Неначе соком коріння живиться душа....Дякую.!!!

Так люблю спів Хореї козацької. Ладна слухати годинами. Якісь рідні струнидушу торкають.

Хлопці просто молодці!!!!Міг би 1000 лайків посставив би!

Un très beau psaume !! Très belles voix !!

На ріках Вавилонских, тамо сідохом і плакахом, внегда пом'янути нам Сіона. На вербиїх посреде єго обісихом органи наша. Яко тамо вопросиша ни пленшиї нас о словесіх пісней и ведшиї нас о піниї: воспойте нам от пісней Сіонских. Како воспоєм піснь Господню на землі чуждій? Аще забуду тебе, Іерусалиме, забвена буди десница моя. Прильпни язик мой гортани моєму, аще не пом'яну тебе, аще не предложу Іерусалима, яко в началі веселия моєго. Пом'яни, Господи, сини Єдомския, в день Іерусалимль глаголющия: істощайте, істощайте до оснований єго. Дщи Вавилоня окаянная, блажен иже воздаст тебі воздаяние твое, єже воздала єси нам. Блажен иже імет и разбиєт младенци Твоя о камень. hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/21357-yzhycja.html#show_point ижиця від иже. За житиє, основаниє чит. "Так нас навчали правильних проізношеній" Шевельова.

Файно хлопці, дуже файно!

На ріках сідохом Горка Вавилона, Внегда пом'янути Прекрасна Сіона. Скорб і плач утробу Весьма пробуждають, Яко пліншії нас Піти понуждають. О, спойте нам пісні От сіонскія страни, Да услишиться глас Радосний, обраний. О, пов земли чуждой Нам плінникам сущим, Бо що піти сладко Орган неімущим. Ієрусалиме, Аще тя забудем, Душею і тілом Забвенні да будем. Да прильнет наш язик Ко своїм гортанем, Аще тебе, Святий Граде не пом'янем Дщи Вавілонская, Окаянна зіло, О хто би ти воздав Возданіє ціло? Блажен, іже мутні Отринет кладенці І о камінь твої Розіб'єт младенці. Ієрусалиме, Аще тя забудем, Душею і тілом Забвенні да будем. З Почаївського Богогласника 1790 року. Давньоукраїнською мовою.

Чудово.

Дякую.

Браво !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

краса!

Wonderfull !

Сердечно❤️

Браво! Божественно!

Псалом 136-й (в обробці Богдана) Не на ріках круг Вавилона, - під вербами в полі, Сиділи ми і плакали у тяжкій неволі... І на вербах повішали щити червонії, І нам стали сміятися гедомляне злії... Расскажитє пєсню вашу, вдруґ і ми заплачєм? Ілі нашу нам пропойтє, нєвольнікі наши! Якої ж вам заспівати на чужому полі? Не співають веселої у тяжкій неволі! Хай ніколи не посмієм ми того забути, Як горлали чорнороті: "Паліте! Руйнуйте!" Хай Батурин і Биківня серця наші крають, А Героїв славних тіні до помсти гукають! А якщо все це забуду, Мати-Україно, Забвен Господом хай буду рабом на чужині! І язик мій оніміє, висохне, лукавий, Як забуде помолитись за нашу Державу! А ти, Боже України, чуй молитви наші, Не прощай тії руїни "братам" нашим страшним! Ви ж, манкурти України, з чрева окаянна, - Блажен той з вас, хто помститься За її кайдани! Блажен, блажен! Кровопивців в радості застане, І розіб'є дітей їхніх о холодний камінь!

Ніно.Украна буде жити поки буде жити Ваш голос

Цей вірш написано дві з половиною тисячі років тому. Цей вірш переведено на сотні різних мов. Бо саме цей вірш є першим і найдосконалішим виразом націоналізму. Безсмертним є прагнення смертної істоти до безсмертя. Ми - смертні. Україна - вічна.