«На Букринському плацдармі розгорілися великі бої. Кожний клаптик землі, яр, бугор, кущ, кожне дерево, кожна балка, гора -- бралися з боєм. Інколи вони переходили з рук у руки по кілька разів. Щоденно на голови воїнів Червоної Армії падали тисячі тонн бомб, снарядів, мін. Навколо все гуло, тріщало, палало, тужило. Це було справжнє пекло».
Микола Скалига,
учасник боїв на Букринському плацдармі
Жорстокі кровопролитні бої не увінчалися успіхом. Загинуло понад 250 тисяч радянських воїнів. Зазнавши невдачі на Букринському плацдармі, Ставка Верховного Головнокомандування пізно вночі на 25 жовтня 1943 року прийняла рішення про перегрупування військ на Лютізький плацдарм. Букринському ж плацдарму тепер відводилася роль відволікаючого, щоб забезпечити успіх на Лютізькому плацдармі, з якого й було визволено Київ 6 листопада 1943 року.