Дуже гарний патріотичний вірш про нашу кохану Українську мову.
Моя мова
Мова наша - це душа від Бога щедрого дана
Для нас вона єдина, осяйна, дорога.
Хай вкриває землю мова барвинкова,
Хай не б'є по мові нашій бісова підкова.
Казкова наша мова не просто нам дана,
Наша мова - це молитва до Господа Отця.
Мова - це Псалтир і Божий поводир.
В решті решт це є свобода, тільки ти повірь.
Моя мова вдих на повні груди.
Заговоримо ми рідною мовою як це має бути.
Ти неначе, вишиванка, лагідна, тендитна, чарівна.
В тебе є, було і буде сила, віра і краса.
Я ніколи і не думав, що за мову будем битись.
Навчимось на рідній мові Богові молитись.
Навчимося сестри, браття, як після страшної хвороби
Українською розмовляти, ворога бороти.
Мова українська наша кров,
І ми її втрачаємо знов і знов.
І хтось нам пропонує зробити переливання.
Забути наших пращурів святі страждання.
Ой не знав, що я так люблю, поки не прийшла біда,
Моя мова світанкова з роси народжена.
Це мова мудрих тому, що вміємо прощати.
Це мова сильних тому, що вміємо здобувати.
Наша мова ще один снаряд в гармату,
Що б Україну нашу милу гідно захищати.
Рідна мова - це батько і мати.
Мову нашу, як Батьків не можна поміняти.
Що ж вам в горлі вона стала, не дає дихнути
Святу мову знищить, жадають проковкнути.
Українська жива мова жити не дає,
Ненавидять нашу мову неньку, що любов несе.
Яка ж ти гарна моя мова, як дівчина ти сором"язлива.
Не соромся моя люба, пісня, сонце, тепла злива.
Пишною веселкою встанеш і вся країна в тебе закохається.
Колискова щира, мелодійна так українська мова називається.
Без кохання як сказати лагідно кохаю,
Поляниця і будь ласка, я не уявляю.
Як сказати моя квітка, моя зоря ясна.
Тільки мовою кохання, що цвіте так рясно.
Тіло гине без душі, а без діла - віра.
Ми без мови байструки, станем на коліна.
Як без пастора вівця без мови Україна.
Мову нашу бережимо, бути так повинно!!!