Я смакую життя, смакую,
Як морозиво чи кавусю.
Це мистецтво, - собі міркую,
І мистецтву цьому я вчуся.
Вчуся бачити промені світла
Навіть в темряві непроглядній,
Чути шепіт дерев і вітру
Попри відзвуки другорядні.
Я смакую життя щомиті:
Сяйво місяця й зір магічне,
Аромати незірваних квітів,
Теплий погляд і дотик ніжний,
Сонця посмішку дивовижну
Чи цілунок його на щічці.
Я смакую життя неспішно
І радію цій дивній звичці.
Автор вірша - Людмила Плєвако