Знаходячись далеко і довго від рідного міста, коли натрапляєш на подібне, на серці стає тепліше🥰 Дякую, бажаю натхнення!

Спасибо!За шикарнейший ролик!И настоящий украинский язык!Просто чудо!Удачи иуспехов Авторам!

До речі, Масложир в моєму дитинстві, у 70-і, ділили на Верхній (ближче до Немирівського шосе) та Нижній (від заводу до ставків). А зупинка у "дворах" насправді на місці колишнього літнього мистецького майданчика. В дитсадочку навіть один раз там виступали. Щодо "Бучмах" вперше почув. Ніколи так не казали у нас.

Моє рідне військове містечко. Живу тут з народження вже 61 рік. Дуже цікаво було послухати історію і багато що згадати. Щиро дякую!

Дякую вас за цікаву екскурсію та екскурс в історію. Мешкаю у Військовому містечку з 2016 року, постійно гуляю в районах Тяжилівського озера та річки Віннички на Олієжирі. Кожного дня радію, що повернулась на рідну Вінничину (з Криму).

Гарна історія про дані райони, підкріплена історичними фактами та цифрами. Дякую. Нагадую за своє прохання, с. Шереметка, Людиківка, Вишня...

Очень интересно. Спасибо вам.

Люди на Тяжилові are just built different

Респект за відео! 👍🇺🇦🇺🇦!

Большое спасибо за такой интересный и профессиональный рассказ и фильм. Смотрела и слушала с большим вниманием и удовольствием!!!!! Браво!

ви робите щось мега цікаве і важливе!!

Круто!!

У вас класний канал, успіху вам та натхнення у майбутньому!

Прекрасний випуск, як і всі попередні! Дякую!)

Величезна вподобайка, за цікавий матеріал. Але де р-н Залізничників? Вулиці П.Тичини, Зерова(бувша Пархоменко). Я все чекала коли побачу свій куточок і ... Нажаль. Можливо цей клаптик не такий історично цікавий, але ж він є! П'ятиповерхівка по вул. П.Тичини 8, наприклад, є першою такою будівлею на клаптику між Залізничним вокзалом і Військовим містечком. Здан цей будинок був у 1975р. Доречі Залізничне поселення відносилось до вузлової станції Жмеринка. В нас була своя котельня, свій дуже гарний, на той час досить сучасний дитячий садочок, Залізнична лікарня, свій ЖЕК-16. Тобто це було майже окреме містечко у місті. В нашому дворі були свої 3 пісочниці під грибками., 3 невеличких столика з лавками. Навпроти кожного під'їзду стояли зручні лавочки. Але гордістю нашого двору була дерев'яна горка! До нас завжди збігались дітлахи з сусідніх дворів. Та й попрацювати на "Лампочці" я трохи встигла у 1991 році. Це були цікаві часи. В когось 90 ті, асоціюються з розгулом криміналу, а в нас з чудовим часом роботи на "Лампочці". А яка там була варенична!... Стилізована під справжній сучасний бар. Висока стійка з такими ж високими барними стільцями... Для когось це здасться повною маячнею, але коли тобі лише 19... Зараз мені 50 і я тимчасова переселенка у Бельгії...

Дякую за випуск! Чекав це відео про свій мікрорайон!

Класне відео! Дуже пізнавально! Чекаю розповіді про історію самоврядування

Дуже цікаво! Дякую за роботу!

Дуже цікава й потрібна серія випусків про наші райони. Багато нового дізнаєшся. Дякую за роботу) Але як же було б добре, щоб ви ілюстрували всі ці географічні згадки мапами! Ато так дивишся і не розумієш, де насправді всі ці локації знаходяться(

Хочу уточнити ... ж/д колія до Гайворона ( не Гайсин)

Ви чудові. Дякую. Like!

Молодці! Дякую за роботу, було досить цікаво подивитись!

Дуже цікаво. Знімайте ще

Ломать не строить.!😊

Молодці!

цікавий контент

Було б дуже цікаво подивитися репортаж про Хутір Шевченка та Хім завод)

Малі Хутори починались з 2 хуторів. Якщо не помиляюсь, Федьки (Петьки), Кожівка.

Жовтень.

Дякую, почув багато цікавого, як мешканець 2-го в/містечка. Але, не почув про місце захоронення німецьких військовополонених (це на початку вул. Чехова, за ГСК "Східний"). Також ви не згадали про авіаційну військову частину коло с. Гавришівка, особовий склад якої в основному і проживав на території військового містечка, там і стоїть стела на честь військових льотчиків.

ммм район мого дитинства...)

На Малих Хуторах вам ніхто особливо нічого і не розповів би, як би і хотів - здебільшого то прийшлі за останні 60-70 років люди. За дитинства мого батька (50-і роки) від церкви до нинішнього масложирівського ставка (це не найбільший, а наступний за ним по течії, за греблею, на ті часи його і не було, там були городи хуторян) було з десяток-півтора хат, включно з господою його бабусі. Біля кожної по 50-60 соток городів і садків - справжні хутірці. Та ще у господарів по декілька гектарів було полів в районі сучасної вул.Бучми, аеропорту у Гавришівці. До революції 1917 року територія, прилегла до вул.Бучми і далі до лісу була полями і угіддями панів Гижицьких. Вінниця була оточена володіннями Грохольських на північно-західному напрямку (П'ятничани) і дрібними володіннями та володіннями Гижицьких на південно-східному.

Читаю Ваші статті. Випадково натрапила на відео про дім Лазовських, і потім весь вечір дивились з чоловіком усі випуски Мікрорайонів) Ми переїхали рік назад із Кропивницького у Вінницю, і досі в неї закохуємося, все подобається окрім смороду води взимку)) Дякую, дуже цікаво дивитись ваші випуски, є навіть ще місця в яких ми не були! Чекаємо ще відео!

Про мою другу батьківщину (після цілком щасливого дитинства в районі Коріатовичів). Більш ніж 20 років спливло, коли я почав вбачати в цьому індустріально-природньому світкУ приховану красу та рештки минулої слави. Тікав з цього "села" декілька разів, заворожений красою та прогресивністю Міста Сонця - Києва - але Доля мала на мене свої плани. Аде тут виросли мої батьки і багато цеглин в розбудову Тяжика доклали мої бабусі та дідусі. Намолено предками, так би мовити. Що ж, район зазнав як піднесення, так і набув ознак депресивності з моменту занепаду Лампового та Інструментального заводів (алкоголізм та зниження культурного рівня місцевих жителів). Хоча варто додати, що чималу роль в формуванні ґанґстерського іміджу відіграв так званий "лаґєрь" (район вул.Складської), де проживали зеки. Також робітничі бараки із зеками існували біля так званої "Нахаловки", нижче вул.Баженова. Як не як - даний контингент як піднімав Тяж '60их, так і привносив свій аромат в довколишній культпростір. Та й судячи з розповідей батька - явище "стінка" на "стінку" , "район" на "район" з кастетами та вело-ланцюгами були досить поширені в пост-воєнні часи (і подібне я читав з біографії Брюса Лі, тому знімаю клеймо неблагополучності тільки Тяжилова - це, скоріше, данина тієї епохи). Звичайно, до рівня Брукліна чи нарко-Ладижина було ще далеко (чи це в мені заговорив мій природній оптимізм), але матеріалу для раннього репертуару нашої Antakxarana мої очі та серце назбирали достатньо (ну чим вам не сліпнотівська Iowa). Але час іде - я бачу, як притоки нової і молодої крові поволі міняють тіло Тяж-сіті. Потрібні ще кроки і роки, аби Тяж перезавантажився повнісю. Тим не менш - в мене навіть з явилось бажання докласти рук/фарб, аби здійснити свого роду "татуювання шкіри вулиць": через візуальні образи здійснюватиметься перепрошивка дієздатних клітин тіла району значно швидше. Тому, йдучи до праці повз верхнє тяж-озеро, я плекаю весняні думки. Всім Світлої Карми! \mm/ P.S. з 05:04 показано мій дім;} #tyagiliv #vinnytsia #newage #statement #ukrainian #motherland #myfaith #mystate

С большим удовольствием прожил в Виннице на Замостье 2 месяца. Советсвие панно и мозаики в нашем городе тоже сохраняют.

Загибла водійка тролейбуса Зоя Ткаченко була двоюрідною сестрою моєї однокласниці.

На якій хвилині кот з прев'юшки?

Фотографуйте і надалі . Говоріть з людьми, без музики. Хай щастить ,земляче . Слідкую

Я думаю зараз ви зрозуміли, що не треба знімати стратегічні об'єкти (залізниця)...

бикота бикотою!

Моя бабця Валєрка була в польському рабстві. Вона відмітилась своєю працездатністю. Я був маленький і не встиг більше взнати. Кажіть!

22:15 на фото видніється теперішня школа √13 та будинок на Максима Шимка 10

Чому "друге військове містечко"? Хіба є перше?

Валютчиків зніміть на ринку.Завдяки яким вбило двох молодих людей.В мирний час

Обожаю тяжилов. А вот снято как то ☹️...

Ламповий завод передали санатору в м.Сімферопіль, і після анексії Криму все змінилось, і хто зараз незнаю

Озеро строил ВИЗ, и это пожарный водоем ВИЗа

Вся промисловість знищена. Що там "орки" були? ... Це я з болем і з глибоким сарказмом, адже ми і без "орків" багато що досягли. Справа в тому, що я у Вінниці прожив, провчився, пропрацював, прослужив і знову пропрацював два суттєві періоди свого життя: 1957 - 80 р.р. і 1995 - 2012 р.р. І проживав якраз між 2-м військовим містечком і т.н. "Тяжиліським тупіком" ...

Цікавий і пізнавальний сюжет

Головне щоб журналістам було куди піти спати

Про Малі Хутори тут не було абсолютно нічого, так що виносити в заголовок їх не треба було!

досить депресивні райони. "Робимо щось цікаве і важливе"..цікавй коментар.... дійсно робити щось... але очікували більш захопливого сюжету*

Стидно за таких дурних людей

💙💛✌