Різдвяна пісня пастухів з рукопису ХVІІІ ст.
Хореї Козацької
(для Вікіпедії)
Нуте-нуте, браття, сусіди,
Покиньмо лиха, забудьмо біди.
Нех ся помножить наша потіха,
Клопіт і біда пропасть до лиха -
Треба, треба, браття-камрати,
Рождшуся Богу, поклін віддати.
Чи чулисте, Мишку, Василій,
Як на повітрю Ангели піли?
«Слава во Вишніх» - Богу нех буде,
А вам на землі - мир, добрі люде!
Треба, треба, браття-камрати,
Рождшуся Богу, поклін віддати.
А знаєш ти, Олексо, Гнатку,
Де треба нести поклін дитятку?
Он Його мати зложила в яслах,
З котрих осел і віл ся пасли.
Треба, треба, браття-камрати,
Рождшуся Богу, поклін віддати.
Все то винна бідная Єва,
Що з’їла яблука з райського древа.
В неволю ввела всі свої діти,
Прийшов Спаситель освободити!
Треба, треба, браття-камрати,
Рождшуся Богу, поклін віддати.
А знаєш ти, Олексо, Гнатку,
Який то несуть поклін дитятку?
Повідав тоє старий Данило,
Же Йому несуть злато й кадило.
Треба, треба, браття-камрати,
Рождшуся Богу, поклін віддати.
Ливан, смирну, злато три царі,
Принесли Йому од себе дари,
А ми біднії всі з села хлопки,
Що хатка має - несім до шопки.
Треба, треба, браття-камрати,
Рождшуся Богу, поклін віддати.
Хто що має, з доброй охоти
Даймо, а прийме Пан наш золотий!
А врешті даймо Ісусу Христу
Душу і тіло, і совість чисту!
Треба, треба, браття-камрати,
Рождшуся Богу, поклін віддати.
Хто що має, з доброй охоти
Даймо, а прийме Пан наш золотий!
А врешті даймо Ісусу Христу
Душу і тіло, і совість чисту!
Прийми, прийми, наш милий Пане,
Ото Ти даєм на що нас стане!