На тлі палаючої стрічки новин наш «Час поезії» видається чи не єдиним острівцем спокою та рівноваги. Сьогодні слухаємо вірші Павла Тичини, які звучать немов музичний інструмент, через який проходять найм’якіші, наймилозвучніші слова української мови. Недарма перша збірка поета мала назву «Сонячні кларнети», а потім були «Замість сонетів і октав», «В космічному оркестрі», «Пісня молодості»...
Поет ніколи своєї любові до музики не приховував, сам співав у хорі та казав навіть, що ніколи не покохає жінку без слуху. Більшою пристрастю Тичини була хіба що поезія, смілива й відверта, за яку автора називали то націоналістом, то співцем партії. Про непросту долю та унікальний стиль поета розповідають Василь Герасим’юк і Мирослав Лаюк у другому випуску циклу «Час поезії», який дивимося просто зараз.