Вечірній релакс
У променях призахідного сонця
Милуються діброви і лани.
Замріяна калина близ віконця
В задумі притулилась до стіни.
Гойдає вітерець тендітні квіти,
Нашіптує захоплення слова
І змушує ще більше червоніти,
Турботливо пилиночки здува.
Заповнюючи тиші порожнечу,
Малесенькі пір'ясті співаки
Цвірінькають, висвистують, щебечуть,
Витьохкують натхненно пісеньки.
І ллються ген чарівні аромати
Меліси, матіоли, васильків...
Таке повітря хочеться вдихати
На повні груди протягом віків.
Шовкові сутінки вкривають шаллю плечі.
Життя складає враження в стоги.
Здавалось би, звичайний літній вечір,
А стільки насолоди навкруги!
©Людмила Плєвако, 16.07.2023