Онучата На диво чимось ми усі багаті: Хтось радий статкам і своїй красі… Та, мабуть, найбагатші - онучата, Бо в них бабусі є і дідусі. З підтримкою такою за плечима Усе під силу, легко, до снаги, Бо рідні люди з добрими очима Дбайливо сіють радість навкруги. Усюди онучата одностайні: Багатство й щастя за усіх часів - Ріднесенькі, ласкаві, сонцесяйні, Турботливі бабусі й дідусі! Вони дають нам сили життєдайні І діляться знаннями залюбки, Навчають, як у стосики охайні Складати розкуйовджені думки. Вони наш світ любов’ю зігрівають, Хороше тільки мають на меті І, як ніхто, всім серцем вболівають, Щоб нам поталанило у житті. © Людмила Плєвако