Сьогодні ще раз звернуся до євроінтеграційної теми. Але, на жаль, із менш приємного приводу, ніж позавчора. Рішення (з явним авансом для цієї укрвлади) про запуск процесу переговорів про приєднання до ЄС викликали виключно позитивні емоції, попри те, що є вже сумний і дуже повчальний для України приклад Туреччини, що, якщо рухатися в протилежний бік, то можна не дійти ніколи. Серед майбутніх ризиків ще тоді відмітив умисно законсервовану й роздразнену проблему 11 вимог від Угорщини. Про них знали і рік, і два тому. А у вересні минулого року вони були офіційно представлені Єврокомісії при розгляді українського питання. Про це знали в українській владі всі. Про це публічно сповіщала голова комітету з питань Євроінтеграції Іванна Климпуш-Ценцадзе. Наполягала, що треба негайно розпочинати переговори, йти на якісь поступки, знаходити компроміс в угорців. Тим більше, що половина пунктів були зумисно завищені й непринципові для Будапешта.
Укрвлада, натомість, публічно відмовилася вести переговори, потім влаштувала три чи чотири провокації проти Угорщини з явною метою добитися зриву процесу руками Орбана. А коли так не сталося, то раптом пішли контакти й такі поступки з боку завгоспа… Так-так, переговори з міністром закордонних справ Угорщини Сіярту вів не наш міністр, а «умивальників начальник і мочалок командир». Отже, угорці почули про таку готовність завгоспа й за сумісництвом крота прийняти все, що аж у Сіярту щелепа відвисла. Вони ж частину пунктів поставили лише для торгів, щоб до переговорів підвищувати ставки. Реально щось подібне вимагати було б цілковитим безглуздям! А Київ - «баришня лягли і просють».
Отже, усе докотилося до стану, коли до 25 червня за обопільною згодою угорські неприйнятні вимоги були включені в переговорні рамки, чого не могло й не мало статися! Єдине, досі ми знаємо лише перелік цих вимог, але не знаємо, чи всі і які саме повністю увійшли в рамки, а які залишилися більш вільними зобов’язаннями. Тому наводжу тут усі із своїми коментарями. Зрештою, це й не має значення, бо досі ще чомусь не засуджена віце-прем’єр Стефанішина публічно й офіційно від імені уряду пообіцяла, що «Україна у межах євроінтеграції виконає 11 пропозицій Угорщини щодо прав нацменшин … ми щиро віддані наміру вирішити та на цій основі повністю втілити 11 питань».
А виконати їх у такому вигляді в принципі неможливо. Взагалі! І, враховуючи весь перебіг подій від вересня минулого року, я, при всьому бажанні, не можу знайти іншого пояснення таким діям, як операцією зі зриву євроінтеграції чужими руками. Щоб потім кричати: ми ж старалися, а це кляті Угорщина та ЄС нас не пускають. А… І ще Порошенка якось до цього приплести, хоча він якраз ще в листопаді пробував зустрітися з Орбаном, щоб розв’язати проблему й знайти компроміс. Але кротам потрібен не компроміс чи прогрес у переговорах. Їм потрібен тупик…