Про кота
З неба дощик накрапає,
Парасольку відкриває
Хтось, а хтось відпочиває..
А мене діра "ховає"!
Мерзну в дірці близ підвалу.
Тут людей завжди навалом,
Але всі вони байдужі.
Чи мене полюблять, друже?
Тут не хочеться стирчати.
Я готовий вік кричати,
Щоб всередині будинку
Опинитись на хвилинку!
У під'їзди не пускають,
Підійти не дозволяють!
Чим я гірший цуценяти?
От цього мені не знати.
Я у пошуках відради,
Не несу з собою зради!
Тільки ніжність та турботу,
Та, коли ідуть з роботи,
Чи стомились, чи навмисне,
Як закон: мене хтось трісне!
Пне ногою, як бляшанку...
Все ще мрію про лежанку.
Все ще мрію про кімнату,
Про яку казала мати,
Про любов і про людину
Мрію кожен день невпинно.
Мерзну в дірці під будинком...
Кине хтось шматок хлібинки,
Вдасться пташку вполювати -
Буде привід святкувати!
Дощ дістане, де не буду,
Та про мрії не забуду!
Вірю в краще, сподіваюсь...
І від кроків прокидаюсь.
Біля мене зупинились
І нікуди ще не ділись
В чобітках червоних ніжки -
Ще гарніші, ніж у кішки!
Хтось поніс мене додому,
Це була щаслива втома!
Зізнаюсь, я хвилювався,
Та було, як сподівався!
Жив в теплі (яке це чудо!),
Знав, що так і далі буде.
Маю їжу я і постіль.
Що це сон, боюся й досі.
Всі мене тут обіймають
І харчують, доглядають.
Мав раніше водний полох...
Дощ тепер мені не ворог!
Як чудово бути в домі.
Не біжу, а йду поволі.
Не полюю ні на кого -
Всім котам таку дорогу!
Руки ви не опускайте!
Якщо впали, то вставайте!
Вірте в краще, йдіть до нього,
Полишайте всі тривоги!
Сподівайтеся, цінуйте,
Ви тварин своїх цілуйте!
Йдіть вперед, прошу, не стійте,
Головне - побільше мрійте!
30.08.2022р.
Павлової Марії