Про друзів Ми з подругою спілкуватися до початку повномасштабної війни, але після не було сенсу,бо вийшла її натура. Вона стала ждуном "руського міра" та почала писати гидоту в мою сторону через те, що я маю проукраїнську позицію. Тож я повністю розірвала з нею контакти та стосунки.Інколи війна каже більше про людину ніж мирне життя.

Як багато абьюзтвних стосунків між друзями.... Мене після двадцяти років дружби облили лайном, тільки через те, що я навчилась відстоювати себе і попросила заплатити за топливо, коли за її проханням їздила за нею на вокзал. І вона погодилась, але коли прийшов час розрахунку, я стала "дріб'язкова та жадібна", знаючи, що в мене величезні фінансові проблеми, і щоб заправитись мені довелось позичати гроші.... Дякую, вона показала своє обличччя.....

Важко прийняти, коли людина постійно тебе відкладає, як справу «на потім», а ти кожного разу виокремлюєш для вашої домовленої бесіди/зустрічі час З кожним роком все складніше заводити нові дружні стосунки🥲

Оо, таких історій купа, але одна з найважливіших, найважчих і можна сказати найсвіжіша це коли я розірвав усі зв'язки з найкращою подругою через те що вона залишилася жити в москві(вона жила там близько 7 років), і ні, вона не підтримувала росію і війну, але й навіть не засуджувала її... що ж, кожен вибрав свою сторону, і я прийняв рішення припинити спілкування

Мій єдиний друг, з яким ми довгий час жили разом, почав зустрічатися з моєю колишньою майже одразу після закінчення наших стосунків. При цьому він сказав мені про це коли вони були разом вже декілька місяців. Я знайшов в собі сили сказати йому, що це кінець і навіть не бачив його з тих пір (він сказав мені це по телефону). Пройшло вже декілька років. Спочатку було дуже важко та боляче, але зараз я навіть не памʼятаю його обличчя. Ця ситуація дозволила мені зрозуміти, що перш за все для мене значить дружба. Яким другом був я і кого міг називати своїм другом. Я щиро вдячний їм за цей досвід, всі ці думки та висновки, які мене супроводжували. Щиро бажаю їм щастя та успіхів, не тримаючи ніякої образи

"Я нічого не вирішую" одразу бан

Все ще переживаю, і зможу розповісти пізніше 😔 Сумно розуміти, що друзі чекають від тебе грошей, в складний для тебе час 💔

"Позич гроші" і "Давай бухать", ще безпричинний ігнор на пустому місці для набивання своєї значимості - такі якості мали мої колишні друзі. Можна позичити гроші, випити з другом або зрозуміти, що сьогодні він/вона був(ла) зайнятий(та), але, якщо це стало регулярністю, то до бісової матері. Ще, коли їм пояснюеш, не визнають чи перекручують факти. Потім дивуються, чого з ними не хочеться спілкуватись.

дружила майже з народження з подругою, її мати була моєю хрещеною, наші матері поступово охололи у дружбі але ми якийсь час ще тримали дружбу. я була ініціатором розриву через те, що вона не хотіла приходити на мій день народження бо в неї був запис на манікюр в цей час. вона казала мені перенести моє свято, яке я планувала заздалегідь, вона завжди знала дату мого дня народження. але чомусь в цей момент манікюр став для неї важливішим.. тоді я усвідомила яка вона насправді людина.

Якщо коротко, щоб не виписувати багато, основна причина, чому я перестала спілкуватися з кращими подругами - просто непотрібність їм. Коли у вас все добре, ви декілька років не розлий вода, підтримка, постійні переписки, зустрічі за можливості (вчитеся в універах в різних містах), а потім вони починають вас ігнорувати без причин, тоді як ви з усіх сил намагаєтесь підтримувати дружбу, шукаєте спільні теми, запрошуєте прогулятися і так далі... Який сенс продовжувати це, принижуватися, напрашуватися? Особливо коли вам не довіряють (хоча це ви б мали не довіряти, бо знаєте, що подруга розповіла ваш секрет іншій людині), коли ви пропонуєте якийсь рух вперед - піти в зал, подорожувати, і не знаходите ніякої підтримки, коли придумують тупі відмазки, аби не йти разом прогулятися, а потім ви бачите людину в сторіс спільних знайомих... Бажання і віра в дружбу відпадають. У мене досі є одна краща подруга, якій я можу все довірити, з якою є спільні теми (хоч вже і не так багато, як пару років тому, але все ж ми дорослішаємо, змінюємось), але ми з нею ніколи не бачилися вживу, бо познайомилися в Інтернеті і живемо в різних куточках України... Можливо, це і на краще, і в даному випадку відстань навпаки грає позитивну роль.

в неї народилась дитина і всі розмови починались і закінчувались з "Ми покакали!". В мене немає і не буде дітей, тому я поганий друг для тих, у кого вони є.... а це 100% мого оточення

Я розійшлася з подругою, коли зрозуміла, що відносини "дружба душа в душу" теж вимірюється в її голові грошами, яких вічно і всім не вистачає. Під час складного розлучення та війни вона запросила пожити в себе, і я була рада компанії близької людини, можливості не вертатись до батьківського дому. Поступово я зрозуміла і почала ловити натяки накшталт "а можна було б і платити за зйомку" (нагадаю, вона мене сама запросила, по дружбі)..і це ладно, але до того ж вона зробила з мене ворога народу в своєму будинку і спілкувалась здебільшого з іншою подружкою, яка просто визвірялась на мене без причини час від часу..Я з'їхала щойно рівень токсичності перевищив можливості мого терпіння. І більше не спілкуюсь з обома дівчинами. Гадаю в її очах я також була токсичною через реакцію на сильний стрес, але ми вже цього ніколи не обговоримо.

Я була дружкою на її весіллі, ми зробили дівич вечір в ніч перед весіллям, і це була жахлива ідея, бо в день весілля ми були страшенно невиспані, на наступний день після весілля я мала іти на роботу зранку і я мала добратися з її міста в моє це десь 100км, і через недосип і переживання про те чи встигну я доїхати на роботу вранці я була дуже знервована і погано себе почувала, Наречана крикнула мені щоб я усміхалася і в мене почався напад, я плакала і немогла зупинитися. Думаю я трішки зіпсувала їй день весілля і для себе зрозуміла що я би хотіла щоб моя подруга могла стати на моє місце теж і могла підтримати мене а не кричати на мене. І з тих пір ми почати спілкуватися менше. Потім вона розлучилася і переїхала в Польщу, але я про це дізналася з інстаграму. Я дуже її люблю і маю багато хороших спогадів про неї, але ми більше не близькі друзі, якщо я колись побачу її, то буду рада бачити.

Це насправді ініціювала вона. З її точки зору, я ставилася до неї дещо зверхньо (я ж скоріше заздрила їй) не поважала її спосіб життя, та віру. Зрештою вона вирішила, що простіше розірвати стосунки самій бо вони приречені заздалегідь. Вона мені це написала через два роки після свого раптового мовчання. Вона хотіла спробувати відновити спілкування. Фокус у тому, що за цей час вона встигла одружитися і на весілля я запрошена не була, нічого вона теж не сказала (про весілля я взагалі дізналася зі сторіс). Для мене це було досить болючим одкровенням, та чітким сигналом "ти більше не у моєму житті". Я не змогла змусити себе довіряти їй ще раз тому послала її. Можливо наша дружба справді була титаніком

Ми познайомилися с парою дівчат,таких самих найліпших друзів і стали дружити вчотирьох. Вона завжди ревнувала мене до інших моїх друзів,ображалась,якщо я хотіла зустрітись с кимось іншим. А сама,натомість, через пару місяців почала приділяти більше уваги тим дівчатам,повністю забиваючи на наше спілкування. Я тоді багато працювала,вона це знала і в мої вихідні находила багато причин не бачитися. Після того,як я написала їй що більше не бачу сенсу у нашому спілкуванні,вона виставила мене винуватою і сказала,що я кидаю її. Пройшло два роки,вона все ще дивиться мої історії в інсті без підписки

Не те щоб він був найкращим другом, але ми були досить близькі за рахунок того що він намагався якомога більше часу бути поруч зі мною, в решті решт ми дійсно стали друзями, мені подобалося проводити з ним час але не весь свій вільний час я готова була присвятити тільки йому, а більшість інших моїх друзів він дратував своєю поведінкою і неприкритими почуттями до мене, через які він поводив себе як людина, яка не поважає себе і опускався ще нижче і нижче намагаючись звернути на себе мою увагу в будь-який можливий спосіб... В якийсь момент я просто настільки втомилась від цього всього, що попрощалась із ним, сказавши що хочу жити своє життя без його постійного нагляду. І хоча я звикла до нього і вважаю що він насправді не погана людина, але його залежність від мене заважала жити нам обом. Він був закоханий в мене від самого початку, а я ніколи не змогла б відповісти взаємністю на ці почуття.. Втім я щиро рада що була його другом якийсь час і щиро вдячна за спогади які залишилися з тих часів

Мої друзі як піщинки в пісочному годинику з плином часу перетворилися на знайомих.

Навіть не знаю через що. Чи через ковід, або мої депресивні епізоди в 2021( херня порівняно з 2022), чи те що він одружився. Або ми змінилися не знаю. Але як би там не було хай живе щасливо. А я пам'ятатиму все хороше що було.

Я для неї була як "на всякий випадок" щоб про когось пліткувати. За всі роки нашої дружби вона не один раз мене принижувала і знецінювала і через це в мене комплекс того що я тупа. Врешті решт я обірвала наше спілкування на початку війни тому що вона слухала рос пісні та потрапила в погану компанію яка на неї погано впливала.

Я незнаю. В мене ніколи не було найкращих друзів, а так щоб хоча б трохи більше ніж просто знайомі - на пальцях рук можна перелічити.

Я переїхала та він ігнорував мене 6 місяців...це було давно, тому я написувала йому, щоб дізнатися , чому він мене ігнорує. Через рік як ми не спілкувалися, я написала йому вибачення за те що багато писала, та він теж вибачився, його аргументом було те що він грав у гру,і я йому заважала. Але я давно не ображаюсь на нього, бо розумію, дружба на відстані це не дуже. Я все ж сумую за ним, хоча розумію, що він змінився та інша людина((.....

Наша дружба тривала рівно половину мого життя. Останні 15 років. Він був зі мною коли я переживала важкий розрив стосунків, був коли почала усвідомлювати самотність кожної людини , був коли я втратила дитину. Я підтримувала його коли він пішов на війну, пережив поранення , потім складну автомобільну аварію. В нього нікого ближче за мене не було. І одного дня він написав мені повідомлення, що не хоче більше спілкуватися бо його зацікавленість, це лиш сексуальний потяг. А це жорстоко до мене на його думку . Так я втратила людину до якої приходила в найтемніші часи.

в мене була компанія друзів, яку "зібрав" по суті мій друг ще з дитинства. ми всі дружили багато років, було багато класних моментів. в останній рік чи може більше він деколи казав що йому треба знайти нових друзів і він нас покине. одного разу так і сталось, а компанія розпалась.

Я в кінці літа познайомилась з однією дівчиною, думала вона класна але після двох місяців спілкування я зрозуміла що вона не просто симпатизує радянському союзу(росії вцілому), вона хвора на всю голову. А я ще хотіла їй допомогти бо вона в депресії (хоча я теж в депресії, але я намагаюсь із неї вийти, а вона навпаки щакопує себе все глибше і глибше і глибше). Вона використовувала мене як психолога а на мою особистість і мої почуття їй відверто начхати( Як вона мені казала ''після розмови з тобою мені стає трохи краще і мені цього вистачає'' не задумуючись що коли їй ''стає трохи краще'' мені стає ''дужже гірше'' Їй було окей розказувати як їй подобається якісь серіал(звісно ж російсткий) знаючи що я НЕНАВИДЖУ москалів. А потім давила на жалість кажучи якаж вона погана подруга. А і ще, восени коли ми гуляли на вулицу і поряд не було нікого, вона почала перечислювати способи як можга мене вбити(це був перший і останній раз коли ми гуляли) Зараз я вже їй не пишу але всеж іноді їй відповідаю. Я не знаю, вона вона меге лякає як особистість, але у мене взагалі ніяких друзів нема тож мені важкувато повністю припинити спілкування (не зважабчи на те що у нас жодних спільних інтересів і цінностей, а пише вона лише щоб пожалітись або розказати про свої маніакальні захоплення).

я обірвала дружбу з усіма з ким дружила, бо вони не хотіли переходити на українську та казала какаяразніца. Зараз я маю кількох укрїномовних друзів,й думаю цього навіть достатньо 👍🏻

Моя краща подруга, так вся патріотка, старша за мене, в ней синочці вже 27. Я живу у окупації, у Киримі, вона у Одесі. Так от, після повномасштабного вторгнення ми ще зо два місяці менш активно спілкувадись, а потім виявилось, що мене заблоковано на фейсбуці, у ватсапі та вайбері. Я трішки прих......ла. Потім від спільних знайомих дізналась, що вони з синочкою чкурнули до Канади, до її батька. Синочка здоровий й цілком клієнт тцк, й я завжди собі всі роки війни та окупації, з 14 року, ставила питання: а чому в такої патріотки синочка не йде захищати Україну? Але швидко відганяла ці думки від себе. Ну ось, повномасштабне викрило всіх типу патріотів. Ну й вони заможні люди, особливо батько її сина. Але донати на ЗСУ.....ні, про таке від них не чула. Проте квартиру дорогу для синочки та ремонт дорогий в ній татусь влаштував. Подруга надсилала світлини. У 18 році це було. Я ще тоді подумала: ого, під час війни. Й їй норм було, хоча інших за розкіш під час війни вона засуджувала. Короче, такоє. Було неприємно, але нічого, проте наразі все стало на свої місця.

Нас було троє. Ми подружились, коли нвм було по 10 років. Насправді я була тою, хто з'єднував їх двох. Після того, як я переїхала в іншу країну вони стали спілкуватись менше. Кінець дружби з однією з них прийшов через те, що вона почала поливати брудом іншу. Я знала, що в іншої були проблеми з чоловіком, що він її зраджував, але вона пробачала і хотіла зберегти цей шлюб. Подруга А почала розповідати мені, що у другої повно коханців, що вона несерйозна, що вона не заслуговує на такого чоловіка. Я не вмішувалась до тих пір, поки вона не сказала мені, що тепер у другої подруги соц. служби можуть забрати дітей, тому що вона кидає їх наодинці і їздить до коханця, а діти залишаються самі голодні і холодні. І тут я вирішила поговорити з подругою Б, адже злякалася за дітей. Вона скинула мені переписку подруги А і свого чоловіка. З інтимними фото. Насправді у них не було сексу, але подруга А намагалась його звабити і розповідала, що він заслуговує на краще. Двадцять років дружби закінчились через те, що вона захотіла потрахатись з чоловіком іншої подруги. Я не змогла це перетравити. Коли вона написала мені чергове повідомлення, в якому в чершовий раз поливала брудом нашу спільну подругу, я просто порадила їй дивитись на себе і не вмішуватись в чужу сім'ю. Це було моє останнє повідомлення. Ми не спілкуємось уже років 5

вона фліртувала з моєю дівчиною та обговорювала мене за спиною, кажучи про мене різні огидні речі

Найближча подруга кількох років в якийсь момент почала вірити в теорії змов, причому дуже серйозно. Наша дружба ще якийсь час трималась попри те що ми не погоджувались про дуже базові речі (вона щиро не могла зрозуміти чому я не визнаю що нас у всьому обманює «світовий уряд» й що земля є плоскою). Закінчилось це тим що я дотримувалась карантинів коли почався ковід (я живу в країні де вони були жорсткими й у мене вдома старші батьки яких я не хотіла заразити тоді коли багато людей їхнього віку помирало), а вона це сприйняла особисто мовляв я просто не хочу з нею бачитись. І припинила читати мої повідомлення. Відтоді ми не бачились

Напевне ми змінилися.

Остання історія жесть... Противники абортів часто абсолютно поїхавші... В мене колись в школі була подруга, наче дуже міцно дружили ще з дитсадка, постійно гуляли разом, щось вигадували. Навіть попри те що батьки мене насильно почали водити в секту і всіляко забороняли "мірскіє" контакти, наша дружба протрималась до 5го класу... А потім вона просто перестала зі мною навіть здороватися... Це остаточно зруйнувало будь яку мою соціалізацію... Іноді ми десь перетиналися, пару раз гуляли коли вона вчилась в університеті і іноді була вдома... Але як би я не намагався писати, підтримувати діалог - все марно... На початку широкомасштабної війни ми списались, але знову це на рівні шо там у вас і це було зовсім не довго... Як би я не намагався раніше просто написати, поговорити - наче зі стіною... А тому я не бачу сенсу більше писати їй, та і їй самій то не треба очевидно. Ну а один мій знайомий мав наче як нормального друга, дружили зі школи.. Але потім прожили разом, щоб дешевше було. І при настільки близькому контакті виявилось що це брудна, тупа людина з максимальною токсиною маскулінністю, яка нерідко бухає, приводить гучні компанії не попереджаючи і який банально не хоче розуміти почуття того мого знайомого.. Тепер більше не спілкуються вже кілька років.

Наприклад кажеш сувору правду. Типу: тобі під 40, ти живеш з мамою, ніколи не працював на роботі, постійно сидиш в тік ток і робиш виключно прутню …майже нічого толкового

Моя на той момент ЛП: Мені мама заборонила з тобою дружити. Мені здається вона просто більше не хотіла зі мною дружити (і якщо це так то краще б їй було так і сказати)

основні причини: 1. у мене загалом було зросійщене оточення і я сама ще на той момент була також російськомовна. але у мене зʼявилась чудова україномовна компашка, я з ними зрусофобилась що капець і ті зросійщені друзі стали для мене просто знайомими 2. у нас надто різні погляди на різні речі. хоча думаю, що якщо ми з людиною говоримо різними мовами та/або вона сповживає російський контент - то ми вже надто різні на мою думку

А я просто перестав. Якось розійшлись і все

Що таке "друзі"?

окуєть історії 😬

"Ти до росіян така расистка. Не всі винні" Після цього тупого речення я завершила спілкування з нею

Припинила бути "жилеткою"

Я не підпишусь і не поставлю лайк поки ви не перестанете вкінці відео говорити про російську озвучку, яку я ніколи не чув. Досить рівнятись на все російське і стежити скільки вам ще залишилось щоб перегнати якийсь російський канал 🤦‍♂️