#київ #церква #прогулянка #citywalk #travel
В цьому вiдео представлена перша частина наших вiдвiдин iсторичноi мiсцевостi Китаево в Голосiiвському районi Киева й територii дiючого чоловiчого монастиря. На початку вiдео показано пiд'iздну алею й монастирське кладовище злiва, також старовиннi колишнi монастирськi житловi й господарськi будiвлi. На територii монастиря - представлено огляд Церкви Дванадцяти апостолiв всерединi, на подвiр'i перед Троiцьким храмом - кенотаф вiдомоi старицi Досифеi, могила преподобного Феофiла, старовиннi надгробнi плити. Перед входом до Троiцькоi церкви показан найдавнiший каштан Киева - так званий каштан Петра Могили.
Продовження вiдвiдин Китаевськоi пустинi дивiться у наших наступних вiдео.
Троїцький Китаївський чоловічий монастир - монастир у Києві, місцевість Китаїв. Діяв у XVIII - на початку XX століття. Відновлений у 1993 році. Межує з історичною місцевістю Корчувате. Належить до УПЦ МП.
Засвідчена документами історія обителі починається з 1716 року, і вже з цього ж століття Китаїв зажив слави київського Афону (тобто тихого, затишного місця), ставши місцем паломництва. Найвідомішими з китаївських старців (подвижників-ченців) були Досифей і Феофіл.
До кінця XIX століття остаточно склався архітектурний ансамбль монастирського подвір'я, яке мало форму шестикутника. До нього увійшли цегляна Троїцька церква (1763-1768), зведена лаврським будівничим Степаном Ковніром, 45-метрова дзвіниця, трапезна з церквами Дванадцяти апостолів і Трьох російських святителів - Петра, Олексія та Іони, будинок настоятеля, братський корпус, двоповерховий дім для старих священнослужителів, келійні корпуси та цегляна огорожа з економічною брамою[1]. З 1898 року на території господарчого двору діяв лаврський свічний завод. До нового корпусу богодільні 1904 року прибудовано церкву святого Серафима Саровського. У розбудові монастиря брали участь славетні київські зодчі Андрій Меленський, Володимир Ніколаєв та інші.
З кінця XVIII століття Китаїв стає популярним місцем відпочинку. Серед найвідоміших китаївських дачників слід відзначити Григорія Сковороду, Миколу Лисенка, Михайла Грушевського. Звідси почався творчий шлях славетного тенора Івана Козловського.
У 1920-ті роки храми продовжували діяти, але сама пустинь ченцям уже не належала: у келіях розмістилася дитяча колонія, частина споруд використовувалася сільськогосподарськими закладами. 1930 року пустинь було остаточно ліквідовано, територію та будівлі передано Всесоюзному дослідному інституту плодового та ягідного господарства, організованому Володимиром Симиренком (з 1954 року - Український НДІ садівництва). Дзвіниця розібрана у 1932 році, інші споруди сильно постраждали під час Другої світової війни. Після війни у пустині розміщувалися Республіканський навчально-виробничий комбінат бджільництва і Український науково-дослідний інститут захисту рослин.
У 1990 році у Троїцькій церкві було зареєстровано парафію, і після ремонту тут розпочалися богослужіння.