Часто згадую мою бабцю з дідом - обидва з сіверщини, зсиротілі й бідні після голодомору… більшого рівноправʼя в родині ніде не побачиш, воно було природнім, поки жінка готувала сніданок, чоловік збирав доньок до школи, коси їм заплетав - це спогади моєї мами… вставав посеред ночі, топив хату, щоб взимку діти не мерзли і було тепло коли зранку встануть. йде з роботи по вулиці й каже, це моя жінка борщу наварила, бо воно йому пахло - ніколи не помилявся 😂 що таке розлучення не знали. Одружувалися у національному українському вбранні що бабуся сама вишили - це моя найулюбленіша фотографія

Давно колись читав про цю старовинну скрєпную російську традицію, тому йобнутими вони для мене стали ще до 2014-го року)))

Мого діда з Винниці совети зіслали до Сибиру, там він одружився, народилася діти, серед них моя мама,яка у 16 років сказала,що хоче повернутися на батьківщину, дякую Богу та моїй героїчній мамі,що вона це зробила,як би не було важко, вона впоралася, завдяки цьому, ми її діти та онуки живимо у прекрасній країні, а не на тих болотах.

Маю 86 років. Народилася в селі Київської обл. В бідній селянській родині в якій було пʼятеро дітей. Покійні батьки були 1900 р н. На їх долю випало так багато нещасть, що страшно уявити, а частина з них і на мою долю . За довге життя батьків ( 87 та 93 роки) між ними існувала взаємоповага, взаємопорозуміння ,допомога один одному і це було прикладом для нас - дітей. В основному такими були відносини в більшості сімей нашого дуже великого красивого села. Повага до жіноцтва проявлялась в багатьох моментах надзвичайно тяжкого життя. Звичаї життя рашки, це якесь дикунство , про яке чула не один раз , спостерігала під час відряджень в глибинку расєюшки, та десь вдавалось щось і прочитати . Киянка , 13 років проживаю в м. Нант Франції

Для мене не новина про стосунки в сім'ях московитів, але що разу це все більше дно та огида...

Моя бабуся родилася 19 січня на водохрещення 1927 року, піп назвав її Софія , так і до самої її смерті ми її назвали Сонічка і внуки і правнуки і пра пра правнучка якій 3 рочки , і пережила вона таке тяжке життя, все і голодомор і холод і голод ,померла вона у жовтні 2023 році і трішки не дожила до 97 років ! Я сама перша її внучка і сама улюблена була ( у неї було 2 сина , всього нас 4 внучки , 3 правнука і одна правнучка ) Розповідала мені з дитинства як з дідом жили бідно і як були у ного одні труси і вона їх стікала звечора щоб були з ранку чисті і сухі , самі розумієте як бідно жили , а ще у війну її спас кум їхньої родини щоб німці не забрали її до Німеччини , а поті той поїзд наші розбомбили бо не знали що там наші підлітки в вагонах ! Але вона вижила і вивчала мене пісень народних коли мені було 3 роки і памʼятаю я ці гарні пісні до сих пір , і співаємо на святах ! Як почалась війна уже 2022 році , бабуся на огороді в свої 95 рочків ще щось садила і копала а я їй казала сирена ховався , але вона уже не реагувала і казала я уже нічого не боюсь , померла вона в своїй чистій і гарній хаті с вишитими квітами подушками у вісні тихо і мирно !

Мегі 74. Я росла у великій сім'ї, де були мама, тато, дідусь їз бабусею, 3 хлопців і ми з сестрою. Хлопців вже не має, а сестрі вже 87. Ми ніколи не чули, як старші сварилися, ні одного матюка я не почула не від кого. Хай спочивають мої померлі рідні вічним сном, світла їм пам'ять, а сестрі зичу здоров'я

Привіт, я памятаю коли в 1995 році я попав на службу на корабель яки росіяни передавали Україні, який після ремонту переіменовали з "Измаил" на "Чернігів", то там була команда росіян їх було лише 15 чоловік то нас поселили на катері всіх 30 чоловік лише для того щоб не побилися до того часу поки не закінчится строк служби росіян, вони нас називали хохлами і ставились зверхньо, одного разу на вранішній зарядкі ми зустрілися з ними і почалась бійка наші звістно наваляли, а офіцер з пяну сказав "ви не сильно радуйтесь прийдот время и ми все верном назад" мені так запямятались його слова що вже в 2004 коли почалась газова війна я подумав що ось почалось, але ні початок настав в 2014 з тих пір моя русофобія не зменшилась а в 2022 навіть посилилась, дякую за вашу працю..

Зовсім не дивно, що вони такі дикі до війни - з такими традиціями. Народ збоченців

Був на росії ще один жахливий звичай, особливо у північно-західній її частині. Він існував аж до 30-х років минулого століття. Якщо у сім'ї народжувалися тільки дівчата, невісток бути не могло, і доглядати старих батьків було нікому. В таких випадкам батьки ламали ніжку наймолодшій дочці. Не сильно, щоб могла ходити, але була б кульгава. Навіщо? А кульгаву ніхто заміж не візьме, і вона доглядатиме батьків у старості. Батьківська та материнська любов просто зашкалює!

Про це ми навіть в школі вчили на уроках історії. Правда я не можу сказати, чи було це в програмі навчання чи нам просто пощастило мати чудову вчительку Козак Любов Миколаївну? Але оцю різницю традицій ми відчували ще дітьми в 70-80 роки.

Моя подруга поіхала з нареченим , це був 1998 рік, в російське село ( назву не пам‘ятаю) до батьків нареченого . Так як наречений казав, що його батькі старенькі . Виявилося вони дуже бідні і крім районного містечка ніде не були .

Це жах, це ницість, це повне скурвлення цілої недонації. Тому і живуть заздрістю до усього живого і справжнього.

Нашої русофобії- ніколи не буде достатньо!!!

Боже милий , українська дівчина мала право відмовити виносячи гарбуза ,якщо не хотіла заміж за чоловіка і батьки це поважали.

Колись прочитала, що до приходу союзу, в прикордонні, українці не змішувалися з мокшанами. Могли бути поселення, але вони практично не женихалися між собою. Спочатку мені було дивно, оскільки я живу приблизно 150 км від Польщі і у нас в кожного другого є бабуся чи дідусь етнічні поляки, і так по периметру, окрім параші. Дізнавшись про снохачество, я зрозуміла чому. Який український батько, віддав би свою красуню донечку, якій він тяжко працюючи купляв одяг, вінки, стрічки, намиста, дукати, баламути, і згарди ціною в чотири-пять корів, за московита ? (знаючи про снохачество)

Мені здається , що від снохачества і пішла дідівщина , коли старший в будинку витворяє , що хоче , а всі інші безправні і мріють коли настане час , щоб стати старшим. Дякую за цікаву оповідь.

Дякую вам за вашу роботу.Ви праві:нічого спільного у нас з росіянцями немає. Тільки повітря,яким ми дихаємо,і то в Україні воно ліпше!

В далекі 80 - ті роки я зустрічалася з хлопцем, який мав російське прізвище Мєдвєдєв. Ми жили в маленькому містечку на Донеччині, в ті часи не дуже замислювалися , особливо молоді, хто є хто по національності. І от почала я помічати, що батько мого хлопця приділяє забагато уваги мені , особливо, коли мій коханий чимось зайнятий. Далі- більше. Коли мого хлопця призвали до армії, його батько став запрошувати мене то у парк , то до ресторану. Я відсікла всі ці пропозиції, тоді цей чолов'яга став писати моєму хлопцю , що я не варта його уваги , і хай спочатку отримає вищу освіту , а потім може закохатися . Не отримала підтримки від коханого, який вважав , що батько має рацію. Вийшла заміж за іншого і не шкодую про це. Бо невідомо , чим це могло закінчитися

Мне помнится, что я слышала от своих родителей в детстве( они разговаривали между собой) об одной тёте неподалеку жившей от нас, родственницей, что она спала со своим свекром. Это в Беларуси, где-то до войны. Так что мы более "близкий" народ с русским, многие не против теперь в рашку, пропаганда делает свое дело.Видите, пишу по-русски, обучили в школе. Когда-то в 80е ездили с отцом к его другу в Западную Украину на свадьбу, заметила, какое у вас уважительное отношение к женщине и к матери. Очень переживаю за вас теперь.