"Марко Вовчок (справжнє ім'я Марія Олександрівна Вілінська,1833-1907) - класик української літератури, прозаїк, поетеса, перекладачка. Вона - засновниця дитячої української прози і більше десятка інших жанрів в українській літературі.
"Вона стала "досконалістю української літератури", як назвав її твори Т. Г. Шевченко, відмовившись через цю причину редагувати її повість, коли з таким проханням звернулася до Тараса Григоровича сама Марко Вовчок. Натхненна такою високою оцінкою Великого Кобзаря, який повертався у 1858 р. із заслання, 25-річна Марко Вовчок за наступні 48 років творчості здійснила практично революцію в українській літературі, хоча і залишилася, зрозуміло, в тіні Кобзаря.
Письменниця стала "революційним новатором" української літератури, збагативши її безліччю нових жанрів і тем, невідомих до неї:
- української дитячої літератури - її розповіді "Кармелюк", "Невільничка", "Ведмідь", "Жили та були три сестри" і ін .;
- соціально-побутового оповідання ("Козачка", "Горпина", "Ледащиця", "Два сини");
- баладного оповідання ("Чари", "Максим Гримач", "Данило Гурч");
- соціальної повісті ( "Інститутка");
- психологічного оповідання та повісті ("Павло Чорнокрил", "Три долі");
- соціальної казки ("Дев'ять братів і десята сестриця Галя");
- художнього нарису ("Листи з Парижа") та ін.
Марко Вовчок прославила українську літературу на весь світ, ставши одним з найавторитетніших письменників всієї Європи, оскільки її твори ще за життя були перекладені на багато європейських мов (чеська, болгарська, сербська, польська, словенська, італійська, французька, німецька, англійська та інш.) і отримали величезну популярність"(із інтернету)