Дослухавши до кінця, захотілося прослухати спочатку - надзвичайно цікава розмова й на часі!)

Яка важлива і потрібна розмова! Дякую що про серйозне говорите так легко та ще й з гумором! Однозначний лайк та рекомендація друзям!

Мав честь бути знайомим з паном Олександром

Дякую, панове, за цікаву бесіду! Моє дитинство і юність пройшли в СРСР, саме так все і відбувалось. Були різні періоди: в якісь важче жилось, в якісь легше. Моя бабуся 1915 р.н розказувала про голодомор 1933 р, як її батько ховав від влади зерно у викопану "пашенну" яму десь за селом, а потім вночі ходив крадькома набрати трохи, щоб було чим годувати сім'ю із 9-ти чоловік. Бабуся такий віршик розказувала: "Нема хліба, нема сала, все советська власть забрала". Мої батьки своє післявоєнне дитинство згадують, як голодне і голе (навіть нижньої білизни не було), а ось період 70-х початок 80-х років вважають найкращим, тоді дійсно стало легше жити, ніж попередній час. Для мене мої 20 років життя в СРСР -це зовсім інше сприйняття, ніж моїми батьками. Назад повертатись точно не хотілось би. Пам'ятаю тотальний дефіцит товарів, фарцовщики, спекулянти..., так називали людей, які десь знаходили (частіше у моряків) імпортний товар і перепродували його натихаря. Приватного бізнесу не існувало, а продавати щось своє вважалось принизливим. Приниження особистості , грубе обслуговування в магазинах і сферах обслуговування, партійні і комсомольські осередки на робочих місцях мали право втручатись в особисте сімейне життя та виносити це на загальні збори аж до звільнення з роботи. Взагалі, можна розказувати дуже довго і багато😅 Хоча, були якісь і добрі моменти, але, дякуючи Богу, все це в минулому.

Дякую за актуальний та якісний контент. Хоча мені 34 і радянського часу я не застала, але багато чула від бабусь. На жаль, вони до кінця життя залишалися адептами Союзу... Проте я багато читала і, як філолог, знайома зокрема з трагічною долею представників Розстріляного відродження та шістдесятників. Незабутнє враження на мене також справили твори про Голодомор Уласа Самчука, Василя Барки, а також про радянську дійсність - Володимира Винниченка "Слово за тобою, Сталіне"

Дуже цікава розмова👍 Совєцький союз для мене це якийсь згусток суцільного зла!

Дякую за цікаве інтерв'ю! Я трошки застала радянський союз, бо народилася у 1988. Мені пощастило, бабуся була дитячим лікарем, тому у нашій сім'ї був "блат". Це означало просто усе - від того, що моє життя із підхопленою в пологовому інфекцією врятували кращі лікарі, до того що у нас завжди була "синя птаха" у супі. Це якийсь сюр. Нахіба такі союзи? Думаю, що ті хто сумує - це вже люди поважного віку, і сумують не за режимом, а правда за своєю молодістю

Дуже цікаве інтерв'ю! Мій батько також багато чого розповідав про совок. Жили тоді тільки партійні працівники та наближені до них.

Цікава розмова вийшла 🔥

😍

Союз не розпався, він дисятиліттями гнив і сам себе зїв, капрофілія та генібалізм власного населення. Прабабусю Онисіку розкуркулили та в голодоморі морили. Потім колгосп, русифікація, розстріляне відродження, штучна любов до ком партії, дефіцит всього та хабарі щоб отримати з під прилавка. Комуналки від заводів, як інкубатор для робочої сили. Алкоголізм з яким ніхто не боровся, а про ментальне здоровья то взагалі жах. Права людей, робітників, жінок, дітей...

Нащо купувати туалетний папір, якщо є журнал Правда 🤣🙈😭