Спасибо от тех, кто недочитал в школе!

Отличные передачи, спасибо вам большое. Смотрю и плАчу....

Спасибо

Спасибо!

Какая может быть связь между Лениным и репрессиями духовенства в конце 30х?

очень помогает каждое видео спасибо )

Очень понравилось!

Очень интересно

👍

Как-то рано про репрессии, в начале 20-ых годов только формировался СССР как государство

Спасибо большое!

Клëвый галстук

не понимает, что такое культура. Несколько раз подчеркнул, классовую борьбу, ми не разу не сказал, что цель культуры как раз в классовой солидарности, появлении советской нации, и классовая дружба народов мира. говоря по простому, цель - показать что такое справедливый человек, настоящий мужчина, творец и защитник. Если бы сравнил с современным искусством, то стало бы понятнее.

Блин. Теперича ведь совсем культуры нет... Советское кино и современное к примеру...

К современной творческой интеллигенции такие же требования, только уже капиталистической формации. Попробуй напиши или сними что-нибудь о классовой борьбе или пролетариате!🤦‍♂️

А можно в письменном виде?

Масове искство тоди би вчиль Марксизма тепер просто масве понтне и интрсне очин болшму колчству лудй

Сиво 4 клса си матимут кажи .1 Бабшка по мами маль лишу 3 класа .Бабшка по тату зато мала више обрзваний

Дажи посль цензри ви СССР соще насльй йаке живе псть СССР стрнх нирзмиюут минси цинзуру

Типичный красный историк,восхваляющий радикалов захвативших власть в 17 году и очерняющий Российскую империю.

не могу согласиться с мнением о том, что большинство крестьян были безграмотными. на самом деле, они знали древнерусский, дореволюционный язык очень хорошо: знали кучу пословиц, поговорок. просто их язык был архаичнее, чем язык в городах. вообще крестьян назвали безграмотными сами советяне, введя свой какой-то совершенно другой непонятный язык с сокращениями без ятей и ерей, который вообще мало кому был понятен. эта ренновация языка воспитала целое поколение людей, которые и старым языком пользоваться не могли, и освоить новый им было очень сложно.

XX століття Україна 1900 - і наступні роки. Цензура вилучає з текстів такі слова, як «козак», «москаль», «Україна», «український», «Січ», «Запоріжжя». 1903 - заборони ромови українською мовою. 1908 - оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії. 1910 - наказ Столипіна- закриття всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів. 1911 - постанова VII дворянського з'їзду у Москві про виключно російськомовну освіту й недопущення уживання інших мов у школах Російської імперії[7]. 1914 - заборона відзначати 100-річчя Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси[7]. 1914, 1916 - кампанії помосковщення у Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви[7]. 1918 - захопивши Київ, московсько-більшовицькі інтервенти за кілька днів розстріляли 5 тисяч осіб, які розмовляли українською мовою, носили український національний одяг або у кого в хаті висів портрет Т. Шевченка[7]. 1919 - більшість білогвардійських газет на півдні Росії «заборонило існування» України. 1922 - проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур - міської (московитської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша[7]. 1924 - закон Польської республіки «Lex Grabski» про обмеження вживання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях[7]. 1924 - закон Королівства Румунія про зобов'язання всіх «румунів», котрі «загубили материнську мову», надавати освіту дітям лише в румунських школах[7]. 1925 - остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові[7]. 1926 - лист Сталіна «Товаришу Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації»[7]. 1933 - телеграма Сталіна про припинення «українізації» і знищення більшості українських письменників. З українського правопису вилучено літеру «Ґ»[7]. 1933 - скасування в Королівстві Румунія міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців[7]. 1934 - спеціальне розпорядження міністерства виховання Королівства Румунія про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського народу» всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи української мови[7]. 1938 - постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік й областей»[7], відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У. 1947 - операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхнього ополячення[7]. 1958 - закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів[7]. 1960-1980 - масове закриття українських шкіл у Польській Народній Республіці та Соціалістичній Республіці Румунія[7]. 1961 - XXII з'їзд ЦК КПРС проголосив політику «злиття націй», що, по суті, означало тотальне зросійщення народів СРСР[7]. 1962 - репресії проти захисників української мови[7]. 1970 - наказ про написання дисертацій виключно російською мовою[7]. 1972 - заборона партійними органами відзначати ювілей музею І. Котляревського в Полтаві[7]. 1973 - заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда»[7]. 1974 - постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти - радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію[7]. 1978 - постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»)[7]. 1978 - на Чернечій (Тарасовій) горі у Каневі спалив себе Олекса Гірник (з Калуша) на знак протесту проти русифікації України[7]. 1983 - постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»)[7], яким зокрема введено виплату 16 % надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення помосковщення. 1984 - початок в УРСР виплат підвищеної на 15 % зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української[7]. 1984 - наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову[7]. 1989 - постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної»[7]. 1990 - прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної[7].