У виставкових залах Інституту досліджень бібліотечних мистецьких ресурсів Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника організовано виставку старовинних вишивок «Пам’ять роду» з села Лучиці на Львівщині. Жіночі і чоловічі сорочки, спідниці, запаски, штани, камізельки і рушники, переважно з початку ХХ ст., знайомлять глядачів із різноманітними кроями, візерунками, барвами, техніками вишивання, поширеними у селі. Сучасні витвори з початку вже ХХІ ст. продовжують мистецькі традиції. Велику частину експозиції займають різночасові фотографії, на яких зафіксовані селяни, їхні родини, які мріяли про незалежність, боролися за свою ідентичність, зберігали традиції і памʼять свого роду. Вони розкривають історію села, історію України.
У 2004 р. Світлана Олесько, завідувачка Народним домом села Лучиці, вирішила організувати виставку старожитностей рідного села. Вона вивчала його історію, збирала документи, світлини і традиційні місцеві вишивані візерунки, якими прикрашали сорочки, запаски, камізельки, спідниці, рушники та інші предмети побуту.
Ентузіазм С. Олесько спонукав односельчан пригадати давню любов місцевих жінок до вишивання. Колись вона проявлялася у майстерності кожної з них придумати власний неповторний орнамент. А зараз у всіх з’явилося бажання збагатити давні традиції, наповнити їх новими елементами, знаками і символами. У цьому велике значення колористики. Так сформувався лучицький орнамент, у якому стилізовані тваринні і рослинні мотиви дивовижно поєднуються з геометричними елементами. Крім того, він вражає яскравістю барв. Не менш важливим для жінок був і крій сорочки, який вражає оригінальністю ще більше. З початком ХХ ст. у селі Лучиці стали поширеними рушники з сюжетними композиціями.
Результатом багатолітньої кропіткої праці С. Олесько стала створена в Народному домі Кімната-музей з багатою збіркою унікальних експонатів, які захоплюють майстерністю вишивальниць давно минулих часів і є натхненним прикладом для молодого покоління. Нині все актуальнішою стає популяризація вишивки села Лучиці. Галина Забавська, у якої тісні родинні зв’язки з селом, своїм обов’язком вважає розкриття краси та унікальності вишитих речей односельчан. Для неї дуже важливо зафіксувати у лучицькій вишивці все до найменших деталей. У своїй праці вона багато часу приділяє долі людей, творців неповторного мистецького осередку. Так і виник проєкт зі створення власного бренду Craft&Relax, під яким друкують буклети з фото старовинних сорочок і рушників. У кожному з них авторка подає історію однієї сорочки, ім’я майстрині, яка створила її на початку 1930 років, і прижиттєву фотографію вишивальниці. Важливими елементами буклету є опис крою, схема для відтворення вишивки, ключ до схеми, світлини сорочки та окремих її частин. Так автори спонукають досліджувати свою історію та культуру, зберігати і відтворювати давні візерунки, давати їм нове життя. Не зупиняючись на досягнутому, Г. Забавська ініціювала виставку у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В. Стефаника, на якій представлені не лише зразки з колекції С. Олесько, але й неповторні екземпляри, які зберігаються в родинах вишивальниць.
На виставці експонуються 29 жіночих сорочок 1910-1940 років, які вражають різноманіттям тканини, крою, а найбільше - орнаментами. Поряд із ними представлені давні фотографії жінок, яким належали ці сорочки, та короткі історії їхнього життя.
Окреме місце на виставці займають 16 чоловічих сорочок. Орнаменти на них відображають молитву матері до Бога про сина, дівочі мрії про майбутнього нареченого, а також любов дружини до чоловіка.Серед експонатів виставки представлені також камізельки та запаски, які є невід’ємними частинами цілісного образу. Як і на сорочках, на них багата вишивка з використанням шовкових ниток, леліток,
бісеру і склярусу. Цікавим є унікальне плетіння на запасках, майстринь якого, на жаль, уже не залишилось, і знань із виконання цієї техніки ніхто не перейняв.
Виставку прикрашають більше ніж 40 вишитих рушників, багато з яких привертають увагу патріотичною символікою. Незважаючи на переслідування й утиски режиму, жителі села Лучиці вишивали на них молитву до Бога за Україну, слова Гімну України у жовто-блакитних барвах, Тризуб, золотих левів з коронами. У кожному рушнику вони відтворювали любов народу до України, прагнення багатьох поколінь до незалежності, мужність і незламність простих людей, а також бажання зберегти памʼять про національну ідентичність.
Висловлюємо щиру подяку всім, хто долучився до організації і проведення виставки: Світлані Олесько, Галині Забавській, Ірині Демчук, Олі Буряк («Світ льону») і студії Юрія Мельничука. Окрема подяка - дирекції і працівникам Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника.
Експозицію можна оглянути з 12 лютого до 29 березня 2024 р., у будні, з 12.00 до 16.00 (вул. Бібліотечна, 2), попередньо зареєструвавшись за адресою: rilarlviv@gmail.com.
Кожного вівторка о 15. 00 - кураторська екскурсія.