Дочекалася продовження. Знаєте, є у мене радість у житті. Не єдина, але важлива. Це гуляти вулицями міста та слухати цікаві аудіокниги. А "браття" забрали і цю радість, бо коли пропадає електрика, почав пропадати інтернет на мобільному. Але сьогодні вдалося прослухати чергові кілька глав. В першу чергу, Кнайт правильно вчинив, що повернув шолом. Якою б не була чудова річ, але йому шолом не належав. Кнайт чесна людина. Ще мені подобається те, що він притримується по життю "золотої середини". Наприклад, стежить за собою, але не схиблюється на цьому, типу "який я класний". Він пишається своїми досягненнями на Ристалищі, але не задирає носа, не ставить себе вище інших. Але найбільше за ці глави вразив поєдинок Кнайта з примарним лицарем. Я тут тільки зрозуміла: суперник був верхи, а Кнайт ні. І все таки Чемпіон зумів перемогти, виправдовуючи свій титул. Ще уточнення: виходить, що Кнайт узагалі не програв жодного турніру? Він абсолютний чемпіон? Уявляю, що у нього не тільки прихильники, але і заздрісники. Ще моторошний момент, коли Кнайт піднімає забрало шолома того вершника. Уявляєш цю картину: ніч, зорі, ристалище, нікого немає. І скелет в обладунках. Звичайна людина, певне, під себе сходила. Кнайт правильно також вчинив, що поїхав разом з Віком. Щодо Вінда та інших двох його товаришів, то їм зараз буде нелегко. Мало того, що їх вбили, висмикнули зі свого часу (всі ж вони жили у різні епохи) тепер вони покинути замок не можуть. Втратили все, що мали, і тепер повинні повернути. І все це не просто так, комусь це треба. Дякую вам за ці чудові глави, з нетерпінням чекаю наступні. Візуалізація, як і зазвичай, доречна й талановита. Натхнення авторам каналу.