Дякую за Вашу роботу!

Ця людина протягом всього роману жодного разу не проявила ніякої емпатії. Йому абсолютно все рівно, що відчувають інші , він зосереджений тільки на своїх відчуттях та задоволенні своїх потреб. Людей використовує як інструменти, коли вичерпав їх ресурс - на утилізацію. І його все життя спрямоване на те, щоб позбутися відчуття власної нікчемності. Щоб довести , що він чогось вартий. Але всі здобутки зрештою так само знецінюються і поглинає порожнеча, що всередині, яку він щораз хоче заповнити. Перш за все і найлегше - жінками. Це і є нарцисизм, якщо трохи глибше вивчити це поняття.

Я захоплююся Вашою творчістю. Ви надзвичайна особистість. Дякую!!!

Велике спасибі за Вашу працю! Я люблю слухати Ваші лекції , які відкривають для нас так багато цікавих фактів. Дай Боже Вам здоровя на довгі роки життя!

Thank you! This is great work and introduction to these authors! I really appreciate this work! When I will work, I will look into supporting youtube channels who work to expand the discussion over Ukrainian literature and culture (and learn about other cultures of countries, especially ones that are evolving). Slava Ukraini and its literature!!

Дякую Автору за такі цікаві матеріали!!!

Епіграф до роману готує до митарств між тілом й духом. Все життя можна трактувати в рамках цього двобою людини з тінню.

Вподобайка пану Степану для просування каналу. Дякую за цікаві факти, трактування мотивів вчинків і суті подій в житті непересічних людей.

Різні підходи до аналізу творів - це добре. Дякую за іншу, цікаву думку про роман "Місто" та образ Степана Радченка. На жаль, наші підручники літератури однобоко аналізують твори, у них зовсім немає альтернативних поглядів . Хоч підручники і змінюються з роками, але пишуться, як під копірку. Ваші розповіді завжди є цікавими, відмінними від якогось усталеного, вже традиційного, однобокого, часто застарілого ( бо ж ще з радянщини) і більш розтиражованого аналізу творів українських класиків Дякую.

дякую дуже, дуже насичено, та як завше емоційно.

Абсолютно не згоден із Степаном Процюком в оцінці образу головного героя твору. Як на мене, Степан Радченко - цинічний егоїст з деяким літературним хистом і з непомірними амбіціями, і не тільки літературними. Справжній письменник у творі, безперечно, Вигорський. Якщо б спроєктувати продовження твору, то саме поет Вигорський буде знищений радянською владою, а Радченко, який так переймається протягом твору власним добробутом ( і літературна праця для нього - це ,насамперед, короткий шлях до цього добробуту), буде співпрацювати із цією владою, аж гаї будуть шуміти. А закінчення твору просто саркастичне. Чоловік, який знищив скільки людських доль, сідає писати твір про ЛЮДЕЙ.

Вам фантастично вдається надихати до праці! Дякую!

Класс)) цікаво було вас послухати🤗🤗

Блискуче!

Безмежно дякую!

Підмогильний глибокий і сильний митець. Вбивали митців і знищували їхні родини.

Наче знову побувала на вашій лекції в університеті! Аж защеміло щось...Дуже цікаво, як завжди!

Лайк одразу!!!

У моїй відеорозповіді йдеться про специфіку письменства, а не про моральні якості Радченка.Якщо б" спроектувати продовження твору", то і Підмогильний (уявний Радченко) , і Плужник （уявний Вигорський）загинули на Соловках...

🙌🙌🙌

Можна ще провести паралелі з романом Гі де Мопасана.

як це вам досі не порадили Патреон. 0:50 - я би із задоволенням підписалась, бо ваші думки дійсно варті підтримки і того, щоб ви трошки менше думали про фінанси і трохи більше мали змоги ділитися своїм баченням. Заводьте патреон!)

Та ні, це і є нарцисизм. Порожнеча героя всередині, цикли ідеалізації та знецінення людей, подій. В книзі зображений типовий нарцис

Тепер я знаю, яку наступну книгу читатиму.