Великий Луг, Каховська гребля і свідчення Олександра Довженка| Шалені авторки

Великий Луг, Каховська гребля і свідчення Олександра Довженка| Шалені авторки | Р. Семків, В. Агеєва

Рет қаралды 4,825

Күн бұрын

00:00:00 Intro.
00:00:37 Великий Луг - затоплена Атлантида.
00:02:26 “Поема про море” - історія про будівництво Каховської ГЕС.
00:05:08 Історія деградації таланту.
00:06:50 Курінь чорних гайдамаків і криве дзеркало фільму “Арсенал”.
00:09:02 Ідеологічні маніфести в ранніх фільмах і прозі Олександра Довженка.
00:10:18 “Поема про море” і щоденник Довженка - архів українських пам’яток на дні Каховського моря.
00:12:25 Церква в Покровському і могила Сірка.
00:15:38 Росіяни воюють в Україні не за простір, а за історію.
00:16:49 Чи вірив Олександр Довженко в комуністичну утопію?
00:18:05 Мартиролог втрачених пам’яток.
00:19:56 Які фільми мріяв знімати Довженко.
00:21:38 Щоденники Довженка - свідчення доби і своєрідна сповідь.
00:23:26 Як історія повертається проти тих, хто хотів її відібрати.
00:23:48 Як підтримати “Шалені авторки”.
00:24:13 Запитання до глядачів: Як ви сприймаєте фільми Олександра Довженка.
00:24:36 Після титрів: Чи є іронія в “Поемі про море”?
На фото - Олександр Довженко і керівник будівництва Каховської ГЕС Андріанов, фото: УП.
Відео створено завдяки підтримці наших патронів на Patreon та спонсорів на KZfaq. Підтримайте нас за посиланням / shaleniavtorky або тисніть кнопку "Спонсорувати" чи переходьте сюди: / @shaleniavtorky
Дякуємо книгарні "Смолоскипа" на Межигірській, 21 (smoloskyp.com.ua/) в Києві за простір для запису наших влогів. До речі, там ви можете придбати книжки Ростислава Семківа, Віри Агеєвої.
Дивіться також:
"Український буржуазний сіоніст": чому заборонили "Дебору" Миколи Бажана?: • "Український буржуазни...
Імперіалізм, окупація і Шевченкова "Катерина": • Імперіалізм, окупація ...
Дві душі Гоголя / Ґоґоля : • Дві душі Гоголя / Ґоґо...
#українськалітература #шаленіавторки #кіно #довженко #каховськагес
_______________
Підтримайте нас на Patreon: / shaleniavtorky
Telegram: t.me/shaleniavtorky/
Facebook: / shaleniavtorky
Instagram: / shaleniavtorky
Google podcast: cutt.ly/CZgDOEL/
Soundcloud: / shaleniavtorky
Megogo: megogo.page.link/CDb3/

Пікірлер: 39

@Hannusia01 10 ай бұрын

Я з Нікополя. Моя мамулічка - дитина війни. Каховське водосховище постало на її очах. До нього мешканці Нікополя перепливали на човні Дніпро, бо там були плавні і там паслися їхні корови. І казали мені, що в Дніпрі мало не руками можна було ловити коропа чи сома. Я бачила лише Каховське водосховище, я любила наш пляж. За Совєтів до нас приїздили з Мурманська на відпочинок, бо у нас був фактично курорт і абрикоси падали до ніг з дерев, це був "вишнево-абрикосовий рай" (звісно, совєцькій "рай"). Я працювала колись у нашому Краєзнавчому музеї, де була експозиція, присвячена козацтву і Великому Лугу, але це було дуже бідно все. Зараз в Нікополі пекло, більше місяця немає води в оселях, і вода на пляжі міліє і міліє...

@atianapetelko4826 10 ай бұрын

А я з Марганцю і мені теж бабуся розповідала, що до побудови водосховища, вони плавали на острови пасти корів. Там була система малих річок, на човнах вони плавали на базар до Нікополя. Так і риби було багато. І до них приїжджали москвичі на відпочинок. Мені наче і шкода що водосховища більше немає, бо ми на ньому виросли, але це вже було болото, вода брудна, воно цвіло, останнім часом я в ньому і не купалась. Нікополь, Марганець і навколишні села постійно під обстрілами, а тепер ще й без води.

@olhaolha5669 10 ай бұрын

@@atianapetelko4826 співпереживаємо з вами ❤‍🩹

@olhaolha5669 10 ай бұрын

Співпереживаємо з вами ❤‍🩹 Дуже шкода, що ми через штучну бідність за роки незалежності, штучне протиставлення регіонів за союзу не знаємо своєї України.

@Hannusia01 10 ай бұрын

@@atianapetelko4826 так, це біда-бідося. Ми мали родичів у Марганці теж. Південний квартал. Зараз ми з сином у Франції. Тримаймося 💙💛

@megafon6849 Ай бұрын

Дякую за дуже цікаву тему і Ваші роздуми над цим...

@user-xo5vt1ex9b 10 ай бұрын

Велике лякую, Вам пані Віро.

@annapanchenko616 10 ай бұрын

Велике дякую! Я з Нікополя. Пам'ятаю, як бабуся розповідала про плавні, і яке то було велике горе для людей, коли створили це море.

@kasyya 10 ай бұрын

Як влучно сказали - росіяни воюють не за простір, а за час! Вони хочуть в минуле і хочуть відібрати час

@user-dq9yw7bw2t 7 ай бұрын

Дякую за цікаву лекцію.

@olele36 10 ай бұрын

На могилі Івана Сірка Славетний український полководець і політичний діяч Іван Дмитрович Сірко все життя провів у походах, боронячи рідну землю від турків, татар і ляхів. Він брав участь у 55 битвах і лише одну з них програв... Помер 1680 року і був похований в с. Капулівка поблизу колишньої Чортомлицької Січі, де його 15 разів обирали кошовим отаманом Низового війська Запорозького. Наприкінці 1960-х років виникла загроза зруйнування могили водами Каховського водосховища, і прах Івана Сірка було поспішно і без належного вшанування перезахоронено в курган доби бронзи по дорозі з Капулівки на Нікополь. Під час перезахоронення череп було вилучено з поховання і передано для антропологічного вивчення в майстерню М. М. Герасимова, а на його місце, щоб уникнути непорозумінь з присутнім при цьому місцевим населенням, в домовину крадькома підкладено інший, як подейкують - турецький. Все спочило. Тільки глину Риють роторні химери. І тече через долину Чортомлик попід кар'єри. У долині за туманом Коні хрумають травою. Як вам спиться, отамане, Із чужою головою? Чи своя була погана, Що позичили в сусіда? Горе, горе, отамане, Але правди діти ніде - В запорозькім вольнім краї Отака вам нині дяка: Хто такий Сірко? - питаю. Як то хто? Сірко - собака. Отака вам, отамане, Від гнилих онуків шана. Щастя ваше, бусурмани, Що Сірко уже не встане, Не зведеться з булавою На коні своїм буланім, Бо з чужою головою У чужому спить кургані! Та не всі ще, слава богу, Люди совість розгубили. Не стежину, а дорогу Протоптали до могили. ... А найбільше я радію, - На душі уроче свято, - Як від загсу у неділю Під'їжджають молодята. Покладуть до ніг вам квіти, Ще й поклоняться серцями. Отамане, будуть діти, - Не помремо й ми із вами. Не даремно кров лилася І на бій ви йшли невпинно, Коли з попелу звелася Мати наша - Україна. Не даремно на сторожі Біля правди ми недремно. Сяй і слався, Запорожжя, Ти було нам - не даремно! (с) Борис Мозолевський

@olgap9773 10 ай бұрын

Дякую за популяризацію історичних основ і витоків для відродження національної української свідомості!

@hugolena111 9 ай бұрын

Надзвичайно цікаво! Дякую

@sunrise-un1cn 10 ай бұрын

Велика дяка за цю бесіду. Так мало говориться про Великий Луг😢

@atumoro 9 ай бұрын

Найбільше подобається Звенигора. Дякую за бесіду.

@tceyakhvyl2027 10 ай бұрын

Дякую! З Вашою допомогою я нарешті зрозуміла, чого я не люблю Довженка.

@olena.s 10 ай бұрын

Дякую за дуже цікаву оповідь.

@user-jj3wn4mg1g 10 ай бұрын

Про Великий Луг потрібно фільми створювати! Дякую за цікаві і нові знання ❤

@lanak2383 10 ай бұрын

Дякую. З Вашими відео я надолужую пропущене. В школі Поему про море я зовсім не сприйняла, ні як твір, ні як свідчення епохи. Тоді це було щось недолуге, пафосно-невиносиме. І це сприйняття перенеслося і на постать автора - Довженка. Всі казали, що він геній. А моє дитяче сприйняття бунтовало проти. Тож і потім, в дорослому житті, Довженко лишився для мене кимось далеким, минувшим і зовсім нецікавим.

@user-dv4nz7ek9z 10 ай бұрын

Даремно не закликаєте подивитися "Поему про море" та ін. Може саме зараз потрібно подивитися, щоб скласти своє бачення творчості митця. А то складається враження, що нас знову закликають бачити одне та забути про інше. Можливо Довженку можно бути вдячними за той його щоденник, що він писав, хай які б там фільми він не знімав. Він жив в тяжкі часи і робив те що міг і як міг, і міг мати різні погляди, міг помилятися або мріяти про краще. Які можуть бути претензії до когось. Треба аналізувати, робити висновки з помилок, об'єднувати наші зусилля та будувати нову, різноманітну та успішну країну.

@annakartushova7148 10 ай бұрын

Ваш контент дуже цікавий.

@user-qw5oq6ql9c 10 ай бұрын

Дуже дякую за випуск. Цікаво і з історичної точки зору, і з літературної, і з кінематографічної також.

@charyna86 10 ай бұрын

Дивна він людина. Я десь читала, що він був за знесення Михайлівського собору в Києві. Можливо брешуть люди, але таке собі рішення... Та й дружину другу собі вибрав... Шось у нього все якось не по людськи. Добре, що хоч десь він зміг хоч якийсь клаптичок свого таланту докласти і ми його змогли запам'ятати, або ж наша історія його навпаки запам'ятала, бо нам "дали" його запам'ятати комуністи через те, що він багацько попрацював на них. Але це його вибір - не тікати з України, а залишитись з нею до кінця, навіть в її ненайкращі часи. Хоча все ж таки він оминув десь поза Україною і початок 20хх здається, і голодомор, і у війну його кудись відправляли. Цікаво буде почитати щоденник, але чи всю правду він там писав, а чи мав власну корректуру. 🤷

@user-uz3du5wv3j 10 ай бұрын

😊😊

@user-zr7fh5yl9w 10 ай бұрын

Днями оголосили,що будуть відновлювати греблю Каховськоі ГЕС Як вам? Екологи в один голос кричать,що цього робити не треба. Може з‘являться інші думки.

@allamostepaniuk5055 10 ай бұрын

Дякую ❤❤❤

@user-vw4zj5gt8b 10 ай бұрын

Може потрішечку все відновиться, з часом Господь відновить Своєю рукою ту красу

@user-wd5vf1ej1j 10 ай бұрын

Щорс дуже талановито зроблене кіно.

@kramarenko7270 10 ай бұрын

Дякуємо❤

@user-mw2bu8wz9f 10 ай бұрын

Як завжди, цікава бесіда, важлива тема. Колись дуже лавно дивилась фвльм Земл, але щараз навіть не пригадаю, поо що він. Треба переглянути.

@IreneSunset 10 ай бұрын

Дуже цікаво!

@user-uz3du5wv3j 10 ай бұрын

Якби він зн,в лише "Землю" й написав лише "Зачаровану Десну", то залишився б у мистецтві як геній. Але він купив життя,відрізаючи шматки таланту на догоду владі. І важко його засуджувати, знаючи біографії сучасників.

@ageyevavira9147 10 ай бұрын

Так, важко засуджувати. Але Довженко - це якраз добрий приклад того, що підпорядковане не може говорити. Не вдасться створити шедеври, коли ти невільник. Нас про це Леся Українка в "Оргії" попередила. Але Довженко мав ілюзію, що можна служити і високому мистецтву, музі, і "великому" Сталіну. І як митець опустився після шедевру до низькопробних агіток. До речі, "Зачаровану Десну" в контексті прози нашої ХХ століття першорядною аж так не вважаю. Є багато вартісніших творів.

@user-ze6xm8bi4i 10 ай бұрын

Так само і Тичина після "Сонячних кларнетів " поступово деградував до поетичних агіток. Рильський мусив написати "Пісню про Сталіна" , але він рятувався перекладами , які не тільки зберегли його талант, а навіть розвмнули і вдосконалили.