(Старовинний духовний вірш, псальма)
Духовні вірші і псальми - об'ємна спадщина духовної культури, епічної творчості. Вони становлять проміжну ланку поміж фольклором та літературою з найдавніших часів їх становлення і відображає типову для слов'янського світу тривалу епоху двовір'я - язичництва та християнства та процес поступової його християнізації.
Темою духовних віршів і псальмів є переспіви біблійних сюжетів про створення світу, наприклад, “Голубина книга”, “Плач Адама”, “Про Лазаря”, євангельських - “Христові муки”, “Плач Богородиці”, “Олексій, чоловік Божий”, “Георгій Побідоносець” та інші. Духовні вірші та псальми здавна входили в репертуар епічних співців - калік-перехожих, мандрівних богомолів. В Україні духовну епіку залюбки співали кобзарі та лірники.
*****
Один з найдавніших інструментів українського народу - гуслі відомі в багатьох народів світу і своїм корінням сягають у часи Старого Завіту. Гуслі бачимо в різних варіантах художніх зображень царя Давида та інших святих або пророків. Вони часто виступають не лише інструментом, необхідним для акомпанементу псальмів, а й символічним уособленням мислення, думки.
Найдавніші відомості про побутування гусел у східних слов’ян належать до VI ст.
Першим свідченням наявності гусел на території Київської Русі є «Слово о полку Ігоревім» (XII ст.):
Да той, браття, наш Боян
Тож не десять соколів він на лебедів пускав,
А свої літучі персти він на струни накладав,
І живії струни славу самі грали тим князям
*****
Виконує Василь Кирилич (Гуслі/Гусла)