Відкриттям року для мене стали великі кавуни, які ми, практично без зусиль, виростити в себе під Львовом. Вони такі ж великі та солодкі як з Херсону. От вам і глобальне потепління на практиці.
На початку червня ми купили в Епіцентрі кілька типів насіння кавунів. Далі поставили його в одноразові стаканчики на підвіконник щоб проросло. І це було наше перше здивування - воно й справді все попроростало!
Ділянка в мене глиниста: крім грибів та ялинок там ніц не росте. Але, для експерименту, ми таки перекопали квадрат 3х3 метри і висадили туди наші кавунчики. Це була друга половина червня: трохи запізно для розсади, але …
В тому ж Епіцентрі ми купили за 50 грн китайську «теплицю» і накрили нею кавуни. Не те щоб вона сильно гріла, але хоча б коти там не топталися.
За кілька днів бур’яни вимахали значно вищі за наші кавуни. Алекс кілька разів все прополов та пополивав. Практично всі саджанці прижилися.
На початку липня стебла кавунів почали перти з усіх боків теплиці. Якою ж була наша радість, коли з'явилися перші маленькі кавунчики! Завбільшки з аґрус, але характерний малюнок проглядався безпомилково!
Ми демонтували теплицю і пустили все на розсуд природи. Алекс, час-від часу, пензликом запилював квіточки і з них з'являлися все нові й нові кавунята.
Далі було найприємніше: провідувати наші кавунчики та дивитися як вони виросли за ніч. Це перетворилося в щоденний приємний ритуал. В засушливу погоду ми їх, також, поливали.
В жовтні чотири кавуни виросли до магазинного розміру. Навколо ще було багато меншеньких, але стало холодно і вони позагиналися. Думаю, якби ми почали місяцем раніше, то зараз могли б попри трасу кавунами торгувати.
А так в нас вродило чотири кавуни: два червоних і два жовтих. Найбільший важив 3.6 кг, найменший - 2.6 кг. Коли хвостики кавунів відсохли, ми перенесли їх з «грядки» додому.
Ми до останнього ми не вірили, що в нас получиться. Думали, що плоди всередині будуть гнилі, білі або просто несолодкі.
Тремтячими руками починаємо різати перший кавун. Під гострим ножем він скрипить, шипить соком та, зрештою, тріскає. Всередині бачимо червоне золото з чорними кісточками. Нашій радості немає меж.
Це був той рідкісний випадок, коли твоїй городині раді всі і просять привезти ще :) До речі, хто ще не куштував: жовті кавуни - найсмачніші!
Підсумовуючи: під Львовом можуть вирости повноцінні кавуни. Без особливих зусиль матимете натур-продукт з власної грядки. Схоже що через двадцять років вираз «Херсонські кавуни» зникне. Адже кавуни стануть такою ж звичною городиною у Львові, як гарбузи чи кабачки.
Наступного року плануємо повторити. Тільки цього разу садитимемо раніше, а ділянку перекопаємо ще восени, аби менше було бур’янів.