П’ЯТЬ СТАДІЙ ГРІХА
Чеснота чистоти і святості - це не свобода від спокус, а перемога над спокусами, - говорить св. Тереза з Калькутти.
Як за тілами слідують тіні, так і за виконанням заповідей Божих - спокуси, бо ніхто не ввійде до Царства Небесного без боротьби зі спокусами (св. Антоній Великий).
Перш ніж людина вчиняє гріх, вона зустрічається зі спокусою. Людина може піти за спокусою або ж боротися з нею. Піти за спокусою дуже легко, а от боротися з нею, потребує зусить, відваги і терпіння. Є п’ять стадій від спокуси до прямого вчинення гріха:
1) Перша стадія - коли людині прийшла гріховна думка, ця думка ще не є гріхом, це спокуса, спокуси приходять всім, навіть святим.
2) Друга стадія - коли людина затримала цю думку, і починає її розвивати у своєму серці.
3) Четверта стадія - коли людина прийняла рішення вчинити цей гріх.
4) Пята стадія - це свідоме вчинення гріха.
5) Шоста стадія - коли людина вирішила повторити цей гріх. Повторюючи певний гріх, людина потрапляє в залежність.
На будь-якій з цих п’яти стадій гріха, людина може зупинитись. Найкраще, вступити в боротьбу зі спокусою, коли прийшла гріховна думка, і зупинити її на першій стадії, тут чекати не треба, інакше вона буде рости далі до вчинення і повторення гріха. Повторення гріха призводить до пристрасті, яка зв’язує і поневолює нас. Вийти з цього неможливо без ласки Божої.
Зі спокусою треба поводитися, як з іскрою, що падає на наш одяг. Таку іскру ми якнайшвидше стріпуємо (св. Альфонс).
Всі люди мають певні пристрасті, залежності, як алкогольна залежність, так і залежність обмовляти, нарікати, звинувачувати. ¬
Диявол не припиняє спокушати людину, але якщо ми міцно вкорінені у Христі, якщо ми не приймаємо ворожих навіювань, тоді наше серце очищається, демон не має над нами влади: Бог безмежно сильніший від злого духа. Серце людини, в якій живе Христос, перетворюється на піч, на «неопалиму купину», і яка б зла думка не потрапила в її серце - все згоряє в Божественному вогні.
Варто пам’ятати й іншу істину: наше «я» - наш найбільший ворог у духовній битві, до якої ми покликані - воно всередині нас. Без співпраці нашого «я» злий дух нічого не може зробити. Тому святий Петро застерігає: «Будьте тверезі, пильнуйте, бо ваш ворог диявол ходить, як рикаючий лев, шукаючи, кого б пожерти. Опирайтеся йому, твердою вірою. Знайте, що через такі ж страждання проходять ваші брати і сестри по всьому світу» (1 Петра 5:8-9). Бо справа в тому «щоб нас не перехитрив сатана, бо його задуми нам добре відомі» - каже апостол Павло (2 Коринтян 2:11).
Розглянемо приклад, Юдиної зради.
Ця подія показує, наскільки глибоко зваженим було рішення Юди. Це не був вчинок, викликаний одним сильним емоційним імпульсом. Ні. Юда все обдумав, вирішив зрадити Ісуса і пішов до первосвящеників, від яких чекав плати. Якби Юда діяв під впливом миттєвого емоційного імпульсу, він міг би змінити своє рішення, на якомусь етапі, коли емоції б вщухли. Однак він діяв не на емоційному пориві. Він діяв «холодно» і послідовно, слухаючи сатану, який увійшов у нього (Луки 22:3). Тому, свідомо і добровільно погодившись зрадити Ісуса, «Юда шукав нагоди, щоб видати Його їм без відома натовпу» (Луки 22:6).
Свята Фаустина Ковальська розповідає у своєму щоденнику. Під час адорації на сорокаденному набоженстві Господь сказав мені: Дочко Моя, напиши, що мимовільні провини душ не стримують Моєї любові до них, ні не заважають Мені єднатися з ними, але навіть найдрібніші добровільні провини тамують Мої ласки і такі душі не можу осипати Своїми дарами.
Тобто, якщо людина вчинила гріх на емоційному пориві, раптово, не обдумано, але після цього вона засуджує свою поведінку, кається, піднімається з гріха, і йде далі з Богом, то Господь не залишає такої душі.
Спокуси виникають у наших серцях: тому ми повинні стежити за своїми думками, бо саме на цьому етапі починається духовна боротьба. «Все починається з думки. Думки ведуть до почуттів, почуття ведуть до дій, дії ведуть до результатів», - Джон Бек.
Злі думки - це вогонь, а водою для нього є молитва (св. Пімен Великий).
Щоб впорядкувати свої думки і зробити їх добрими, мирними і бачити цей світ таким, яким він є насправді, ми можемо звернувшись до Творця цього світу в молитві.
Як риба без води гине, так і людина без молитви не може жити (св. Іван Золотоустий).
Молитва - це потужний засіб зцілення і довголіття, що дає, з одного боку, шанс душі для вічного життя, а з іншого боку, продовжує життя тіла.
Коли душа наближається до Бога, вона повинна бути готова до спокус. Так що - вгору серце! Боріться відважно, і ви отримаєте нагороду, призначену для мужніх людей (св. Падре Піо).