Коли вести початок сучасного мистецтва в Україні? Якщо воно почалося не сьогодні, то чому все починається з початку? Коли померла картина і хто втановив на її могилі героїчний пам'ятник? Що лишається, коли здається, що нічого нема? Зрештою, куди ти дивишся, Ангеле історії?
У цій лекції Катерина Яковленко говорить про роль периферії, маргінальність, картиноцентричність, текст та дослідження сучасного мистецтва України. Про далеке - близьке, про чудеса за полчаса, про кінець кінця, і 1990-ті, які постійно повертаються.
Катерина Яковленко - шефредакторка сайту Суспільне Культура, дослідниця сучасного українського мистецтва та кураторка. Упорядниця книги «Чому в українському мистецтві є великі художниці» (2019), «Кураторський посібник» (2020), співредакторка спеціального випуску «Euphoria and Fatigue: Ukrainian Art and Society after 2014» журналу Obieg про українське мистецтво (2019). Є співкураторкою української частини проєкту Secondary Archive.
__________________________________________________________________________________
«Земля під нігтями нагадує мені запечену кров» - це проєкт про історії жінок, географію війни та спільні досвіди шести українських мисткинь, де сплелося багато історій та свідчень.
Проєкт Secondary Archive, учасницями якого є художниці, представлені в експозиції, починався як спроба зафіксувати пряму мову мисткинь, коли їхня роль у мистецькому середовищі все ще крихка. Коли чоловіки починають війни, голоси жінок можуть ставати тихішими. Громадська організація Північна культурна столиця зібрала свідчення жінок, які пережили окупацію Чернігівщини.
В діалозі з цими історіями створена робота Ольги Кузюри, сім’я якої також походить з цього регіону. Kinder Album представила серію робіт, натхненних некрологами та історіями пам’яті з деокупованої Харківщини, зібраними проєктом Меморіал. У своїй роботі Дар’я Молокоєдова працює з образом власного дому дитинства, який залишається недоступним у прифронтовому Краматорську. Маргарита Половінко, волонтерка-парамедикиня, власною кров’ю змальовує пейзажі - подекуди абстрактні, подекуди - із впізнаваними краєвидами її рідного Кривого Рогу. З ними римується панорама Чорного моря Даші Чечушкової, що її художниця закарбувала після підриву росіянами дамби Каховського водосховища. Врешті, цей діалог виходить за межі сьогоднішньої війни в Україні. Анна Звягінцева звертається до почутої у дитинстві поради завжди мати при собі солодощі.
__________________________________________________________________________________
Виставка «Земля під нігтями нагадує мені запечену кров» підтримується Фондом «Партнерство за сильну Україну», який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії, Швеції.