Станіслав Асєєв - письменник - "Точка зору" Іван Абрамов "ТРО МЕДІА"

Рет қаралды 2,250

Територіальна оборона ЗСУ | ТРО Медіа

Күн бұрын

Чому українські перекладачі втручаються в сенси книг, як мала б виглядати в ідеалі рекрутингова кампанія ЗСУ і чи можливо достукатись до “простих шахтьорів” Донбасу: точка зору Станіслава Асєєва, письменника, правозахисника та тероборонця!
Дивіться проєкт “Точка зору” на ютуб-каналі “ТРО медіа”!
Facebook сторінка ТРО Медіа:
/ tro.media.news
Станіслав Асєєв: profile.php?...
0:00 - превью
1:05 - візитна картка
1:40 - «Мельхіоровий слон»
5:30 - труднощі перекладу
8:00 - про Донбас
13:50 - робота у підпіллі
15:45 - чи спілкуєшся зі знайомими з окупованих територій
16:55 - як доєднався до війська
18:55 - про навчальні центри
21:35 - ідеальна мобілізаційна кампанія
26:10 - звільнення Донбасу
29:40 - про нову книгу
#точка_зору #Іван_Абрамов #Станіслав_Асєєв #тро_медіа #тер_оборона #тро_зсу #територіальна_оборона

Пікірлер: 9

@user-xe9ff6sp4g 17 күн бұрын

Дякую за гостя та інтерв"ю. Пану Станіславу вдачі.

@zhenzhera 16 күн бұрын

Станіслав Асєєв... Васін... Як ми за нього тоді переживали - коли писав занадто відверто, коли пропав.. коли взнали, що в Ізоляції. Щасти тобі, хлопче і дякую за все.

@user-nb5kl6yl6i 19 күн бұрын

Дякую за вашу невтомну працю,на ініормаційному фронті.Щиро бажаю щасливої долі.

@2AR.R 21 күн бұрын

Інформаційний і пропогандистський супровід мобілізації провалений повністю. Тому вважаю, що міністра культури та ІНФОРМЦІЙНОЇ політики, а також керівництво Єдиного марофону треба підвісити за одне місце, а потім всіх розігнати

@user-zk4in2ln9j 17 күн бұрын

Перестановка ліжок не допоможе. Давно пора міняти б-дєй всіх без винятку.

@user-eq6pt8he4u 17 күн бұрын

Вм мало пропаганди? Ви гадаєте що треба зняти промо ролик і всі побіжать воювати за депутатів?

@vitalijprz1973 11 күн бұрын

@@user-eq6pt8he4u Загалом воюють не "за депутатів", "за родіну", "за Сталіна", "за Путіна", а за себе. І ще є думка, що "маленька совкова армія мобіків" не переможе "велику совкову армію мобіків", бо у федерастів тих "мобіків" просто більше. Тому потрібно професійну (як "асиметричний крок") армію. Звичайно вивчену, оснащену, вмотивовану, ... Але тут справа впирається в фінансову складову, а фінансовою складовою України володіє досить нечисленна група людей, які не мають жодного бажання розставатись з "нажитим непосільним трудом" - бо вони сидять десь за кордонами, нагребли на 10 життів (і собі і дітям), і їм в принципі "пофік". Саме страшне, що з ними може статись - це вони залишаться "просто бідними мільйонерами", десь в Монако, чи в Флоріді...

@InnaKazak 17 күн бұрын

Та в якому сенсі укр.мова була на мінімальному рівні? Ніколи такого не було, ми завжди вивчали укр.мову та літературу, її ніколи не було менше за російської, укр.мова та література по два рази чи більше на тиждень, обов'язково, теж саме місто Макіївка. І таких прикладів на сході безліч.. Я тільки і пам'ятаю, що писала твори по укр. літературі ) Я ніколи не відчувала якоїсь дискредитації по відношенню до укр. мови та літ.

@vitalijprz1973 11 күн бұрын

Не скажу за Макіївку, скажу за Франківськ до 1987 року. В СШ з українською мовою викладання кількість уроків української і російської мови і літератури була однакова. В СШ з російською мовою викладання (а їх було трохи менше половини всіх шкіл в місті) українську викладали в значно меншому об*ємі, ніж російську. А для дітей військовослужбовців (а тих військовослужбовців в Франківську, Львові, Ужгороді було ледь не третина міста) українська була факультативно - хочеш вивчаєш, хочеш не вивчаєш. І тому ми, українськомовні, після закінчення СШ вільно володіли російською мовою (а ще ВУЗ, армія - знання цих двох мов було практично на однаковому рівні), а російськомовні діти в більшості знали українську на рівні "понимаю, но говорить и писать очень трудно", це при тому, що місто загалом було українськомовним. А про знання української мови на сході України (ми там довгий час бурили), то одною з наших розваг в сільських магазинах Луганщини було сказати "Будьте ласкаві, дайте кілограм цукру і пляшку оцту". Не можу пояснити чому, але продавчині старшого віку (50 +) розуміли, а дівахи 25 - 35 років щиро витріщались на нас, на вітрину і не розуміли. " А! Сахар!.. Да пожалуйста..." Та й таке...