Книга Пророка Єремії 6
¹ Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!
² І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену. ³ Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме. ⁴ Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні! ⁵ Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її! ⁶ Бо так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства: ⁷ як виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана... ⁸ Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм! ⁹ Так говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!
¹⁰ До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його! ¹¹ І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа, ¹² і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь. ¹³ Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду... ¹⁴ І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема! ¹⁵ Чи вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь. ¹⁶ Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо! ¹⁷ І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись! ¹⁸ Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.
¹⁹ Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили! ²⁰ Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні! ²¹ Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть! ²² Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі. ²³ Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону! ²⁴ Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі... ²⁵ Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо! ²⁶ Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас! ²⁷ Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу. ²⁸ Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!... ²⁹ Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено... ³⁰ Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.
Єремія 6