випадок , що вчитель закрив його в туалеті , щоб мати можливість провести урок . По суті навчання з першого по третій клас не було , потім ковід , це навчання в онлайні , це був страшний суд. Я дуже розумію тих батьків , які мають проблеми з дітьми . Це велика праця , тераіння самовідданність . Але , якщо працювати з дитиною і приділяти увагу , результат буде . Наш хлопчик вже в девятому класі ,до сих пір працює з логопедом , але результат є. Він розумний аж занадто ,але вчитись не хотів . Оці пропуски з 1 по 3 клас , зміна шкіл , потім онлайн навчання зробили свій результат . На сьогоднішній день , зрозумів , що знання потрібні , все життя не будеш грати в ігри . Почав вчитися , пропуски дають про себе знати , тому і репетитори і допоміжні заняття в школі , і так потихеньку викарабкуємось до рівня 4 , по старій шкільній системі оцінювання . Для батьків це дуже важко , але потрібно набратись терпіння і працювати , бо іншого виходк не має . Бажаю всім здоровя , терпіння і звичайно перемоги , щоб дорослі і малі спали спокійно.

Яка неймовірна гостя! Я просто в захваті. Не знаю яким, на справді, був внутрішній стан героїні, але викликає неймовірну повагу і захват як круто і достойно героїня справилась, - ми ж бо то вже бачимо результат. Дякую проєкту і дякую за просвітницьку місію, яку здійснює фонд «Голоси дітей». Насправді, я теж, напевно як і більшість, коли не знаю чогось, то лякаюсь і не знаю як себе поводити: як поводити себе так, щоб це було максимально комфортно для самих діток аутистів, для дорослих людей з аутизмом і для батьків. Бо, з одної сторони не хочеш ненароком нікого образити недоречним словом чи поведінкою, чи вмерти від сорому ляпнувши якусь дурню, а, з іншого боку є абсолютно нормальне щире бажання комунікувати, і пояснювати правильно дітям своїм як комунікувати, що доречно, що недоречно з дітками, які є особливими в певних своїх проявах, і що вони могли б зробити з метою допомогти адаптуватись, в таким чином вносити свій внесок в безбарʼєрність. І зараз скажу річ, яка може видатись не зовсім, - але я не маю наміру когось образити, особисто мені більше теж чомусь комфортніше звучить «дитина з аутизмом» чи «дитина-аутист» ніж «людина, яка має розлад аутистичного спектру», - оскільки друге містить слово розлад, типу є якийсь лад, а є якийсь розлад. А фраза «він має аутизм» це те саме що «він має особливість». При тому я розумію, чому вирішили в якийсь момент взяти саме формулювання «людина, яка має розлад аутистисного спектру», адже, з точки зору психоаналізу, всі люди проходять фазу аутизму з першої хвилини свого народження. Повторюсь - всі люди, абсолютно з народження потрапляють на фазу аутизму. Що нас всіх точно обʼєднує. Ця фаза в психіці людини в психоаналітичній сфері так і називається «аутистична фаза розвитку психіки». А це вже про безбарʼєрність для мене. А от далі починаються різні особливості, приблизно 8 млрд особливостей, - як людей у цьому світі. Доречі у Франції існує підхід не адаптувати нікого ні під кого, і не корегувати програмами корекції, розробленими з метою «підлаштувати» так би мовити максимально під нормотиповість і соціум, а дозволити дитині соціолізовуватись але просто бути просто такою як вона є, лишатись субʼєктом власного світосприйняття, і що стосується роботи з дітками з аутизмом то там існує дитячий центр «Зелений будинок» (здається їх мережа), підхід в якому запровадила в 70-х видатна дитяча психоаналітикиня Француаза Дольто, автор книг «на стороні дитини» і «на стороні підлітка». В «зелених будинках», між іншим, різні діти перебувають з різними особливостями, в оточенні вихователів, психологів, психоаналітиків, батьків, але їх мета не корегувати нікого і не адаптувати під соціум, а лише супроводжувати в їх особливих субʼєктивних способах функціонування, не перекреслюючи таким чином їх потреби як субʼєктів. Я багато чула про «зелений будинок» від психоаналітиків, які працюють з дітьми і які їздили туди на стажування, і як на мене такий підхід більше про самого субʼєкта і його індивідуальність у сприйнятті себе і світу. uhs.in.ua/korisna-informatsiya/stati/1090329-fransuaza-dolto-printsipi-vikhovannya В Британії просто на 100 років здається люди попереду по безбарєрності. І боюсь, що в цьому сенсі, ми таки як соціум якісь «погані люди» 😢 Моя подруга в Британії, і її син в 2 класі у школі, в них в класі декілька діток з різними особливостями, і всі діти класу абсолютно вміють комунікувати з дитиною з аутизмом з класу, і з 2 дітками, які мають вади слуху розмовляють мовою жестів, і навіть виступаючи на святі, де дитячий хор класу співав пісню, дітки всім класом показували також всі слова мовою жестів для батьків цих діток, теж людей з вадами слуху. Я по відео це дивилась і не знаю чому плакала від того на скільки ж нам до них далеко… Що стосується відсутності дверей в туалеті шкіл - я з жахом сорому згадую ці спогади вже свого досвіду 🙈🙈🙈, а мій син може терпіти додому, бо він був навчений тому, що ходити в туалет - це інтимна дія, тому ми робимо це за закритими дверима - проте відсутність цих дверей в кабінки обумовлена нормативами безпеки для дітей, затвердженим урядом, типу щоб дитина там не втратила свідомість, а ніхто не знає.

дуже цікаве інтервʼю. Ми живемо в Словаччині і там поняття інклюзія, це для них щось зовсім не зрозуміле. Садочок проблема, фахівців немає на зайняття. Приїхали назад в Ужгород і це небо і земля. Малий ходить в садочок, навідує зайняття. І тут можна порівняти як для когось Ужгород це відстале а для когось просто бомба.

Яке чудове інтерв’ю і які дурні деякі коментарі(про інклюзію). Я, аутистка, якщо що. І дуже рада, що мені діагностували аутизм в дорослому віці і я могла вчитись в школі з нейротиповими дітьми.

Сподіваюся люди стануть більш обізнані і в Україні зʼявляться спеціальні безкоштовні організації для соціалізації і допомоги таким діткам. Це нормальні діти! Кажу як мама такої дитини. Я теж почала помічати коли дитині було біля 2 років, тоді всі казали це через зчеплення. Слухаю і прям бачу і розумію Олену, слово в слово. Дякую що розповідаєте про це❤ Хай всі діти будуть щасливі та здоровеньки 🌸

Дякую за підняття такої важливої теми. Працюю з такими дітьми. Особливо важко коли дітки працюють з нами, досягають крутих результатів, працюють батьки, а потім вони ідуть в школу і все.... Йде відкат, ти чуєш, що такі діти мають навчатись вдома і не заважати. Потім мамам приходиться ставати злими тітками які ходять і вибивають для своїх дітей того, що і так має бути. Вчителі та асистенти часто не хочуть навіть поцікавитись як з ними працювати, я мовчу про те, щоб вони знали якісь ази. Багато проблем зараз з тим, що інклюзивне начання ніби є але "ніби"

Дякую за такий важливий випуск. Про РАС, РСА, ВАС говорять дуже мало. Я пройшов все про що говорить героїня - від порад лікарів "Ще заговорить, не переживайте" - до "Чого ви чекали, чому нічого не робили". А 2 роки часу вже було втрачено! З фахівцями просто сра....а, їх немає, є не "спеціалисти" з трьома дипломами (дорого і ні про що).

Пів життя живу в Британії, моя дитина нейротипова, але якби у нашому оточенні була нетипова дитина- я б залюбки, щоб моя дитина дружила з цією дитиною. Це добре і для соціалізації тієї дитини, і для моєї розуміти, що люди є різні

Дуже радію що останнім часом більше говорять про дітей і дорослих з особливими потребами, я сама маю РДУГ/СДУГ і часто стикаюся із тим що люди поняття не мають що це таке, і мені стільки довелося пережити страждань в дитячому і підлітковому віці просто через те що люди дорослі не були освідченні в цьому питанні, мене ламали і змушували бути як всі, і казала: «всі можуть а ти шо нє?»

Дуже дякую за тему. Низький уклін мамам таких діток. Працюю з дітьми, бачу їх щодня і нажаль розвиток такої дитини залежить в нашій державі тільки від батьків.

дуже дякую за це інтерв'ю 🤗у мого внука теж аутизм і виявили це вже коли донька евакуювалася до Польщі😢навіть незнаю чи у нашому рідному маленькому містечку ми би змогли допомогти дитині 😢тут було непросто зібрати документи,що дитина потребує спеціальної опіки і це зайняло десь рік,але зараз він ходить у спеціалізований садочок,де всі дітки щ аутизмом і де до кожної дитини прописують програму,що саме йому потрібно.І головне,що ми можемо собі це дозволити,це не коштує великих грошей.Дуже б хотілося,щоб в Україні у дітей з аутизмом була можливість отримувати допомогу спеціалістів 🙏і не за всі гроші світу

Колись викладала англійську в школі англійської мови. У колеги в групі був хлопчик з розладом аутичного спектру. Він говорив, єдиною його проблемою було те, що він міг встати і побігти до чогось, відволіктись. З ним завжди була мама, яка його повертала на місце і колега в принципі не відволікалась на нього. Одного дня, батьки всіх діток в тій групі прийшли з протестом, щоб того хлопчика виключили з їх групи. Як результат, ще до того як школа прийняла якесь рішення, мама хлопчика забрала його, щоб просто не повертатись і не дивитись тим батькам в очі. Як же сумно було на це дивитись, хлопчик був надзвичайно розумний і позитивний..

Чудовий подкаст. Все зрозуміло, цікаво і корисно. Дякую що інформуєте, бажаю усім добра та міцного здоров'я!

Велике вам дякую за висвітлення такої теми. В мене поки немає дітей. Я лесбійка і вже рік живу в Англії зі своєю нареченою. В Британії інклюзивність на дуже високому рівні і це дозволило мені зрозуміти, наскільки мало я знаю про особливості і потреби деяких людей. Що, перш за все, треба підвищувати рівень власних знань. Бо бути обізнаним це твоя відповідальність, як особистості і громадянки. Я рідко взаємодію з дітьми і батьками, але мені було дуже важливо почути, як само я можу,у випадку, коли зустріну людину з певними особливостями, поводити себе, аби зробити середовище більш безпечним, комфортним і приймаючим. ❤

Дуже грамотний і інтелігентний гість💯🌹. Приємно чути і знати,що є настільки свідомі люди

Шановна Олено! Ви розповідаєте про свої взаємовідносини з донькою - а я бачу себе і свою доньку. Як мені тяжко було усвідомити що вона не буде вчитися так як я, не буде відмінницею. Вона - не я, вона зовсім інша. І коли я це зрозуміла, мені стало набагато легше жити. Ви надзвичайно світла людина, бажаю щастя і здоров’я Вам і вашій родині.

Дуже боляче коли навіть педагоги говорять що це діти вихідного дня. Дуже боляче це чути.

Дякую за такий подкаст. Треба більше таких програм, щоб суспільство було обізнаним. Я воджу свою дитину в садок, та пару днів назад вихователька раптом сказала, що в них з'явився хлопчик з аутизмом. Я була дуже неприємно вражена, навіщо вона таке розповідає.

Маю дитину з рдуг, неважка форма, але скільки я наслухалась про невихованість й інших непотрібних порад від батьків. Скільки я чула від "спеціалістів", що немає рдуг, бо дитина може сидіти, а потім через деякий час "так, тепер я бачу що є проблеми". Було б добре освітлювати ще й тему рдуг, бо про аутизм вже хоч трохи знають, а дітей з рдуг досі всі вважають "невихованими" й мають купу стереотипів щодо них, навіть в колах спеціалістів.

Я дякую за цю тему, я не мама, я звичайна людина у суспільстві, досить розуміюча сучасні реалії, приймаю дітей із їх реакціями, для мене тема корисна, бо зі сприйняттям в мене немає проблеми, та я точно не була впевнена як правильно себе поводити, якою може буде моя поведінка, щоб не травмувати батьків. Тож я з вдячністю читаю коментарі батьків дітей з аутентичним спектром розладу і дорослих людей з тим самим спектром ❤

Цікавий, теплий, пізнавальний і терапевтичний подкаст про любов і прийняття! Дякую ❤

В нашому суспільстві просто немає цієї теми. Я маю на увазі, що нас не навчають як реагувати, що є деякі «мамаші» тикають і кажуть на дитину з обмеженими можливостями «інвалід», то це ж і батьки не розуміють як реагувати, ну і елементарної вихованості немає в цих питаннях.

Дякую,пані Олено, за відверту розповідь про Ваш шлях і шлях вашої родини до усвідомлення,що життя продовжується і треба вчитися і змінюватися.

Дякую дуже, переглянула на одному диханні. Слідкую за пані Оленою в інстаграм. Але, слухати її - одне задоволення, така щирість, манірність, розум. Я працювала з РАС реально років 10 тому, як спеціаліст. Сьогодні реально вже далеко продвинулися в цій темі. Дякую за вашу працю

Випадково попався випуск, я, як молода мама, дуже вам вдячна за таку корисну інформацію . Дуже важлива тема. Зміни починаються з людей🙏. Нам треба вчити нове покоління і в собі робити коритировку дорослих бути толерантними, нажаль наслідки війни будуть печальні((

Олена, ви своїм голосом так тепло огортаєте. Дякую, що ділитесь своїм досвідом 🫶🏼

Коли мама б'є на сполох,а тато каже все ок,тобі здається... В багатьох так

❤❤❤❤ Все що треба цім дітям це справжня любов І дуже придивлятися і робити їм радість Моєму сину 19 20 із 30 по casd Дуже важко бути батьками такої людтни Багато подорожувати Плавти Робить що завгодно щоб порадувати Ні що так не розвиває як радість і позитивні ємоціі ❤❤❤❤❤❤❤❤❤❤ Батькам бажаю прийняття!!!!! Прийняття починається з нас!!!! Це високий рівень

Дякую за подкаст! Надзвичайно потрібна тема. Часто на дитячих майчанчиках і в інших громадських місцях реально лячно образити дітей і РАС і їхніх батьків своєю реакцією. Тому така інформація потрібна не оише дітям в садочках і школах , але і всім дорослим. Дякую) Гостя - неймовірна! У неї талант простими словами поясновати не прості теми.

Дякую вам за просвітницьку роботу. І хоча наразі у близькому колі в мене немає дітей/людей з РАС, для мене дуже важливо знати і розвивати в собі толерантність до інакшості інших. Ви слушно зауважили, що після війни у нас буде дуже багато різних людей з різними відмінностями. І знання має стати тою силою, яка подолає морок.

Дякую, що висвітлюєте такі важливі теми! Нам всім треба вчитися поводити себе з відмінними від нас людьми як слід. Не знаю, чи можна навчити людей похилого віку, так би мовити, родом з радянських часів, такому. Але, діти 90-х, такі як я, точно можуть освоїти правильне ставлення до людей з особливими потребами. Нічого складного тут немає. Тільки треба мати людяність і бажання змінюватись!

Цікавий подкаст, неймовірна спікерка, яка дуже відверто поділилася своїм досвідом. Це було інформативно і важливо ❤

Яка красива, в усіх розуміннях, жінка

Дуже дякую за те що піднімаєте такі теми, хотілося б почути думку різних спеціалістів на цю проблему,та історії інших батьків,та як вони дають раду собі та своїм дітям з таким діагнозом.

Дякую за випуск! Нажаль, дорослі дуже часто хочуть, щоб всі діти були «стандартні», бо так простіше. Занадто активний, занадто тихий- щось вже треба робити, виховуйте, соціалізуйте. Нам всим є над чим працювати

Дуже цікаве внтервью, дякую за підняття такої впжливої теми! Дякую ща те що тепер знаю як можно пояснити своїй донці про діточок, чи дорослих які мають інвалідність, якусь особливість... Велике дякую🫶

Усіх мам з особливими дітьми просто обіймаю ❤ Сама маю сина з РАС Памʼятаю коли почала помічати щось не те Памʼятаю як нам поставили РАС Памʼятаю геть усе Зараз я люблю свого сина ще більш за все на світі Досі відбиваюсь від різних людей які до нього говорять і кажуть мені прямо в лице: ви щось робіть бо шось не хоче говорити Тепер відразу як якась баба до нього говорить а він мовчить, чи зачіпає його якось, я просто кажу він аутист і він не говорить, не чіпайте його

Дякую за цей подкаст❤

Дякую! Дуже цікавий випуск!

Дякую за гарний матеріал!!!! Так, це довгий марафонський забіг, непростий, але така даність, Життя прекрасне, рухаємось вперед)

Дякую за чудову розмову! Підписка, вподобайка, комент💙💛

Дуже цікавий подкаст!👍✨

Лайк оформлений. Цікавий гість і не менш цікава тема. Послухав залюбки✔

Дякую. Це було потрібно послухати.

Дякую! Дуже інформативно та зрозуміло.

Дякую за важливу інформацію.

Дякую ведучим,дуже цікаво і пізнавально.Розіслала всім колегам.

Дякую! Корисна інформація

Засновники каналу, будь ласка, продовжуйте. Дякую всім. Вела діалог в думках, як наче була в студії

Дякую гості. Насолода .... Спасибі за корисну інформацію. Підписка.

Дякую за важливу тему!

Дякую за такі важливі теми!

Чудове інтерв'ю. Дуже не вистачає подібних розмов з батьками таких діток. Простою мовою, не діагнозами, а сами як батьки.

Дякую, Олено! Наша історія один-в-один. І син теж Андрій. І такого ж віку.

Дякую вам

Класно, дуже важлива тема для мене

Добре, що у вас був такий вибір! А у дітей, яки уїхали в Німеччину. У них не було вибору.

Дякую за дуже важливі питання і відповіді! Вуілому за бесіду! Навіть здалося замало ефірного часу!

Дякую за етер

Дякую! Дуже цікавий, актуальний і важливий ефір!❤

Дякую за чудовий подкаст 🩷 Було б дуже цікаво послухати про нейровідмінних діток із РДУГ

Дякую за чудовий ефір! п. Олена, сил та наснаги для реалізації Вашого проєкту!

Випадково натрапила на це відео, на одному диханні додивилася до кінця. Дякую.

Дуже вдччна вам за це інтерв'ю!! Дуже корисно! Простими словами, зрозуміло, ясно.

Дуже потрібну роботу проводите! Вдячна❤ Можу приєднатися до ваших підкастів і радо допомогати, як мати дитини з аутизмом.

В мене син аутист і дуже важко було бігти зі свого міста із-за обстрілів …. Досі важко на новому місці. У сина був сильний відкат після зміни місця. Дивлюсь це відео і плачу😢

Яке шикарне інтервью❤

Дуже важлива тема. Надзвичайно цікаво було послухати.

Давно підписана на Олену - вона чудова, з її дописів дізналась про багато ньюансів взаємодії з дітьми (та батьками) з РАС. Дуже чудове вийшло інтерв'ю, сподіваюсь, багато людей його побачить

Дякую за важливий ефір! Будь ласка продовжуйте!

Дякую за подкаст і за розкриття такої цікавої, і головне, важливої теми. Нажаль більшість людей які подивляться відео, це люди які особисто зіштовхнулися з людьми з РАС.😢

Дуже інформативне відео! Є діти чи немає, послухати корисно і цікаво. Дуже доступно, дякую🙏🏻🥹🧡

Дуже корисна розмова, щиро дякую. Виховую дитину з вадами слуху.

Какая молодец.

Я працювала помічником вихователя в інклюзивному садочку, в нас в групі були дітки з аутизмом, і ми дуже тішились і тішимось працюючи з та тим дітками, їхніми досягненнями, шкода, що цей садочок закордоном, а не в Україні. Ви правильно говорите, таких діточок не потрібно ізолювати від суспільства. Діти з того садочку, вже відразу розуміли спостерігаючи за дітками з аутизмом, що вони інші, і завжди допомогали їм

Дякую за це інтерв'ю!Про це треба говорити. Я маю доньку з аутизмом, шкода що наше суспільство не хоче нічого про це знати.

Неймовірна жінка

Про це треба говорити розробляти закони на рівні Держави. В нас мало інформації про аутизм на телебаченні треба розповідати що це таке.

Я з нетерпінням буду чекати від вас подкаст про дітей із рдуг

Дякую, було багато потрібної інформації і відповідей на важливі питання!

Цікаво дуже. Дякую

Неймовірний подкаст. Люди повинні знати більше про такі сім‘і. Щоб люди були більш тактовніші один до одного

Господи, вся німецька молодша школа обвішана картками підказками. Тому що це діти, вони забувають взагалі помити руки, самі звичайні, середньостатистичні діти. О, а який жах я бачила і розуміла, що це жах, в дитячому садочку. Я не знаю як дитину повернути тепер в укр. школу🫣 Моїй малій в німецькій школі показали і запропонували кімнату для відпочинку. У малої не сфокусована увага, і вона швидко перенавантажується, збуджується.

Дякую за підкаст, у мене дитина двох років, і я не знаю, як правильно ввести її в суспільство різних людей. Як правильно пояснювати психічні, фізіологічні, расові відмінності. Ніби я і толерантна, і розуміюча, але все одно в таких питаннях іноді впадаю в ступор і боюсь видати, якусь фігню з розпачу. Ви класна, Ви багато зможете.

Нічого не знала про людей з РАС. Абсолютно 0. Слухаю і думаю, що якби ми знали.. Якби просто знати які прості дії полегшують життя і соціалізацію цих людей. Просто врахувати їх потреби. Просто знати що робити з такою або іншою реакцією

де послухати продовження? отой автоподкаст ?

Читаю, стільки коментів неадекватних "спеціалістів". Звинувачують батьків, що дитина особлива. Земля кругла, ваші діти та онуки не застраховані ні від чого.

Біль і образа залишається з батьками все життя.Біль що у них народилася особлива дитина,а образа на всіх інших що їх дітей не сприймають так як вони хочуть.

Давно захоплююсь Оленою Пшеничною і її дописами в фейсбуці, з початком повномасштабної війни вони дуже мені відгукуються, вміє Олена прописувати словами важкі емоції.

Дивлюсь і просто під кожне слово махаю головою, бо все відбувалось із дитиною ідентично, як розповідають у відео. Починаючи від ознак, закінчуючи відчуттями щодо сприйняття діагнозу.

Дуже корисна інформація. Дякую! Деякі батьки не хочуть навіть знати,чому їхня дитина інакше поводиться. Ні діагнозу,ні асистента,тому бідні і вчителі,і учні. Ніби від того,що не буде асистента дитина стане як усі. Не розумію взагалі таких батьків.