Трагічні долі українських письменників радянського періоду. Всі, всі зазнали тортур або фізичних, або моральних. В обох випадках це знищувало особистість, знищувало творчість.

Заслухалася. Укотре. Дякую, що повертаєте українцям чудових митців. Після Ваших розповідей завжди з'являється бажання перечитати твори наших класиків. А у молоді з'являється бажання прочитати ВПЕРШЕ!!! Я спостерігаю, як молодь, нехай і не так масово, як би хотілося, починає читати українських класиків. А зарубіжних шукають тільки в українському перекладі. Щиро вдячна за Вашу величезну просвітницьку роботу, щирість та емоційність, з якими Ви щедро ділитеся своїми знаннями з усіма небайдужими до української літератури.

Дякую за розповідь. Болюча, та нема не те ради.

Неймовірна розповідь, Неймовірний Яновський. Вам сил і натхнення!

Дякую Вам за Вашу працю , за щирість , за правдивість , за висвітлення всіх сторін письменницької праці і життя літераторів . Я передивилась всі Ваші відео . Ще раз кажу : " Велике Вам ДЯКУЮ! "

Це в нас уміють -- відсісти подалі від того, на кого може впасти немилість "хазяїна".

Спасибі хоть трошки ,але взнаємо життя наших літераторів

Цікава зворушлива історія долі письменника. Про ті часи важко думати, і чути... трохи соромно ... І не до кінця можна усвідомити. Я маю на увазі реалії того часу. Людська пам'ять надто коротка... Бажан плакав? Мається на увазі, що він не витруїв людське з душі?

Було цікаво. Дякую Автору.

Я випадково відкрила Ваш канал- велика Вам подяка за просвітницьку діяльність, нічого, нічого нам в радянські часи не розповідали, навіть лірику Франка не проходили в школі- і чому тоді дивитися , що створювалася легенда відсутності української літератури , а якщо і з’являлися книги то більшостю на російській мові . Але маю велику надію на відродження пам‘яті та розвиток літератури. Все буде Перемога і Україна .

Дякуємо за таке важливе і цікаве відео!

Дякую Вам, що виносите на сонце перли нашої літератури з нетрів забуття

Дякуємо Вам !Це правда , сумна , але правда …..💙💛

Дякую, Вам , за Вашу поацю , за Ваші енцеклопедичні знання!

Вельмишановний Степане Васильовичу! Кілька тижнів тому я випадково (точніше, невипадково) натрапила на Ваш KZfaq-канал, і наші з сином вечори заяскравіли відкриттями нових барв і сенсів у тлумаченні історії української літератури. А при тому ще Ваша пристрасність, енергетика і харизматичність лектора (мабуть, така була у Зерова) робили перегляди щоразу двох блоків (від самого початку каналу) інтелектуальним перфоменсом. І от тепер, у ці трагічні і величні дні, коли перед нашими очима розгортається біблійна історія, коли згадуються тичинівські рядки "По кривавій по дорозі ми йдемо у світ", під протяжні завивання сирен і розкоти не грому, а відбитих рашистських ракет у Гостомелі і Бучі, в затемненій кімнаті київської квартири вечорами вмикаємо Інтернет, і щоб не здригатися від вибухів, продовжуємо слухати і дивитися Ваші блоги. Якою тяжкою ціною завойовується наша свобода і формується самоідентифікація українців, а могло бути інакше, якби ми знали нашу історію і нашу літературу, застороги великих її пророків (я особливо тут виокремлюю Маланюка з його інвективою малоросійства в "Книзі спостережень"). Хоча була купа чинників - історичних, соціально-політичних, психологічних, які перешкоджали самоідентифікації нації шляхом вивчення її історії та літератури. Ваші блоги сприяють такому просвітництву, я всіляко поширюю їх серед своїх друзів і радила б шкільним викладачам долучити їх до уроків української літератури. А ворога ми вже перемогли, бо незнищенний наш дух ,"що тіло рве до бою", а також "онтологічний оптимізм" українців, про що переконливо писав філософ С.Б. Кримський. Після закінчення нашої Визвольної війни неодмінно замовлю Ваші книги.

Пристосуватись,адаптуватись, конформуватись,вислужитись, навіть переродитись( чи - виродитись?) і залишитись з покаліченою душею,але бути,жити( принаймні- фізично), чи не бути,загинути? Бути,чи-не бути? Дай Боже,щоб перед кожним з нас не стояв такий вибір,як перед українсь- кими письменниками радянської доби!

Щира вдячність за ваші відео. Слухається на одному диханні. Надихаюся вашою любов'ю до літератури, запал, з яким ви розповідаєте, створює неймовірну атмосферу

Щиро дякую

Міцного Вам здоров’я і творчих успіхів

Дякую за грандіозну роботу!

Дякую, Друже. Проблема в тому (окрім усіх інших проблем сьогодення), що нашою мовою немає кому читати. Українці не читають. Такою є правда.

Друзі, підтримуйте мій ютуб-канал! Також рекомендую придбати мої романи про письменників (Стефаника, Винниченка і Тесленка), а також есеїстику «Гіркий світ, солодкий світ» і роман про Україну 50-их років «Пальці поміж піском» . Пишіть мені у месенджер, хто бажає мати книжки з автографом: facebook.com/messages/t/100003069824999/

Якби ж то можна було на кожне ваше відео підписатися)) Бо хочеться багато разів вам подякувати. Дуже цінно і цікаво

Завше ц1кава Опов1дь 1 поставь неперес1чна, щиро дякую!

"Бідний Юра, в кінці життя він почав писати по руськи ", співчуває Довженко. Коротко, але відчуваєш атмосферу

Чергова поламана доля

Дуже мало знаємо про українських письменників... Суджу по собі,адже вважаю, що я не остання людина,яка цікавиться літературою. Думається,яка непіднята цілина,яке поле для творчості- незняті фільми про наших українських письменників! Які б це могли бути шедеври, яку пізнавальну і виховну роль могли б вони виконати для підростаючого покоління українців! А потім,коли згадаєш,як бездарно це може бути зроблено,коли за справу візьметься не майстер,не талант...То й смуток огорне душу- може,краще-не варто?

Корисно та цікаво, дякую. Трішки зауважу - робіть все трішки динамічніше, іноді з жартами навіть.

Дуже цікаво. А Бажану не позаздриш: дуже важко жити з почуттям провини

Цікава розповідь. Напевно, немає жодного українського письменника, якого б не сплюндрувала радянська влада. Той режим не давав навіть людям думати по-своєму. Треба усім було дути в одну дудку. І чому тепер дивуватися росіянам, які вірять і терплять свого навіженого вождя?! Вони не знають, що таке свобода.