Це могла бути я,
Адже їй було теж 26,
Та вона була точно сильнішою
Не спинили ні успіх, ні страх,
Лише жага зробити щось більше
Щоб вільною жити як птах
Щоб завжди майоріли над нами
Кольори любові й життя,
Щоб завжди приїжджали до мами
Мужній син, і щаслива донька.
Вона ніжна з фото й тендітна,
І я знаю душею така ж,
Не змогла у тилу просидіти
Домом став для неї бліндаж.
Залишила мрії й бажання,
І пішла на прокляту війну
Не прожите для неї кохання,
Не зустріне щасливу весну.
Стане спогадом, усміхом щирим,
Біль проходить десь по кістках
Ще полине піснею в небо
Ще напишуть про неї у віршах .
Автор: Іванна Андрейків