ЛЕГЕНДА ПРО ЗЕМЛЯНЕ КОРИТО 2 (продовження) Збагнув леґінь, хто вона, й перестав грати. Узяв його страх - хотів озирнутися. - «Не смій»! -крикнула, розгадавши вівчареву думку - «Бо лихо тобі буде»... Мавка взяла його за руку й повела на вершину, і полем, і лісом, і знову полем. Коли вже були біля самої вершини гори, перед вівчарем пропливла завіса туману. Він нічого не бачив - ні дівчини, ні поля, не відчував запаху зілля, яке росло довкола. Тільки розумів, що його хтось веде, тримаючи за руку. Прозрів лише у видолинку-кориті, де мавки збиралися на гулянки. Тут він побачив багато таких дівчат, як та, що його привела. Мавки підійшли до легіня, запросили сісти на кам'яну лаву. - «Грай, легіню, грай»! - попросили. І Василь довго грав-вигравав на калиновій сопілці, а дівчата-мавки слухали, слухали, потім пішли у танок. - «Гуляй з нами! Гуляй з нами»! - запрошували. Потім узяли його попід руки і швидше від вітру закружляли у танці. - «Гуляй, легіню , з нами, гуляй»! - повторювали -«Хоч котру з нас можеш покохати так, як Гафійку»... Гафійка! Його дівчина, мила серцю. Давно не бачив її, бо живе у селі. Одиначка в матері. - "Що сказала б, якби довідалася про те, що я на гулянці у повітруль?" - майнуло в голові. А мавки своєї: - «Нащо тобі про неї думати? Вибирай котрусь із нас»... Після танцю знову сіли на камені, припадали до легіня. Кожна прихилялася до нього, пестила, вимагала від нього ласки. Три доби Василь гуляв з мавками. За те, що потішив їх, дівчата-мавки пообіцяли відпустити його назад. Але й наказали: - «Не смієш говорити, легіню, де ти був, кого бачив і що чув, бо лихо нам буде»... Опівдні перед вівчарем знову проплив туман - заслонив усе навколо. Дівчина-мавка взяла вівчаря за руку і повела на те поле, звідки його приманила. Коли підійшли до смерічки, знявся великий вітер. Леґінь і не помітив, коли мавка покинула його й метелицею закружляла в повітрі. Тільки тепер вівчар згадав про отару. Дивиться, а вівці пасуться на тому місці, де їх залишив. Що сталося з ним - не говорив нікому; боявся, щоб мавки лиха не наробили. … Не одружився він з Гафійкою - не пощастило. Вона покохала іншого й вийшла заміж за нього. Прожив дев'яносто п'ять літ, але так і не зазнав утіхи сімейного життя. Коли помирав, розповів, що з ним сталося за молодих літ на горі Камені, як не по своїй волі скорився дівчині-красуні. Тільки його одного відпустили повітрулі здоровим з їхнього зачарованого місця, яке й нині називається Корито. Коли б був озирнувся - став би глухим, німим, сліпим, бо за ним ійшов Чугайстер. ... Тепер, хто прийде до того природного корита, дівчат-мавок вже не зустріне, бо не дотримав Василько обітниці перед мавками. Але відчує - п’янкий запах зілля, чарівний таємничий шепіт вітру, який колихатиме волосся ніби гладячи його … .

Три роки тому доїжджали і бачили там багато легкових авто. Але ці 15-20 км треба їхати кілька годин по тамтешнім дорогам.

Нічого

Dana Marlioni дякую,теж було цікаво)

А Karpaty.info шо каже про нього?

Ты чудик кому интересно смотреть , что ты хочеш спать.Мерзко смотреть .

Чого ви не показуете 1 розказуете за навколишне а т1льки сво1 рож1.Потивно дивитись.

Наверное на похмелье