Сайт: solutio.com.ua
Телефон: 063 202 10 68
Стаття 172-11 КУпАП
Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб - тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк до п’яти діб.
Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, - тягнуть за собою арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.
Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб, - тягнуть за собою накладення штрафу від сімдесяти до ста сорока п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до семи діб.
Діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста сорока п’яти до двохсот вісімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від семи до десяти діб.
СЗЧ, вчинене військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб, військовослужбовцем - контрактником, мобілізованим, а також військовозобов’язаним та резервістом під час проходження зборів - тривалістю до десяти діб є адміністративно караним діянням та тягне за собою накладення штрафу або арешт з утриманням на гауптвахті (ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Варто уваги:
суб’єктом правопорушення/злочину за вказаним статтями завжди є лише військовослужбовець. До особи, що не має статусу військовослужбовця, не може бути застосовано відповідальність як за СЗЧ, так і за дезертирство, а тому особи, що ухиляються від проходження строкової служби, зокрема, не з’являються за викликом у військомат, не можуть вважатися винуватими. Такі дії повинні бути кваліфіковані за статтями 335, 336 КК України - ухилення від призову на військову службу. Або ж за 337 КК України - у випадку ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів.
мета як СЗЧ, так і дезертирства одна - ухилитися від військової служби, тобто особа повинна діяти з прямим умислом і цей умисел має бути доведений в суді.
СЗЧ здійснюється з метою тимчасового ухилення від служби, а дезертирство назавжди.