Головна відмінність махнула від домашніх кішок - очі. Жовті, із круглими зіницями, які при яскравому світлі не звужуються до щілинок, а просто зменшуються. У манула також, порівняно з більшістю кішок, масивніше тіло, короткі товсті ноги та довгий товстий хвіст, що різко закруглюється на кінці. Голова невелика, широка та сплощена, вуха маленькі, округлі. На щоках - пухнасті баки й дві смужки темної вовни. Існує три підвиди манула, різні за забарвленням вовни: сірувато-бурий - сибірський, рудуватий - середньоазіатський, темно-сірий - тибетський.
Манул - дикий представник сімейства котячих, за розмірами схожий на домашню кішку, досі залишається одним із найгірше вивчених звірів на планеті. На думку вчених, цей вид існує на Землі близько 5 млн. років.
Ареал манула великий: вони водяться в Центральній, Середній та Передній Азії - від Закавказзя до Забайкалля. Але на всій цій території кількість особин невелика. Манули вибирають життя кам'янисті передгір'я і гірські місцевості, порослі чагарником. Лігво влаштовують у старих норах борсуків і корсаків або в розколинах скель. А іноді й у дуже несподіваних місцях.