Я сумую за кок....м.
Тому що не воїн, не герой -
а людина.
Єкономікою нестачі,
Спартанським вихованням -
Спільне лихо шахрайськи найкраще,
Коли я знаю шо взайма.
Я за сенсом сумую повстанським,
Повстаю тут бажанням нормальності.
Щоб не йшли ви до біса вранці -
Всупереч своїй скандальності.
Я кохання - космічною почестю,
Похвилинно запрятав у домі.
Я байдужість вважав би злочином.
І я доти нестрачена совість.
І я доти не втрачена мрія.
Аж допоки мій сум кок...м.
Промовляє до мене -
Все нормально -
Людино!