Токсичні батьки | Як прожити гнів до матері | Як вибачити погану матір | Як вилікувати дитячі травми
Рет қаралды 4,087
Пропоную Вам поговорити на важливу тему: "Як прожити гнів до матері", та "Як вибачити погану матір?"
👩🏻💻 Для близького знайомства переходь за посиланням latunenko.com/
Створюємо разом україномовний ютюб! Донати на розвиток каналу «Психологія українською»!
🔗Посилання на банку
send.monobank.ua/jar/8kWKvVSSs3
🔗Посилання на buymeacoffee
buymeacoffee.com/ulialatuneV
💳Номер картки банки 5375 4112 0830 2914
💳Монобанк 4441 1114 0032 0150 Латуненко Юлія Евгенівна
💳Приватбанк 5363 5420 1871 0062 Латуненко Юлія Евгенівна
💵PayPal kobylinskyi.makar@gmail.com
Мене звати Юлія Латуненко. Я фаховий психолог з досвідом роботи більше ніж 18 років.
- Маю базовий диплом Національного університету ім. Т.Г. Шевченка. З 2022 по 2023 працювала психологом в Uniklinik (Essen, Germany);
- Я є сертифікованим гештальт-терапевтом, арт-терапевтом, сімейним психологом і я працюю з клієнтами з усього світу онлайн.
- Я маю клінічний досвід роботи в онкологічних стаціонарах медичних закладів України та Німеччини. А саме, в Національному інституті раку (м. Київ) та Університетській клініці Німеччини (м. Ессен).
- Розробник онлайн-програм, серед яких: "Академія професійного батьківства", "Вища батьківська освіта" (ВРО - Фаза росту), «Не вмирай, кохання. Таблетки для стосунків", "Сепарація дорослих дітей від батьків";
- Автор книги нон-фікшн “Материнський сценарій” видавництво «Бомбора» (Москва, 2021), гонорар віддано на користь будинків для дітей-сиріт в Грузії;
- Автор єдиної на пострадянському просторі «Програми соціально-психологічної адаптації онкохворих дітей та їх сімей» (2007 р.), яка була видана італійським благодійним фондом Soleterre, перекладена англійською та схвалена італійськими психологами та арт-терапевтами, що працюють в онкологічній дитячій клініці Мейер у м. Флоренція. Ця програма пройшла апробацію також на базі Національного Інституту раку (м. Київ).
Підписуйтесь на мене у соціальних мережах:
📱 Мій психологічний Instagram psychologist_latunenko?
📱 Instagram моєї поезії chervona_ribina_u_chorniy_vodi?hl=uk
📨 Моя персональна сторінка у Facebook: goo.gl/XhMkDk
📚Професійна сторінка у Facebook: goo.gl/Y2kbQb
📢Дискусійна група у Facebook: goo.gl/BqZJQQ
Не забувайте підписуватися на мій KZfaq канал, щоб не пропустити мої наступні відео.
📌Для запису на консультацію додавайтеся у Skype julyla2011 або пишіть повідомлення на WhatsApp, Viber, Telegram, Signal за номером +380632180898.
Підписуйтесь на мій канал!
#юліялатуненко #токсичністосунки #маніпуляції
@user-oksanagr 8 ай бұрын
Як важливо те, що Ви сказали про догму у суспільстві, що батьків треба пробачати. Мене виховували з тим, що матір - то ледь не богиня, яка милосердно дарувала життя, тому ти маєш все терпіти, пробачати, бути вдячною та виконувати волю матері без питань та заперечень, і обов'язково справдити мамині мрії, і ще повернути кошти, витрачені на тебе, включаючи подарунки на свята. Мені дуже відгукнулася Ваша позиція, що не можна себе силувати до прощення. Бо як не намагаюся, а прощення нема і я маю на це право. Лише в дорослому віці збагнула, що саме зі мною трапилося в дитинстві, якої травми мені було завдано та які наслідки це мало для мене, моєї психіки. Безмежно вдячна за те, що називаєте речі своїми іменами!
@olga7454 8 ай бұрын
Я маю право не вибачати і я не вибачила, бо я не можу вибачити терор, знущання матері над 7-10річною дівчинкою, побиття , обзивання. Завжди відчувала, що прессинг суспільства з тим «вибач маму, бо вона мама» це несправедливо
@user-eo6qn5wz7u 8 ай бұрын
А в мене всередині стискалося і хололо, коли мав батько вернутися з роботи. Пам'ятаю як я бігом все прибирала, складала, щоб не було за що причепитися. Взяла на себе роль 'мами' для молодшого брата, куховаріння, на мені був садочок, потім і школа. Маю троє дітей і сім'ю. Але моїх дітей моїм батькам не треба. Та і мене теж. То дуже важке почуття, що ти непотрібна своїм батькам. Раніше молодшою ще по інерції старалася заслужити. А зараз чим більші стають мої діти,тим ясніше і жахливіше від того, як зі мною поводилися. Така була наївна. І все одно десь глибині душі лишається така щемлива заздрість до жінок, яких тати любили, тішилися ними. Дякую за вашу роботу, як ковток свіжого повітря❤
@olga7454 8 ай бұрын
@@user-eo6qn5wz7u дякую, що поділились історією свого життя. Я зараз теж мама дівчинки до 3х рочків і не дуже розумію, як моя матір в 1 рік повністю віддала мене бабусі, а сама поїхала у Киів шукати чоловіка, бачила мене раз в 3 тижні, тільки в 10.5 років вирішила забрати жити з собою, коли вже почала спиватись...батьку я зовсім не потрібна була. Зате матір мені постійно попрекала, що я іду з друзями гуляти і не сиджу з нею дома вечорами, така я погана, що залишаю її саменьку нещасну, а як вона мене кинула на багато років в знущалась після того, як забрала від бабусі, то вона швидко забувала. Матір моя типовий нарцис+ алкоголізм. Я вас обіймаю, ви гідні найкращих батьків, на жаль не всім дотсаються хороші батьки....
@Lorami 8 ай бұрын
Чудесне відео де винних називають своїми іменами! Не переводять стрілки на бабусь і дідусів, і не знімають від відповідальності! Що не канал психолога то мама це людина яка дала вам життя і цінуйте її за це, мені це ніколи не допомагало, поки не вичитала дозволити собі ненависть стільки скільки треба мені, як же тоді стало легше! А ще я прийняла те що мені не буде соромно про це казати усім, діти це відповідальність, і слова типу ну а хто його знав як вас було виховувати чи ще краще а я не пам'ятаю такого, я впадаю в якусь істерику і хочу бити палкою! Просто зараз хоч прогрес що мені це не соромно говорити. Думаю мало хто з нас дочекається вибачень так як більшість матерів у нас були просто тиранами і вибачення не вміють просити і не хочуть навчитися, бо не визнають свою провину. Дякую вам щиро
@Lily-t3c 8 ай бұрын
Ваша фраза " всі війни починаються з колиски матері" - це просто геніально! Ви відкриваєте очі на багато проблем нашого суспільства.❤ Дякую
@Latunenko-Yulia-psychologist 8 ай бұрын
Дякую!
@olga7454 8 ай бұрын
Чесно кажучи я про це ще ніде не писала, але тут зараз доречно…коли матір напивалась і била мене, обзивала і мені було 7-12 років, то я терпіла, плакала, тікала кудись в куток, ховалась. А потім я стала сильніша, більша і давала матері відпір, коли вона лізла мене бити, рвати волосся , коли будила мене в 3 ночі вмикала світло, здирала ковдру, починала лупити, я їй почала давати відпір штовхала у відповідь, щоб вона і близько не лізла до мене, вона і попускалась уже, і менше лізла бити. Мабуть тоді я трохи отримала вже справедливості за ті знущання наді мною маленькою. Але психічно мені було дуже важко бити штовхати матір, я того насилля до неї не хотіла. Мріяла в 16 років поступити кудись і їхвти якнайдалі,так і вийшло, але матір поїхала за мною…приходила пʼяна в гуртожиток і продовжувала псувати мені життя. Ні до кого ніколи битись я не лізла в житті, але ходила на карате, тому відпір дати можу
@precambrian_rabbit 8 ай бұрын
Жах. Сподіваюсь у вас зараз все гаразд
@olga7454 8 ай бұрын
@@precambrian_rabbit дякую за підтримку і добрі слова! ❤️ мені було страшно. Але допомогти не було кому, бо батько покинув, бабуся звймалась іншою онукою в іношому місті, одна сусідка бувало пускала до себе переночувати, інші сусіди ізнайомі матері робили вигляд, що нічого не відбувається і «виносіть сор із зіби нільзя». Холила в стняках, вчителі не сильно на то звертали увагу, бо я вдягала довгі рукави і все приховувала, було мені за матір дуже стидно. Матір померла, коли мені було 25. Було страшно, моторошно, матір я любила, але життя стало спокійніше без запоїв і жахів, то зараз якби не війна, то була би я вже спокійніша. Матір померла в грудні 2009, тому багато часу пройшло
@user-dj1pn9mx6t 8 ай бұрын
Тепер я зрозуміла, які почуття з мене лізуть, коли розмовляю з мамою 😅 думала , що якась грубість з моєї сторони, неповага, роздратування , а то , виявляється, подавлений гнів! Юлія, дуже дякую за цей розбір❤🙏
@user-jc9zh4vz3i 7 ай бұрын
Наважуся доповнити сказане паною Юлією: прощають тих, хто просить прощення. Немає сенсу прощати людину, яка не вбачає своє вини.
@user-rq1kx7wm1v 8 ай бұрын
Це моя болюча тема на сьогодні. Відчуття провини наскільки сильне, що я не можу дозволити собі відхилити від себе свою матір, щоб не бачити, не говорити з нею. Мене не били, але на людях говорять хороше, а насправді вдома нездорова атмосфера. Мене гнітить ця постійна брехня, це життя мами для людей, а не для своєї доньки. Якщо щось не так з моєю дитиною одразу летить - це ти винна! Мені навіть сниться сон, як я кричу у подушку, у сні! Наскільки безвихідь. Постійний контроль своїх емоцій, особливо негативних. І я вже рік у терапії
@Bysin8 8 ай бұрын
😢
@valeryk3717 8 ай бұрын
Дякую вам за вебінар. В мене така ситуація з бабусею і мамою. Бабуся з дідусем виховувала мене у дитинстві, бо мама тоді працювала у іншому місті, і певним чином стала для мене материнською фігурою. І усе своє життя я відчуваю своє роздратування до неї. Навіть ненависть. Це почалось з самого дитинства і продовжується зараз. Я ніколи не можу відчувати себе у безпеці поруч з нею, навіть коли поруч інші люди, бо їй завжди щось від мене треба. Це можуть бути "поради" про які ніхто не питав, якісь коментарі щодо мого життя, звинувачення, вимоги. І мені дуже важко це терпіти. Поруч з неї неможливо просто бути і це неймовірно вибішує. Причому жодних слів вона не розуміє. І тоді я виплескую свої емоції, але потім шкодую про це, але врешті решт нічого робити не можу, бо мені її шкода. Адже вона мене виростила, піклувалась і турбувалась... І тоді я себе картаю. Але гнів нікуди не зникає. І зараз та ж ситуація відбувається між мною та моєю мамою. Коли між нами відбувається конфлікт, вона не слухає мене. Доходило до того що вона мене била, а я не могла щось зробити у відповідь настільки мені було страшно. І найгірше, що коли я намагаюсь їй пояснити свої почуття, вона ніколи не вибачається. Ні за що. Ніколи. І це нівелює усе спілкування і усі спроби у моїй голові її вибачити раз і назавжди.
@Tetiana0104 8 ай бұрын
дякую, це дуже важлива тема. саме з тих міркувань, що про це треба говорити, говорити, що це не норма. оскільки замовчування тільки множить проблеми. і коли ти думаєш, що ти одна така, як в 5 років могла спровокувати майже 40-річну жінку на істерику - це величезний тягар. бо всі діти нормальні, крім тебе, а твоя істерична мати у своєму дитинстві взагалі золота була. і я до майже дорослого віку щиро вважала, що всі матері верещать, б'ються і обзивають своїх дітей матом, навіть прилюдно, що це норма. поки не доросла до того віку, коли вже мати не могла настільки контролювати, де і з ким я спілкуюся, і я побачила, що в сім'ях є зовсім інше спілкування і ставлення один до одного, і змогла тверезо це оцінити. бо до певного моменту мама просто поливала брудом всіх моїх подружок, у сім'ях яких я бачила, як до них лагідно ставляться. хоча, звісно, були й моменти нормального спілкування, але я, наприклад, по тому, як відчиняються двері, розуміла, у якому настрої мати повертається додому
@nastyazaitseva1 8 ай бұрын
Чудове відео. Дуже дякую! Я росла в сім'ї аб'юзерів: тато алкозалежний, а мама істеричка, яка змушувала нас з сестрою терпіти це все, навіть коли ми вже самі просили розлучитись і вигнати батька з дому. В результаті моя старша сестра пішла жити до бабці, але мене ніхто не збирався рятувати, тому я продовжувала потерпати від батьків. Навіть коли батьки розлучились, тато ще якийсь час жив з нами, і це було жахливо, бо він весь час пив, буянив, крав в нас їжу і т.д. Я багато працювала з психологами і мені вдалось пробачити батька. А от мати я так і не змогла пробачити. А вона від мене весь час вимагає, коли я починаю говорити про наше жахливе дитинство. Тому для мене це відео дуже цінне. По-перше, я нарешті з чистою совістю можу не пробачати її. По-друге, я спробую цю техніку з лялькою.
@MsSVETALA 8 ай бұрын
цікаво, що батька, який і був першопричиною вашого поганого дитинства Ви вибачили, а матір, бо вона в якійсь мірі теж була жертвою не вибичили
@nastyazaitseva1 8 ай бұрын
@@MsSVETALA я не можу пробачити матері те, що вона не забезпечила нам базові потреби, такі як безпеку. Вона тікала весь час в роботу, пояснюючи це тим, що їй треба годувати дітей. Щомісяця вона їздила в Київ на 2 дні, і лишала нас самих в квартирі з п'яним батьком, який міг що завгодно вчинити, раз в нього була біла гарячка і ми мусили серед ночі втікати з дому. Нам просто пощастило, що більше нічого не було ні з його сторони, ні зі сторони його дружків. Я сама вже 8 років виховую сина, і мені дуже важко часом, але я ніколи з ним так не вчинила
@annann4686 8 ай бұрын
хочеться, щоб тут було багато переглядів. гарні техніки, дякую.
@kniazgna 8 ай бұрын
Дякую за цінну інформацію. Ще дуже цікаве спостереження, що є деякі матері, які включають "образу" , намагаючись таким чином зманіпулювати дитиною, що нібито " це ти ж винна"(до дитини), знімаючи з себе відповідальність за свої слова чи вчинки. Помітила, що це стан типу за паспортом дорослої людини, а на дії така "дитяча позиція" матері. Дякую, Юліє, щиро за те, що ділитесь цінними знаннями. Це дуже важливо 💙💛
@Tetiana0104 8 ай бұрын
Так, ніби 7-річна чи навіть менша дитина "спровокувала" 30-річну жінку, ну звісно. Я колись бачила 4-5-річного сина однієї подруги в істериці, він щось хотів і капризував, а потім заспокоївся і побіг гратися. І тоді я зрозуміла, що так само все життя поводиться моя мати, верещить і істерить, а за хвилину в неї все вже добре і вона не пам'ятає, як огидно тільки-но поводилася. Дитячий садок якийсь
@88marina88 8 ай бұрын
Після цього відео хочеться ревіти … І жаліти ту маленьку дівчинку , якою я була . З мамою були жахливі стосунки . В 16 років я вже пішла з дому і жила самостійно . Як важко мені було ніхто не знав . Я гарувала на роботі ( поваром в ресторані ) , щоб вижити , оплатити житло . А ще допомагати мамі гасити її кредити ! Вона не давала мені того тепла , якого я потребувала з самого дитинства . А потім ще почала зловживати алкоголем . Вона була насправді слабкою людиною , попри начебто силу , що хотіла всім показати . Я пам’ятаю і її агресію і п’яний вигляд і ляпаси , що були в моєму дитинстві і підлітковому віці . Мені вже 34 скоро . Я все ще не прощаю ! Я не можу . Намагаюсь зрозуміти її, виправдати , та це не допомагає . Вона знищила мою нервову систему і взростила в моєму серці стільки болю , що досі зі мною . Вона угробила своє здоров’я , має купу проблем серйозних , і їх завжди вирішую я ! І так завжди було ! Я завжди бігла на допомогу … Зараз все так само . Я піклуюся про неї, бо переїхали в більш спокійне місто з малою та з нею з рідного міста . І у нас війни , бо тепер вона хвора , її треба розуміти , поважати , а вона в цей час травмує мою дитину . Намагається виховувати її тими методами , що і мене колись . Але моя дівчинка вже інша . Їй 12 років , але вона не дає себе ображати . І я постійно кажу , що свої методи не треба застосовувати до моєї дитини ! І не дивлячись на весь біль , яким вона мене нагородила і з яким я живу все життя , я люблю її. І як дитина наче випрошую в неї тої любові … А вона не чує . На днях просто ревіла , бо втомилася . Тягну сама все , чуже місто , все життя перевернулося … Боюся, що далі , боюся , що не впораюся , не вистачить грошей , все це давить на мене . Хотілося підтримки від мами …У відповідь "Чого ти ниєш ? Зараз війна ! Всім важко ! Ти що одна така ? " Це просто знищує мене . Але я не можу відмовитися від людини , бо люблю , попри все . І все життя тягну цю лямку . Так і живу з відчуттям недолюбленності та знецінення моїх почуттів . Все життя намагаюся бути не такою як вона . Просто антиприклад . Ця ситуація мабуть ніколи не розрішиться . Я наче заручниця цих нездорових відносин .
@olena7135 8 ай бұрын
Комент та лайк на підтримку і для поширення українськомовного каналу 🖐️
@ihatemyspine 7 ай бұрын
Неймовірно. Це основна тема сторінок мого щоденника, де я постійно описую те, як травмувало мене виховання мами та її поведінка загалом. Болить дуже, вже біля 10 років болить... Але ви слушно зауважили, що пробачати не обов'язково. Бажання такого навіть не маю. Дякую за працю, лайк та підписка!
@diamond_24 7 ай бұрын
Дуже дякую Вам за вашу думку!!! Це дуже вежливо,так дуже багато психологів вселяють цю думку про прощения та прийняття своїх токсичних батьків,це проводить людину до того що починаєш вважати себе якимось не таким,начебто то що с тобой робили батьки це норма,що ти на це заслуговуш! Це ще більше вливає на людину негативно ,я вважаю що багато психологів роблять так щоб тримати пацієнта на гачку та ні би то лікувати роками ,та отримувати за це роками гроші а результату ні якого!!!!
@nath2186 6 ай бұрын
Коли психологи змушували мене проявляли емпатію і розуміння до матері психопатки і батька алкоголіка, я це сприймала як насилля наді мною і проявляла супротив. Психолог в свою чергу казав, що "ви не хочете працювати, так ми нічого не доб'ємося" 🤦 так з'являються колишні психологи
@Veronika-jf7uq 5 ай бұрын
Одинока самотня, бідна старість. От найкраще покарання
@Blablablaolha 8 ай бұрын
Я Вам дуже вдячна Юлія що Ви валідизували ці методи, я робила багато такого сама, і однією з технік теж хочу поділитись . У мене був чоловік який сильно принижав мене. Він чіпляв мене на гачок того що він мені подобався, а потім насміхався наді мною, ввійдя в мою довіру. Я не знала як пережити свій гнів. І одного разу я вирішила знайти його фото в соцмережах, і коли знайшла, в фото редакторі намалювала на все його обличчя велику сквозну дірку, і таку саме в грудях, ніби його прострелила та розірвала наскрізь величезна куля. А потім я дивилась на це простріляне обличчя і груди, плакала, і після цього мені стало повністю легше.
@Latunenko-Yulia-psychologist 8 ай бұрын
Дякую, що поділилися)
@MsSVETALA 8 ай бұрын
@@Latunenko-Yulia-psychologist цікаво , а такі думки не можуть перерости у намагання зробити це реальністю?
@user-zl3xj7sd6w 8 ай бұрын
Дякую. То не психологи взагалі, хто пропагандує прийняття нарцисів і аб'юзерів. Гнів??? Ні, слово гнів надто ласкаво звучить, щоб виразити ту лють яка піднімається з середини душі за всю ту несправедливість яку вони чинили з тобою(вами, нами)
@user-il7ro8ip5u 8 ай бұрын
Дуже відгукується те, про що Ви розповідаєте. Дякую, Юліє, що дали дозвіл не боротися зі своїми образами на матір, а прийняти їх❤
@villi_lapsi2869 6 ай бұрын
"партнер не повинен, бо він вас не народжував" - цікаво, що ця фраза якраз показує адекватне ставлення. Це той, хто народжує, той і несе відповідальність. А не навпаки, як люблять казати:%"Ми тебе породили, тому ти нам винен".
@svitlanaromanova9899 8 ай бұрын
Можливо ті гвалтівники і є жертвами психологічного насилля у дитинстві. Вони не змогли прожити і проявити гнів, ненависть, образу, приниження до батьків, тому знаходять слабшу жертву і вивертають всю лавину почуттів на неї.
@liliiamalakhova6660 5 ай бұрын
Читаю всі коментарі і впізнаю своє дитинство і патерни поведінки своєї мами. І її токсична поведінка все прогресує, а я все менше хочу її бачити. В маніпулятивних розмовах вже розрізняю де і як вона спотворює реальне, і мені легче це пережати, бо я розумію що це не я корінь всіх бід, а всі пробоеми просто витягнуті з простору, щоб надати сенсу її існуванню. Хотілося б взагалі обірвати спілкування з нею, але психологічно не можу, і підтримую її, мабуть все ж якась "провина" за те що вона мене виростила є. Хоча в звичайному житті я б з такою людиною, як вона взагалі не спілкувалася б.
@romanadubyk2221 8 ай бұрын
Дякую Вам ! Дуже важлива і потрібна інформація.
@1petitrenardeau89 8 ай бұрын
Бажаю якнайшвидше досягти 20тис підписників 🎉
@user-ye7ly3fl6r 7 ай бұрын
Дякую Вам! Відчувається досвід і професіоналізм!
@Tetiana0104 8 ай бұрын
цікаво, а дорослі жінки, які пишуть, що оці усі психологи тільки руйнують сім'ї і привчають дітей до нахабства і безвідповідальності, самі як своїх дітей виховують? б'ють? зривають на них свій поганий настрій, виправдовуючись, що дитина їх провокує? а незнайому дорослу людину вони теж будуть бити і кричати на неї, якщо вона їх спровокує?
@tetianabahirova488 8 ай бұрын
В мене образа на маму дуже велика, але не з дитинства, а вже в дорослому віці. Після смерті батька, коли мені було 27 вона дуже не справедливо зі мною поводилась, робила мені дуже боляче, ображала і психологічно знущалась, показувала мені наскільки я не важлива для неї по відношенню до мого брата. Чи це нормально що я не хочу з нею спілкуватись? Чи це нормально що я не можу і не хочу вибачити і більше не хочу з нею мати нічого спільно? Бо всі кажуть, це ж мама, як так ти не будеш спілкуватись з мамою, вона ж тебе народила і дала тобі нормальне дитинство.
@annamargrese 8 ай бұрын
Це нормально, особливо якщо вона не визнала свої помилки та нічого не робить, щоб довести, що Ви цінні для неї і вона шкодує. Народити Вас було її рішенням, а виховувати - обовʼязком. Якщо у Вас самої є бажання помиритися (не через тиск суспільства) - це вже інше. Тоді треба поговорити з матірʼю. Без звинувачень пояснити, що Вам було боляче і неприємно у той момент, коли Ви потребували підтримку і Ви ображені. Послухати її думку. Якщо вона визнає свою провину або ж виправиться у поведінці (не всі вміють вибачатися), то можна про щось думати. А якщо ні, то Ваша совість може бути чиста, Ви зробили все можливе зі своєї сторони.
@tetianabahirova488 8 ай бұрын
@@annamargrese дякую за підтримку
@Sraka-motyka 8 ай бұрын
Завтра ж спробую, бо дійсно часом вибухаю ненавистю до своєї мами без жодної причини.
@user-qw4xw2xg4r 6 ай бұрын
Дякую. Тема дуже актуальна. Що робити коли ти був не потрібним своїм батькам? Вони були байдужі і знецінюючі. Гніву немає, є порожнеча, велика дірка десь в середині
@ruslanamelnyk7281 6 ай бұрын
Аплодую під кожним словом 👏🏼
@Bibisana14 8 ай бұрын
Юлія, дуже дякую за відео 🙌 Сподобалось). Зніміть будь ласка відео про батька. Про батька (якщо його так можна назвати) який домагається своєї доньки (підглядає, дивиться в декольте, намагається доторкнутися, піднімає сексуальні теми).
@Latunenko-Yulia-psychologist 8 ай бұрын
Добре)
@lynnvory 5 ай бұрын
Так мало людей мене розуміли. Одна єдина подруга завжди розуміла мене... І от слухаю вас, та розумію, що ще й ви.... До останнього. Так би хотіла вас обійняти, поспілкуватися. Юлічко, яка ви хороша. Дякую, що ви це робите. А всього лише п'яту хвилину слухаю вас у цьому відео.
@Ninochka_Ukrainochka 8 ай бұрын
Розкажіть будь ласка про гнів на батька, котрого вже давно немає, мені було 16 як він помер. Дуже тригерить те, що неможливо зараз поговорити з ним про це, коли мені вже 40. Теж думала, що не ображаюсь на нього поки з психологом не проговорила, розревілася так, що не могла ніяк зупинитися. Наче якийсь гнійний відкрився...тяжко
@ulianahryshyna30 4 ай бұрын
Дякую за відео, дозволяю собі не пробачати і може нарешті зможу нормально з нею говорити.
@yunosadchuk5261 8 ай бұрын
Яка ви мудра та професійна людина. Дякую за Вашу роботу
@svitlanabreviere2755 8 ай бұрын
Дуже важливі речі!!! Дякую!!!💙💛
@Mariana-tl3fy 7 ай бұрын
Цінне відео, дякую !
@xxxxxx-q5e 8 ай бұрын
💙💛 Дякую
@user-lt7sd7cr2m 8 ай бұрын
❤❤❤Дякую!
@lynnvory 5 ай бұрын
От в цей понеділок буквально два дні тому.... Таку справедливість я встановила своєму екс батьку.... Я так помстилася йому за все життя.... Мало не здалося. Не заздрида я йому таке читати, але мені так легше стало.... Так легше! Шкода тільки, що я не знаю чи все він дочитав до кінця, бо текст був завеликий. Все йому пригадала.
@user-yb3uf7pt3g 8 ай бұрын
Дякую!❤
@Angelina151-i8s 8 ай бұрын
Ваші відео дуже цінні❤
@valeriyv4763 7 ай бұрын
Дякую вам ви промінчик адекватності в цьому скаженому світі❤
@user-ow1uy4mc9q 8 ай бұрын
Дякую за чудове відео! ❤
@villi_lapsi2869 6 ай бұрын
Пробачити можна того, хто вибачається. Для початку. А ніхто і не вибачався.
@user-km2pj6cn8p 6 ай бұрын
Дякую ❤
@lanakost9163 8 ай бұрын
Дякую. Спробую уявити таке "кіно".
@loveamylove 4 ай бұрын
Дякую за відео! Тема тригерна дуже для мене...завжди був страх, що мати кине, або ж помре...вона ментально хвора була, лікувалася, але дідусь помер, бабусі теж, а від матері не було любові відчутно, бо було всяке. Економія на косметиці навіть для догляду за собою, одяг з секондів, але не часто, і тільки що подобається матері, я собі одяг вибрати не могла. Були маніпуляції хворобою від матері, від дитинства то лякала дит.будинком, що інші діти кращі мені завжди казала, хоча я хорошисткою була та майже відміннецею в музичній школі. Я не можу простити матір. Її немає вже з 2021 року, але згадую дитинство - і плачу...так, щоб ніхто не бачив. Боляче. Дуже багато було чого поганого.
@user-xk3ex2xb5f 8 ай бұрын
Дякую, Юлія. Дивним чином спрацював Ваш етер. Ніби золотий ключик відкрив потаємну двер.
@OXaRYa1807 6 ай бұрын
Юлія, то ціле покоління в основній масі "радянських " жінок і їх поведінка виглядає як під копірку, одні і ті ж методи виховання дітей. То не від того що був суспільний примус вступати до шлюбу?, бо навіть був тоді і налог на бездітність, який потім в 90х роках відмінили, тобто фактично виходили заміж і народжували бо тиснуло суспільство, виходили рано, і особливо не перебирали за кого, бо ще і стереотипи тоді були що "в 20 років уже стара дівка", а потім просто "відривалися" на дітях? Та і заохочували також безкоштовними квартирами які давали від держави, тобто давали кв метри і на дітей, заохочували народжувати те покоління таким чином.
@user-nn5xk7qu7q 5 ай бұрын
❤❤❤❤❤❤❤
@mrunomarch2686 7 ай бұрын
🔱💙
@Alina-dw2lg 8 ай бұрын
Дякую за відео. Як не переносити ці проблеми на свого партнера? Не чекати, що він стане рятівником? І замінить недоотриману любов.
@RomanKotss 3 ай бұрын
Напевне, треба у своїй голові знищити той зловісний симулякр, образ абюзивної матері/батька. Бо інколи буває, що травми батьки завдавали дитині, коли були у розквіті сил, а тепер - вони стали немічними божими одуваньчиками, і нічого їм не пред'явиш. А от той емоційний зліпок минулого, що залишився в душі, можна розторщити, спалити, знищити. "Блаженний, хто візьме і розіб`є немовлят твоїх об камінь" (Пс 137). Це саме про знищення мислеобразів.
@yuriyn7564 8 ай бұрын
💙💛
@user-yk7ui5nb6s 8 ай бұрын
💛💙
@alexsis15 5 ай бұрын
За маму згідна, але невже діти ні в чому не винні, коли кричать так що хочеться поакати, вчитись не хочуть, добре коли є можливість вийти на двір, а якщо ні, квартира і як залишиш дітей самих до подзвонять
@user-zl3sg9bi7s 5 ай бұрын
Моя мама просила вибачення в мене пару років тому, мені 52,запитала її за що, відповідь-за все, це було так формально. Залишила мене 9 місячним немовлям на бабусю і за 9 місяців мене не відвідала, а була всього за 60 км з батьком на навчанні. Мені це бабуся розповіла, в якої я була на вихованні час від часу. Маму запитала чи вона вибачається за це? Відповідь - ні, такого не було. Фальшиво просила вибачення-отримала таке саме вибачення. Немає ні довіри, ні жалю, нічого немає. Сама собі для себе навчилась бути люблячою мамою.
@elizabeth_cormier9078 3 ай бұрын
Добрий день, в якому підході ви працюєте та скільки коштує ваша консультація?
@user-cj7ry4il7u 7 ай бұрын
Дякую за ваш контент, от жалко що трохи запізно….. мама померла недавно і на серці тягар що була дочкою бунтаркою. Мені цікаво чому я не сприймаю побиття іграшки(чи чогось іншого) це смішно мені і все рівно то не та людина насправді. Не сприймаю цей метод і все
@juriol9384 7 ай бұрын
Доброго вечора у мене є питання. У мене гіперопікуюча мати. Вона постійно дзвонить але я ставлю її на місце і це припиняється на декілька місяців . Але цього тижня вона зробила такий мікс. Тобто дзвонили і дізнавалися що я роблю рідні тобто один день дзвонить сестра на другий день батько а сьогодні вона. Я розумію що вона страшний маніпулятор + ціле життя робила з себе жертву і за все життя своє переді мною не вибачилась . Як протистояти такому міксу ?
@user-ku6sn5nh7w 7 ай бұрын
Важко сказати.Я досі живу з матір'ю.буквально кілька годин тому я отримала від неї чергову порцію негативу.який стільчик?яке прощення?вона неадекватна людина.вона мене знищує.морально.я вже доросла,та досі трясе мною,коли це все відбувається.можу лише уявити,як було мені,коли в дитинстві це діялося...
@INSHUY 8 ай бұрын
А як вибачити інших людей, не носити в собі образи на них?
@AnnamasageLviv 7 ай бұрын
Ок, а якщо це я мама, і так я накоїла багато прикрощів стосовно дітей. І зараз є каяття, та нема вороття. І що ж далі? Зараз розвязані руки в дітей, які часто дорікають, і я знов і знов повторюю вибач? Чи це перекреслює все хороше та ніжне що було?
@Latunenko-Yulia-psychologist 7 ай бұрын
Ні не перекреслює. Якщо вони продовжують дорікати, значить є в них відчуття, що вибачення «неправильне». Діти не сприймають вибачення, якщо «вибач за все», «вибач, якщо я образила тебе», «вибач, але… (виправдання)». Треба вибачитись без виправдовувань за конкретні речі, називаючи «ті самі» ситуації. І додати: «Цьому немає жодного виправдання»
@Veronika-jf7uq 5 ай бұрын
Чому травмована людина забов'зана розуміти і пробачати своїх батьків бо вони не знали??? Треба було дізнатися, а потім розмножуватись.
@AnnamasageLviv 7 ай бұрын
В наших батьків не було доступу до того колодязя інформації, і доросла людина розуміє що батьки на данний момент в слабшій позиції, а ми все ж таки сильніші та маємо доступ до інформації
@Latunenko-Yulia-psychologist 7 ай бұрын
А доступ до власного серця вони мали, щоби хочаб зрозуміти елементарну річ, що бити дитину, яка беззахисна -це , як мінімум, аморально.
@Alina-dw2lg 8 ай бұрын
Такого не було. Ти перебільшуєш. Жахлива відповідь на конфронтацію. Напевно, тільки погіршує травму.
@user-bb9zf1js1j 8 ай бұрын
А чому ви не заглиблюєтесь в відношення РОДУ : ПРО ДІВЧИНКУ І ВІДНОШЕННЯ З ТАТОМ ? ! В ЦЬОГО ТАТА БУЛА ТОКСИЧНА МАМА ( бувають маньяки) ТО НЕОБХІДНО ПОЧИНАТИ З ЦЬОГО ! ДЯКУЮ ЗА ВАШІ НАРАТИВИ,ЗА ТЕ,ЩО НАМАГАЄТЕСЬ НА СВОЄМУ ДОСВІДІ ДОПОМОГТИ НАШИМ ГРОМАДЯНАМ, АЛЕ ВАШ РІВЕНЬ ПОДАЧІ ПРИКЛАДІВ ІЗ ЖИТТЯ ЗАЛИШАЄ БУТИ КРАЩИМ.деякі думають : чим "простіше" викладеш матеріал - тим більше аудиторії - можливо,але освіта і професіоналізм - ОСНОВА!
@MsSVETALA 8 ай бұрын
Моя мама 1948 р.н., а її сестра 1951р.н. - наскільки я себе пам'ятаю, моя тітка все життя висувала претензії моїй бабусі про неправильне виховання, а мене це почало обурювати ще в підлітковому віці. Моя бабуся чудом вижила у Голодомор, потім сама, без підтримки жодної людини(бо вона майже сирота, батько одружився вдруге, і мачуха її просто не визнавала донькою) ростила двох своїх доньок, чоловік її покинув, час тоді такий був - чоловік на вагу золота. Моя бабуся для мене завжди була свята, як і моя мама, яка теж прожила нелегке життя. Моя тітка виростила і таких доньок, які не спілкуються одна з одною, і зі мною теж. А ми з моєю сестрою, як важко нам не є але підтримуємо і намагаємось розуміти одна одну, хоч ми і дуже різні. Мені 55, і я дуже стурбована куди несеться цей світ, де нав'язують панування претензій і вимог один до одного, а не розуміння і допомоги. Я не маю на увазі екстремальні відносини, бо чомусь багато середньостатистичних сучасних людей починають "страждати" замість того аби просто діяти і робити все залежне від тебе. І цей наратив дуже відстежується в еміграції - одні приїхали в чужу країну і починають "зубами вгризатись", а інші ностальгують і згадують, як вони "добре" жили раніше та шукають причини для виправдання своєї неспроможності
@MsSVETALA 8 ай бұрын
проблема в тому, що навіть у більш-менш нормальних відносинах наслухавшись психологів сучасне покоління починає аналізувати і "висмоктувати із пальця" травми дитинства. Тепер травмою називають навіть існування батьків, які не кажуть дитині сто раз на день - "я тебе люблю". Часто окрім слів "я тебе люблю " новомодні батьки не виконують жодних дій, щоб піклуватись про дитину, бо вони вважають це достатнім. А підготувати дитину до реального життя, то вже робота, якою тепер багато нехтують, керуючись порадами новомодних психологів. Тому ця розмова про дитячі травми - це у більшості випадків просто маніпуляції.
@tasya2000-iy7ik 8 ай бұрын
Але ж у вас теж є батьки. Невже ви та людина, яка не отримала травм від рідних? Розкажіть, як ваші батьки вас виховували, що у вас не має жодної образи на них. В мене ідеальні батьки, набагато кращі, ніж в 95% людей, але і образи є. Не можна виховувати і не помилитися і я помилятимусь. І коли думають, що так краще, насправді шкодять дитині. І нанести випадково травму - це дуже легко і нормально, це формує дитину і за допомогою психолога вона це потім в дорослому житті долає і стає краще. А ось чого доросле покоління до психологів калачем не заманиш - для мене питання.
@MsSVETALA 8 ай бұрын
@@tasya2000-iy7ik, я виросла в селі і всі в нашій родині важко працювали і травм було, мабуть багато, але я їх не пам'ятаю зовсім. І навіть якби пам'ятала, то те ким я є і яка я є, я завдячую лише своїм батькам, тому ця вдячність у 100 1000 разів переважає будь які вчинки, які вони могли робити просто по незнанню, бо я впевнена, що вони мене любили понад усе в світі. Усі люди різні, і немає ідеальних, тому це і є норма.Я проти нав'язування всім цих дурнуватих дитячих травм та недоліків. Той, хто не акцентує на всіх цих "соплях" живе щасливо, а ті хто з молодості шукає собі проблеми іх застає депресія у найкращі роки їхнього життя. Якщо людина налаштована позитивно до рідних і вони люблять один одного, то не акцентуються на поганому, це просто закон життя. Якщо люди не люблять один одного, то нащо мучитись із тими психологами? Я не кажу про людей, які насправді отримали значні травми.
@MsSVETALA 8 ай бұрын
@@tasya2000-iy7ik іще мені цікаво, на Вашу думку, наприклад, батькі дуже люблять своїх дітей, тому не дозволяють вилізти по драбині на дерево і нарвати всім черешень, бо якщо ненароком впаде, то що тоді? Звичайно, сучасна людина може існувати і без таких навичок, але чи не краще дитині навчитись все ж якоїсь фізичної вправності?
@dinahoncharenko2761 8 ай бұрын
@@MsSVETALA Прекрасно, що Ви впевнені в тому, що Вас любили понад усе в світі. Але не всім так пощастило. Народження дитини тому, що цього вимагає соціум, або випадково, ще не означає, що той, хто народив, автоматично буде любити цього народженого понад усе в світі.
@dinahoncharenko2761 8 ай бұрын
@@MsSVETALA І шо означає "людина налаштована позитивно"? Це що - автомат? Ким налаштована?
@natalivesy5061 8 ай бұрын
Дякую! ❤
@liudmylavitenko34 8 ай бұрын
💙💛