@@ira__mp Обшарпані страхом і болем війною Прийшли, щоб зустрітися Боже з тобою. Принести подяку омиту сльозами, І те, що не можем сказати словами. Тобі покладемо ми просто до ніг, Хоч смуток на серце і душу нам ліг. До тебе приходим між звісток тривожних, Бо знаєм, що чуєш і бідних й заможніх І тих, хто розчавлені злою війною, Хто в роспачі хоче зустрітись з тобою. Терпляче з любовю щоденно чекаєш. І милістю Боже своєю огортаєш. Ти бачиш з блакитного ясного неба, Що в час цей тривожний для кожного треба Окраєць хлібини -голодним в підвалах Пораненим -віри й надії, мов спалах. Обіймів -дитині, яка сиротою Лишилася в мить у воєннім двобою. Солдату, що втратив свій зір на війні Когось хто б йому поводир був в житті. Батькам, що дітей провели на війну А їм привезли їх в холоднім гробу Ти знаєш як дати тих сил щоб триматись. Від натиску горя і сліз не зламатись. У тебе підтримка тій юній вдові, Що з дітьми малими лишилась в біді. Посмертне посвічена мужа- героя, Ті рани сердечні її не загоїть. Ти знаєш як віру зміцнити для тих, Чий голос молитви в війні цій не стих. Хто стукає в небо і в день і в ночі. Молитви такі небайдужі Тобі Ти вірний тоді, коли всі проти нас Ти з нами в тривожний воєний цей час. Хоч страшно й болить Україні тепер Та світ в здивуванні сьогодні завмер. Бо линуть з окопів молитви подячні Це дякують воїни Богу сучасні. І там, де на фронті війна так гримить, Між вибухів Богу подяка летить. Простого вояки, І того хто днями відзначився в бою новими званнями. І вдячно зітхає дружина солдата. Син щойно зумів дозвонитись до тата. І дякує лікар, що бивсь за життя , Отого солдата, що своє імя Не може згадати Від боллю страшного Та Бог допоміг, врятував ще одного. Десь втомлено вдячно зітхнув волонтер. Вертає до дому з поїздки тепер. Пощаду прориви розритих дорогах. Та вчасно доставив комусь допомогу. Як дякують Богу ті люди в підвалах, Їм хліба привезли -надія мов спалах. Тремтить не сміливо- ще будемо жити, Бо хліба окрайчик навчились цінити. Між дзвін голосся Спасителю треба Почути подяку, що лине до неба. Знесилених уст полоненного Нині його обміняли, й вернули родині. А десь на руїнах подяка бринить . Хоч дому нема але в страшну цю мить, Коли ройнувала оселю ракета, Сімю Бог відвів в укриття не далеко. І линуть подяки, омиті сльозами А як же сьогодні в тилу ми із вами? Свій голос в молитві подячній підносим? Чи далі за звичкою в Бога лиш просим? Якщо ми прокинулись в своїй оселі, Не капає дощ нам з пробитої стелі, Духмяна хлібина лежить на столі. Добробут й достаток у нашій сімї. Якщо бачать очі і руки працюють, Здорові, і з ложечкі нас не годують, І топчемо стежку своїми ногами Спокійно у ліжку спимо ми ночами. Скажіть чи подяка у серці бринить? Чи пісня хваління у небо летить? Чи ангел відносить подячні молитви, Від нас тут в тилу, як на фронті йдуть битви? Ми прагнем яскравих, швидких перемог І в небо у розпачі кидаєм: "де Бог" І поміж суцільних "почуй" і і "подай" "помилуй" Від нас відверни біль, відчай Так з рідка та арфа подячна бринить. І пісня змовкає , бо нам все болить. А Бог із любовю зробив все для того, Щоби прославляли Спасителя свого. Ми списуєм все на тривогі, війну, Що ми переходим кріз горе й біду, А Богу ж від нас не багато так треба, Щоб жертва подячна здіймалась до неба, Щоб ми поміж свисту тривог і сирен, І поміж ростріляних жахів і сцен, І серце й уста шепотіли в тиші Так щиро " я дякую Боже тобі" І прийде від Бога ота перемога, І поки мій друже ця твоя дорога, Що вєця між труднощів війн на землі, До Бога неси не тільки жалі, А щиру подяку в тремтячих руках І навіть тоді, коли сльози в очах. Ти дякуй отак ,щоб тебе чуло небо. А Богові більше від тебе не треба. А вдячних Господь підкріпляє в дорозі. І сил додає в найстрашнійшій тривозі Хто вдячними буде на землі до кінця. Отримає в небі від Бога вінця.

Вдячна)